Справа № 168/911/19
Провадження № 3/168/7/20
27 лютого 2020 року смт. Стара Вижівка
Суддя Старовижівського районного суду Волинської області Назарук О.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Старовижівського ВП Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП,
01 грудня 2019 року о 23 год. 30 хв. ОСОБА_1 в с.Заліси Ратнівського району по вул. Центральній керував автомобілем Ваз 2106, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився у встановленому порядку пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав та пояснив, що 01 грудня 2019 року о 23 год. 30 хв. керував автомобілем в с. Заліси. На вимогу працівників поліції виконав зупинку транспортного засобу, на місці зупинки транспортного засобу не проходив огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, оскільки працівники поліції не пропонували пройти такий огляд. Зазначив, що у стані алкогольного сп'яніння не перебував. Крім того вказав, що працівники поліції складали протокол не на місці зупинки транспортного засобу, а у Ратнівському ВП.
В судове засідання інспектор ОСОБА_2 не з'явився, подав суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутності, відомості внесені у протокол повністю підтримав.
В судове засідання свідок ОСОБА_3 не з'явився, подав письмову заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутності, письмові пояснення, надані під час складення протоколу відносно ОСОБА_1 , підтримав повністю.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він приїхав забрати автомобліь ОСОБА_1 до ОСОБА_5 ВП близько 01 год. 00 хв. 02 грудня 2019 року. Інші обставини справи йому невідомі.
Суд, заслухавши особу яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність їх у сукупності, прийшов до таких висновків.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 251 КупАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підставі статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з пунктом 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 266 КУпАП, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, № 1103 від 17 грудня 2008 року, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Такий огляд може бути проведений поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, або лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами: протоколом серії ДПР18 №207313 від 01 грудня 2019 року; письмовими поясненнями свідка; відеозаписом події правопорушення з нагрудної камери поліцейського; постановою про накладення адміністративного стягнення.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що працівник поліції оголосив зміст протоколу ОСОБА_1 , останнім жодних заперечень щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, не висловлювалось. Крім того в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив свої визнавальні пояснення під час оформлення протоколу тим, що злякався та дана ситуація з ним трапилась вперше, однак зазначив, що жодних погроз чи застосування фізичної сили з боку працівників поліції не було. Також в поясненнях ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 містяться розбіжності щодо часу перебування ОСОБА_1 в Ратнівському ВП.
Також судом встановлено, що в машині з ОСОБА_1 перебував ОСОБА_6 , який заявлявся свідком однак жодного разу в судове засідання порушник не міг забезпечити явку свідка (справа відкладалась тричі). За таких обставин суд приходить до висновку, що пояснення ОСОБА_1 є спробою уникнути від відповідальності.
Крім того в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , під час керування транспортним засобом та зупинки працівниками поліції, не мав при собі посвідчення водія, оскільки таке не видавалось, а також документів, які посвідчують особу, у зв'язку з чим був доставлений до Ратнівського ВП для встановлення особи.
Оцінюючи доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, пояснень інспектора поліції, дослідивши письмові докази, суд виходить з того, що всі доводи ОСОБА_1 були перевірені та проаналізовані судом та їм було надано правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Згідно з пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 р., із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19.12.2008 р., суди не вправі застосовувати таке адміністративне стягнення, як позбавлення права керувати транспортними засобами, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Згідно з довідкою виданою Ратнівським ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 посвідчення водія не отримував.
Відповідно до статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
На підставі наведеного, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що на ОСОБА_7 слід накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини 1 статті 130 КУпАП.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладене таке стягнення.
Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладене таке стягнення сплачується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 33, 36, 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення - штраф у розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень без позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Реквізити сплати штрафу: рахунок отримувача UA 038999980000031114149003001, код отримувача 38009371.
У разі несплати правопорушником штрафу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови після набрання нею законної сили, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, відповідно до частини 2 статті 308 КУпАП у ході примусового виконання постанови суду штраф стягується у подвійному розмірі.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106 код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. В. Назарук