Справа № 161/20905/19
Провадження № 2/161/511/20
(заочне)
04 березня 2020 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Присяжнюк Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кубяк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Луцьку цивільну справу №161/20905/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свій позов обґрунтовує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.03.2015р. Крім нього в даній квартирі зареєстрований відповідач, який тривалий час не проживає у ній. Відповідач не сплачує комунальних платежів, особистих його речей у квартирі немає. Просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, у зв'язку з відсутністю в ньому протягом року.
Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Позивач в судове засідання не з'явився, водночас, у заяві від 04.03.2020р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити; не заперечував щодо винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом, зокрема шляхом розміщення судового оголошення на веб-сайті судова влада.
Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.
За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13.03.2015 року позивачу належить квартира АДРЕСА_1 , що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.03.2015р. (а.с.4-9).
З копії довідки від 19 серпня 2019р. за №1603, виданої Гіркополонківської сільської ради Луцького району Волинської області, вбачається, що у даній квартирі зареєстрований відповідач (а.с. 13).
Позивач стверджує, що відповідач не проживає у квартирі тривалий час, особистих речей у ній немає, комунальні платежі не сплачує, що підтверджується і довідкою від 11.09.2019 року №1741/59/01-2019, виданою ДОП СП Луцького РВП ЛВП ГУНП у Волинській області (а.с. 14).
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач втратив інтерес до житла, в якому зареєстровано його місце проживання, оскільки понад рік у ньому фактично не проживає, участі в утриманні квартири та сплаті комунальних послуг не приймає, а тому він втратив право користування даним житловим приміщенням.
Будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів на підтвердження того, що відповідачу чиняться перешкоди у користуванні квартирою та проживанні в ній, про поважність причин його відсутності понад рік, наявність між ним і власником житла домовленості про збереження права користування житлом або передбачених законом підстав, що унеможливлюють визнання його таким, що втратив право користування житлом, в матеріалах справи немає та в ході судового розгляду даної справи таких фактів встановлено не було.
Оскільки ОСОБА_2 більше року не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , заперечень проти визнання його таким, що втратив право користування цієї квартирою не подав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.
З врахуванням приписів 141 ЦПК України судові витрати у справі покласти на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 141, 263, 265, 268, 282 ЦПК України, ст. 150 ЖК УРСР, ст.ст. 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач може оскаржити заочне рішення безпосередньо до Волинського апеляційного суду або через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання (останнє відоме):АДРЕСА_2 .
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.М. Присяжнюк