Справа № 320/1324/19
04 березня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Бєлової Л.В. та суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю., перевіривши клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СПЕЦТЕХБУД-БРОВАРИ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області подано апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом першої інстанції 20 січня 2020 року за вх. №228/20.
До апеляційної скарги відповідачем було додано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому апелянт посилався на неможливість сплати судового збору в належний строк через неналежне бюджетне фінансування.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, суд апеляційної інстанції визнав відсутніми поважні причини пропуску строку апеляційного оскарження та відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишено без руху.
Судом апеляційної інстанції вимагалося усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання суду апеляційної інстанції обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року із зазначенням поважних причин його пропуску та подання доказів їх поважності.
13 лютого 2020 року відповідач отримав копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи супровідним листом із штампом вхідної кореспонденції.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт вказує, що апеляційну скаргу було подано після можливості її приведення у відповідність до вимог КАС України.
Перевіривши клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Первинну апеляційну скаргу відповідача на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року зареєстровано судом першої інстанції 29 серпня 2019 року за вх. № 2506/19.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року було повернуто особі, яка її подала.
Вторинну апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року зареєстровано судом першої інстанції 20 січня 2020 року за вх..№228/20, тобто апеляційну скаргу було подано майже через півроку з дня винесення ухвали про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
Отже, апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року подано з пропуском 30-денного строку, передбаченого КАС України.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
В той же час, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Зазначені апелянтом обставини не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Відтак, відповідачем не зазначено поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження та не подано доказів їх поважності, необґрунтовано наявності обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу у період з дати отримання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року про повернення апеляційної скарги по 20 січня 2020 року (дату повторного подання апеляційної скарги).
Так, у силу положень КАС України, повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне її подання у порядку, встановленому законом.
Однак, колегія суддів наголошує, що право на повторне подання апеляційної скарги не може розумітися таким чином, що якщо вперше апеляційну скаргу було подано у встановлений КАС України строк і у подальшому повернуто апелянту, то повторно таку скаргу може бути подано протягом будь-якого строку, і строк на звернення до апеляційного суду в такому випадку однозначно підлягає поновленню як такий, що пропущений з поважних причин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З викладеного вбачається, що об'єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, а тому підстав до поновлення пропущеного відповідачем строку суд не вбачає.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом певного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день..
Останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги є 24 лютого 2020 року.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з ч. 3 ст. 299 КАС України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись ст. 248, 255, 298, 299 КАС України, суд
У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СПЕЦТЕХБУД-БРОВАРИ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями.
Ухвала може бути оскаржена протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з урахуванням положень статті 329 КАС України.
Ухвалу підписано колегією суддів 04 березня 2020 року.
Суддя-доповідач Л.В. Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма