П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1868/19
Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача -Стас Л.В.,
суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів,-
У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" (далі - ТОВ "Строй Мир", позивач) звернулося до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA508000/2019/000075/2 від 02 вересня 2019 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що митному органу надані усі необхідні документи, які підтверджують заявлену у декларації митну вартість придбаного товару, а, отже, підстави для застосування резервного методу визначення митної вартості такого товару були відсутні.
При цьому, позивач зазначає, що обставини, на які вказує митний орган в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування її вартості.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року позов ТОВ "Строй Мир" задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 02 вересня 2019 року №UA508000/2019/000075/2.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ТОВ "Строй Мир" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Чорноморська митниця Держмитслужби звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду від 06 листопада 2019 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги, митний орган зазначив, що у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 03 липня 2019 року №2019FD0560 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Серед документів наданих митному органу для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. У додатково наданій комерційній пропозиції виробника товару від 01 липня 2019 року адресованій ТОВ «Строй Мир» відсутня інформація щодо терміну дії цін, тобто не можливо прослідкувати чи діяли зазначені у комерційній пропозиції ціни на день виставлення специфікації до контракту.
Позивач не скористався правом звернення до суду з відзивом на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом встановлено, що 25 січня 2018 року між ТОВ «Строй Мир» (Покупець) та NINGBO GOODFRIENDS ELECTRIC APPLIANCE CO, LTD (Продавець) укладений контракт CH-UA-18/01/25.
На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець здійснив поставку на адресу Покупця (ТОВ «Строй Мир») відповідного товару: чайники побутові електричні, нові, марки SMART, у асортименті: корпус виготовлений із скла та пластика.
02 вересня 2019 року під час декларування вищевказаного товару, позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно, а саме: в сумі 11274,78 доларів США.
Митна вартість вказаних товарів визначалась за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
На підтвердження митної вартості товарів та для митного оформлення позивач надав митному органу пакет документів, а саме:
пакувальний лист від 03 липня 2019 року (б/н);
рахунок-фактуру (інвойс) 2019FD0560 від 03 липня 2019 року;
коносамент NBS19070601А від 17 липня 2019 року;
автотранспортні накладні 2635, 8674 від 31 серпня 2019 року;
декларація про походження товару 2019FD0560 від 03 липня 2019 року;
зовнішньоекономічний договір (контракт) СН-UA-18/01/25 від 25 січня 2018 року;
доповнення до контракту №6 від 03 липня 2019 року;
акт зважування та відповідь на запит.
Митним органом здійснено перевірку митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР).
За результатами оцінки ризику щодо митної декларації від 02 вересня 2019 року №UA508000/2019/000075/2 спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів. Так, митним органом зазначається, що у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 03 липня 2019 року №2019FD0560 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця.
У зв'язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 Митного кодексу України: якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість навантаження, пакування, страхування; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково були надіслані прас-лист компанії NINGBO GOODFRIENDS ELECTRIC APPLIANCE CO, LTD від 27 червня 2019 року та бізнес-пропозицію цієї ж компанії від 01 липня 2019 року.
Вказані факти підтверджують наявними матеріалами справи та сторонами не оспорюються.
Перевіркою додатково поданих документів відповідачем встановлено, що у своїй сукупності вони не спростовують сумнівів щодо достовірності заявленого рівня митної вартості. Так, додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців, а комерційна пропозиція виробника товару, яка адресована ТОВ "Строй Мир" відсутня інформація щодо терміну дії цін.
Декларантом не було надано документи, що містяться у вимозі митного органу, а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а також документи що містять відомості про вартість навантаження, пакування.
Перевіривши зазначені документи, на підставі вищевикладеного відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що оформив картку відмови від 02 вересня 2019 року №UA508070/2019/00131 та рішення про коригування митної вартості товарів від 02 вересня 2019 року №UA508000/2019/000075/2.
На підставі рішення №UA508000/2019/000075/2 від 02 вересня 2019 року позивач був змушений додатково надмірно сплатити суму ПДВ в розмірі 79169,98 грн. та суму ввізного мита в розмірі 35986,35 грн., а всього 115156,33 грн.
Не погодившись із викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості. Таким чином, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 Митного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до ч.2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п. 1 ч.5 ст. 54 Митного кодексу України)
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов'язані надати такі додаткові документи (ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України визначено обов'язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Поряд із цим, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 зазначив, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому, застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених Митним кодексом України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Така ж правова позиція також наведена, в постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справах № 21-127а15 та № 21-53а15.
Згідно ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні:а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Основний метод (ст. 58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв'язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України.
Статтею 64 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA508000/2019/000075/2 від 02 вересня 2019 року підставами для його прийняття слугували наступні обставини:
- відсутність у рахунку - фактурі від 03 липня 2019 року №2019FD0560 посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківських реквізитів продавця;
- адресний характер та суб'єктивна спрямованість прайс-листа;
- ненадання декларантом страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування;
- у комерційній пропозиції виробника товару від 01 липня 2019 року відсутня інформація щодо терміну дії цін;
- невідповідність наданих документів положенням статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі;
- неподання декларантом: висновків про якісні та вартісні характеристики товарів;
- документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- копії митної декларації країни відправлення;
- згідно ЄАІС ДФС встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що митний орган безпідставно зазначив, що в рахунку-фактурі від 03 липня 2019 року №2019FD0560 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, банківські реквізити продавця, а також на адресний характер та суб'єктивну спрямованість прайс-листа, оскільки вказані недоліки не впливають на ціноутворення, а також не спростовують реальну вартість товару. З тих же підстав колегія суддів вважає необґрунтованим посилання митного органу на те, що у комерційній пропозиції виробника товару від 01 липня 2019 року відсутня інформація щодо терміну дії цін, так як це не є підставою для коригування митної вартості товару.
Також є помилковим твердження митного органу про те, що серед документів наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості, відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару, так як поставка товару здійснювалась на умовах поставки CIF ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNY та витрати з морського перевезення вантажу понесені продавцем товару та включені у ціну товару.
Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) визначено, за умовами поставки CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення), продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.
Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Колегія суддів звертає увагу на те, що формування продавцем ціни на товар та включення до контрактної вартості товару витрат продавця на страхування та перевезення з урахуванням визначених умов поставки CIF, відбувається до моменту фактичного понесення таких витрат продавцем, тому ненадання продавцем товару документів, що підтверджують вартість страхування та транспортування товару до порту призначення, не може свідчити про те, що витрати на страхування та перевезення не включені у вартість товару, так як відповідальність за будь-які наслідки цього несе продавець.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, однак лише у разі якщо страхування здійснювалося. Таким чином, коли окреме страхування не здійснювалось, відсутні підстави для включення ймовірної суми такого страхування до складу митної вартості товарів.
Аналогічно і транспортні (перевізні) документи повинні бути надані митниці лише у разі, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. В даному випадку, оскільки згідно умов поставки CIF витрати на перевезення товару до порту призначення несе продавець та вартість такого перевезення включена до контрактної ціни товарів, позивач не повинен додатково нести витрати на транспортування вантажу до порту ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNY та надавати перевізні документи.
Колегією суддів встановлено, що п. 6.2 контракту від 25 січня 2018 року CH-UA-18/01/25 передбачено умови передачі (приймання) товару, а саме: визначено перелік товаросупровідних документів: 3 оригінали та 3 копії морських коносаментів з описом вантажу і завантаженої кількості товару; 2 оригінали специфікації; комерційний рахунок-фактура - 3 оригінали; пакувальний лист - 3 оригінали. При цьому, за умовами контракту не передбачено передачу покупцю документів про страхування вантажу.
До того ж, при митному оформленні позивачем були подані митному органу інвойс від 03 липня 2019 року №2019FD0560, специфікації від 03 липня 2019 року №6 до контракту, прайс-лист продавця від 03 липня 2019 року в яких вказана ціна товару з урахуванням умов поставки CIF ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNY.
Таким чином, наданими документами підтверджено, що вищезазначені складові (страхування товару та перевезення до пункту призначення) включені продавцем до ціни товару, яка відображена у відповідних товаросупровідних документах, наданих митному органу для митного оформлення, а отже окремих чи додаткових витрат, які мають включатись до митної вартості імпортованого товару, пов'язаних з доставкою товару до пункту призначення, страхування товару, позивачем не понесено.
До того ж, з урахуванням практики Верховного Суду в аналогічних випадках, викладеної в постановах від 08 квітня 2019 року у справі № 814/2463/14, від 14 серпня 2018 року у справі № 821/1617/17, колегія суддів вважає, що, в силу приписів п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган протиправно вимагав з декларанта вищевказані додаткові документи.
Згідно зі ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) від 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
В свою чергу, Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що первинний метод митного оцінювання визначений у Статті 1 (тобто, за ціною угоди з товарами, які ввозяться), і імпортні товари повинні оцінюватися відповідно до положень цієї статті, коли умови, передбачені в ній, виконано.
Метою прийняття Угоди про застосування статті VII ГАТТ, в тому числі, є: вироблення правил для їх застосування положень статті VII ГАТТ з тим, щоб надати більшої однорідності та певності при їх застосуванні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання митного органу на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оскільки відповідачем не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Більш того, відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 вказаного кодексу.
Таким чином, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості на те, що декларантом не подані наведені документи, є безпідставними.
Що стосується посилань відповідача на те, що митним органом було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, колегія суддів зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.
Отже, митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості у т.ч. за резервним методом визначення митної вартості, що не було зроблено митницею у спірному рішенні, в порушення норм законодавства з державної митної справи.
З огляду на те, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, вказані документи давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, судом першої інстанції вірно зазначено, що витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем неможливості застосувати під час митного оформлення товару митну вартість за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу, свідчить про неправомірність рішення органу щодо її коригування.
Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, прийнятого на підставі неправомірних висновків митного органу.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для скасування оскаржуване рішення митниці.
З системного аналізу вимог чинного законодавства та обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "Строй Мир".
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 05 березня 2020 року.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.