П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4693/19
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Вербицька Н.В.,
судді -Запорожан Д.В.
при секретарі -Поповій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Суворовського районного суду м. Одеси на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного суду м. Одеси, третя особа Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу,-
В серпні 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Суворовського районного суду м. Одеси (надалі - відповідач) в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Суворовського районного суду м. Одеси №49- о/с-ап від 05.04.2017 року, про звільнення помічника судді ОСОБА_1 ;
- поновити на посаді помічника судді Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , з 05.04.2017 року;
- стягнути з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 05.04.2017 року по день поновлення на роботі;
- стягнути з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000,00 (сто тисяч) гривень.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що звільнення позивача з посади помічника судді Суворовського районного суду м. Одеси відбулося з порушенням чинного законодавства, а тому спірний наказ про звільнення позивача є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ відповідача №49-о/с-ап від 05.04.2017 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлено позивача на посаді помічника судді Суворовського районного суду м. Одеси з 06.04.2017 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди та прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання спірного наказу протиправним та поновлення позивача на роботі та прийняти по справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, відповідно до наказу №38б-о/с від 26.10.2006 року був призначений на посаду помічника судді Суворовського районного суду м.Одеси, та позивачу присвоєно 11 ранг державної служби.
Також 26.10.2006 року позивач прийняв Присягу державного службовця.
Наказом №3-о/с від 28.01.2009 року, був переведений на посаду судового розпорядника Суворовського районного суду м. Одеси.
Наказом №15-о/с від 23.03.2009 року був переведений на посаду помічника судді Суворовського районного суду м. Одеси.
Згідно з наказом №28-о/с-ап від 03.05.2012 року на позивача покладено тимчасове виконання обов'язків секретаря суду у зв'язку зі знаходженням судді Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
06.07.2016 року позивач був повідомлений про зміну істотних умов праці та отримав відповідний примірник повідомлення про те, що внаслідок набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII позивач, перебуваючи на посаді помічника судді, втрачає статус державного службовця.
На підставі заяви позивача та подання судді Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 наказом від 12.09.2016 року №110-о/с-ап на позивача тимчасово було покладено виконання обов'язків помічника цього судді.
Наказом керівника апарату Суворовського районного суду м. Одеси від 05.04.2017 року №49-о/с-ап позивача було звільнено з займаної посади помічника судді, відповідно до п.2 ч.1 ст.36, ст.83 КЗпП України, ст.155, ч.3 ст.157 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст.92 Закону України «Про державну службу» ч.ч.7, 19 Положення про помічника судді загальної юрисдикції, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 25.03.2011 року №14, на підставі подання судді Суворовського районного суду м. Одеси Середи Інни Володимирівни від 04.04.2017 року про відсутність необхідності тимчасового виконання обов'язків додаткового помічника, ст.24 Закону України «Про відпустки».
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що фактичного переведення позивача до патронатної служби в Суворовському районному суду м. Одеси не відбулось, а звільнення позивача з посади помічника судді Суворовського районного суду м. Одеси проведено з порушенням вимог п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України. Враховуючи протиправність вказаного наказу про звільнення позивача, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача, шляхом поновлення його на роботі.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ч.1, ч.4 ст.92 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016 року, до посад патронатної служби належать, зокрема, посади помічників суддів, на яких поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2 Кодексу законів про працю України, а особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.
Таким чином, на осіб, що займають посади помічників суддів, розповсюджують свою дію приписи ст.36 КЗпП України, а особливості проходження патронатної служби помічниками суддів, у т.ч. в частині визначення спеціальних підстав та порядку для призначення осіб на посаду помічника судді та звільнення осіб з цієї посади, визначаються спеціальним законодавством.
Приписами ст.157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кожний суддя має помічника, статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України, а також визначено, що помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
На час звільнення позивача було чинним Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затверджене рішенням Ради суддів України від 25.03.2011 року №14 зі змінами (далі - «Положення про помічника»).
Пунктом 19 даного положення було визначено, помічник судді може бути звільнений з посади з дотриманням вимог законодавства про працю та Закону України «Про державну службу» на підставі заяви про звільнення за власним бажанням або за мотивованим поданням судді, а у випадку тривалої відсутності судді (тривале відрядження, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною тощо) - за наказом керівника апарату відповідного суду.
У разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не допущено порушень законодавства при звільненні позивача з посади помічника судді Суворовського районного суду м. Одеси, яка Законом України «Про державну службу» з 01.05.2006 року віднесена до посад патронатної служби, оскільки рішення про звільнення позивача було прийнято уповноваженою на те посадовою особою - керівником апарату Суворовського районного суду м. Одеси та при наявності цього на необхідних правових підстав - подання судді Суворовського районного суду м. Одеси Середи І.В., що цілком узгоджується з положеннями спеціального законодавства, які врегульовують спірні правовідносини - статтею 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пунктом 19 Положення про помічника.
При цьому колегія суддів відхиляє як помилкові посилання позивача та суду першої інстанції на те, що оскільки наказ про переведення позивача до патронатної служби відсутній, то фактично такого переведення не відбулось.
Як вже зазначено вище, з 01.05.2016 року посада помічника судді стала належати до посад патронатної служби в силу вимог Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, про що позивача було письмово попереджено 06.07.2016 року, і позивач не відмовився від подальшого проходження роботи на посаді помічника судді, та 12.09.2016 року написав заяву про призначення його на посаду помічника судді Суворовського районного суду м. Одеси Середи І.В..
Також колегія суддів відхиляє як помилкові посилання позивача на відсутність подання про його звільнення від судді Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 , оскільки внаслідок виходу цієї судді у декретну відпустку позивач наказом від 03.05.2012 року №28-о/с-ап був тимчасово переведений на виконання обов'язків секретаря суду, а в подальшому наказом від 12.09.2016 року №110-о/с-ап на позивача тимчасово покладенні на обов'язків помічника судді ОСОБА_3 .. А тому наказ про звільнення позивача з посади помічника судді Суворовського районного суду м. Одеси міг бути прийнятий керівником апарату цього суду саме на підставі подання судді цього суду Середи І.В..
Зважаючи на те, що на момент подання суддею Середою І.В. подання про звільнення позивача з посади її помічника у апараті суду були відсутні вакантні посади працівників суду, призначення на які не потребують конкурсного відбору та ненадходження подання від інших суддів Суворовського районного суду м. Одеси про призначення позивача їх додатковим помічником, колегія суддів погоджується з позицією відповідача, що позивача правомірно звільнено позивача з посади помічника судді на підставі наказу від 05.04.2017 року №49-о/с-ап.
Враховуючи, що підстави для поновлення позивача на роботі відсутні, позовні вимоги стосовно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоді задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню внаслідок помилкового застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За таких підстав колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу відповідача.
Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Суворовського районного суду м. Одеси - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено та підписано 05 березня 2020 року.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Вербицька Н. В. Запорожан Д.В.