П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/788/19
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року по справі за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти, в сумі 112948,29 грн.,-
В березні 2019 року Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (надалі - позивач, Академія) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) в якому просила:
- стягнути з відповідача на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, витрати пов'язані з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 112948,29 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідача було відраховано з числа курсантів та звільнено з військової служби в запас, у зв'язку з небажанням відповідача продовжувати навчання. Разом з поданням відповідного рапорту у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати позивачу витрати на утримання у закладі вищої освіти. Враховуючи, що відповідачем кошти у добровільному порядку не відшкодовані, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року позовні вимоги задоволені повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідача на підставі наказу Начальника академії №45-КС від 05.08.2017 року було зараховано на перший курс навчання до Академії.
Наказом начальника академії №203 від 14.08.2017 року відповідача зараховано до списків особового складу Академії та на всі види забезпечення.
Також між відповідачем та Міністерством оборони України в особі начальника Академії укладено контракт про проходження військової служби у Збройних силах України, в разі дострокового розірвання якого відповідач був зобов'язаний добровільно відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням.
Відповідачем подано рапорт про відрахування з числа курсантів у зв'язку з небажанням продовжувати навчання. У вказаному рапорті відповідачем зазначено, що він зобов'язується відшкодувати позивачу витрати на утримання у зазначеному закладі вищої освіти.
Наказом начальника Академії №121-КС від 03.10.2018 року із відповідачем розірвано вищевказаний контракт через небажання відповідача продовжувати навчання. За результатами розірвання вказаного контракту відповідача відраховано з числа курсантів та звільнено з військової служби в запас. Також відповідача було виключено зі списків особового складу Академії та знято з усіх видів забезпечення, зобов'язано відшкодувати витрати пов'язані з його утримання м в Академії в сумі 112948,29 грн..
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що після розірвання контракту з позивачем, у зв'язку з небажанням продовжувати навчання, у відповідача виник обов'язок відшкодування витрат пов'язані з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти, про що відповідач був обізнаний ще під час підписання контракту з позивачем. А тому невідшкодування позивачеві відповідачем коштів є протиправним.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду про задоволення вимог Академії по стягненню з нього витрат на утриманням у зазначеному закладі вищої освіти є неправомірним, оскільки розгляд справи відбувся без його участі, в результаті не було враховано того, що він припинив навчання за станом здоров'я, та має статус учасника бойових дій, який приймав участь в антитерористичній операції на сході України.
Під час апеляційного провадження апелянт надав копії медичних документів, стосовно проходження ним лікування та медичного обстеження, починаючи з серпня 2018 року, копію посвідчення учасника бойових дій.
Також судом апеляційної інстанції витребувані в позивача додаткові відомості стосовно проходження позивачем військової служи до моменту початку навчання в Академії, з метою перевірки правильності здійсненого Академією розрахунку витрат на утримання позивача.
Також в ході апеляційного провадження відповідачем та його представником додатково було зазначено, що відповідач не писав рапорту про відрахування з числа курсантів у зв'язку з небажанням продовжувати навчання, а подана позивачем до позовної заяви копія такого рапорту є підробленою, про що ним було подано відповідну заяву до правоохоронних органів.
З метою перевірки цих обставин колегія суддів за клопотанням відповідача та його представника оголосила перерву в судовому засіданні 03.03.2020 року для надання відповідачу можливості до 04.03.2020 року подати клопотання про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи вказаного рапорту.
04.03.2020 року від представника відповідача надійшла заява про продовження розгляду справи без участі відповідача та його представника. Клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи вказаного рапорту не надійшло.
Від Академії також надійшла заява про розгляд справи без участі представника Академії.
Враховуючи зазначене, подальший розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнято вірне рішення про задоволення позовних вимог Академії.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом ст.25 вищевказаного Закону курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують Міноборони та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, установлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, перебуваючи на публічній службі, під час навчання в Академії був відрахований через небажання продовжувати навчання.
На підтвердження вказаних обставин до суду позивачем надано копію рапорту відповідача, підписаного ним власноруч (а.с.81).
З вказаного рапорту вбачається, що відповідач бажає бути відрахованим з числа курсантів, у зв'язку з небажанням продовжувати навчання, та зобов'язується відшкодувати позивачу витрати на утримання у зазначеному закладі вищої освіти.
Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що даний рапорт є підробленим, оскільки, по-перше, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, але доказів того факту, що вищевказаний рапорт написаний не відповідачем, суду не надано; по-друге - про ці обставини апелянт зазначив лише під час апеляційного провадження та не посилався на це в апеляційній скарзі, що викликає обґрунтовані сумніви в дійсності таких пояснень.
Згідно з пунктами 3-7 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 (надалі - Порядок №964)
- відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв;
- розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів;
- витрати відшкодовуються у повному розмірі:
курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання;
курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк;
особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - за весь період навчання.
- витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю:
курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання;
курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.
- у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
З листа Академії від 31.01.2020 року вбачається, що до зарахування на перший курс навчання відповідач строкової військової служби не проходив, а прибув до Академії з військової частини НОМЕР_1 , де проходив військову службу за контрактом з 13.08.2015 року. Тому на розрахунок витрат на утримання відповідача збув здійснений за два періоди: з 14.08.2017 року по 13.08.2018 року (різниця між курсантським забезпеченням та забезпеченням військовослужбовця строкової служби) та з 14.08.2018 року по 03.10.2018 року (повністю).
З огляду на встановлені обставини проходження відповідачем військової служби, колегія суддів погоджується з правильністю визначених Академією періодів для розрахунку витрат на утримання відповідача.
Відповідно до п.2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року №419/831/240/605/537/219/534 (надалі - Порядок розрахунку витрат), відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно з п.2.1.1 Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
В матеріалах справи міститься довідка - розрахунок з якої вбачається, що відповідачу необхідно відшкодувати позивачу грошове забезпечення у розмірі 112948 грн. 29 коп.. З даної довідки також вбачається, що відповідач зобов'язується сплатити вказану суму грошового забезпечення на рахунки позивача до 04.11.2018 року, що підтверджено власним підписом відповідача.
Колегія суддів погоджується з правильність наданого Академією розрахунку витрат на утримання відповідача та відхиляє посилання відповідача на те, що комунальні послуги він вживав не в повному обсязі і Академія при здійсненні такого розрахунку не врахувала його статусу учасника бойових дій та права на знижку за житлово-комунальні послуги.
Механізм визначення витрат по спожитим курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв у вигляді тепла, гарячої та холодної води, водовідведення та електроенергії, а також норми споживання таких послуг на кожного курсанта чітко визначені пунктом 2.1.6. Порядком розрахунку витрат та мають пропорційний характер. Тому колегія суддів вважає помилковими посилання апелянта та неврахування Академією права позивача, як учасника бойових дій на книжки по житлово-комунальним послугам.
Також є помилковими посилання апелянта на те, що комунальні послуги він вживав не в повному обсязі, оскільки відповідно до вказаного вище пункту Порядку розрахунку витрат лише періоди перебування у відпустках не враховуються при розрахунку витрат на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, а як вбачається з наданої Академії довідкою-розрахунком (а.с.55-56) періоди відпусток відповідача були враховані Академією.
Таким чином, розрахована Академією сума витрат на утримання відповідача в розмірі 112948,29 грн. узгоджується з положеннями Порядку №964 та Порядку розрахунку витрат, а враховуючи відсутність її добровільної сплати відповідачем, дана сума підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку в силу вимог ст.25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.