28 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 280/2792/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року (суддя суду 1 інстанції Бойченко Ю.П.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 02.10.2018 про відмову у призначенні позивачу допомоги при народженні дитини; зобов'язати відповідача призначити позивачу та виплачувати допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2019 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, викладене у формі повідомлення від 02.11.2018 №443683, про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району призначити та виплачувати ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування посилається на те, що пересування з тимчасово окупованої території України на підконтрольну територію відбувається вільно за умови пред'явлення необхідних документів, визначених Тимчасовим порядком контролю за переміщенням осіб через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областях, затвердженим наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 14.04.2017 №222-ог, у тому числі для дітей, які народились на території не підконтрольній Україні та на них не отримано свідоцтво про народження.
Вказаним порядком встановлено також строки отримання дозволу фізичної особи - до 13 діб, разом із передачею інформації до Державної прикордонної служби України.
Таким чином, призначення позивачу допомоги при народженні дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 01.11.2018, тобто з пропущенням встановленого законодавством 12-місячного строку для звернення, є необґрунтованим, такі дії можуть бути розцінені як перевищення посадовими особами органу місцевого самоврядування своїх повноважень.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши судове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що 10.04.2017 ОСОБА_1 у м. Харцизьк Донецької області народила дитину - ОСОБА_2 , у зв'язку із чим отримала свідоцтво про народження від 25.04.2017 № НОМЕР_1 , виданому на бланку тимчасово окупованої території.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.08.2018 по справі №336/4986/18 встановлено факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Харцизьк, Донецької області, мати дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Харцизьк, Донецької області, громадянка України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , батько дитини - ОСОБА_3 , громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішення набрало законної сили 30.08.2018.
На підставі даного рішення суду, 31.08.2018 Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділі державної реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області видано свідоцтво про народження ОСОБА_2 , серії НОМЕР_2 .
30.10.2019 ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, із фактичним місцем проживання у Шевченківському районі м. Запоріжжя, що підтверджується довідкою від 30.10.2018 за №0000642638. (а.с. 13)
Позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.
Відповідно до повідомлення від 02.11.2018 №443683 з 01.01.2018 позивачу у призначенні допомоги відмовлено згідно п. 12 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751, у зв'язку із зверненням за її призначенням пізніше, ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. (а.с. 14)
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст. 51 Конституції України).
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлює Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII).
Згідно статті 1 Закону громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
До видів державної допомоги сім'ям з дітьми згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2811-XII належить допомога при народженні дитини.
Умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьм», визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (далі - Порядок № 1751).
Пунктом 10 Порядку № 1751 визначено, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
Згідно п. 11 Порядку № 1751 для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: 1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред'явленням оригіналу).
Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини (п. 12 Порядку № 1751).
Аналіз викладених норм свідчить про те, що допомога при народженні дитини призначається за заявою одного з батьків, з яким проживає дитина, не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
При цьому, подання до органу соціального захисту населення копії свідоцтва про народження дитини є обов'язковою передумовою для отримання допомоги при її народженні.
Судом встановлено, що дитина позивача народилася на території міста Харцизьк Донецької області.
Місто Харцизьк Донецької області віднесено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р.
Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей визнано тимчасово окупованими територіями.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та законів України.
Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Положеннями статті 18 вищезазначеного Закону передабчено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Матеріалами справи підтверджено, що дитина позивача - ОСОБА_2 , народився на території України. Отже, позивач та її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини.
Суд зазначає, що відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Окрім того, суд зауважує, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16.
Так, позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, а також отримання позивачем свідоцтва про народження дитини державного зразка із пропуском строку - лише 31.08.2018 з незалежних від неї причин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу державної допомоги при народженні дитини.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з 28.02.2020 та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко