28 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 199/2263/19 (2-а/199/51/19)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2019 року (суддя суду 1 інстанції Руденко В.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Левченка Максима Євгенійовича, третя особа - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Левченка Максима Євгенійовича, третя особа - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, скасувати постанову серії НК № 037333 від 13.03.2019 по справі про адміністративне правопорушення, винесену відповідачем, якою притягнуто до адміністративної відповідальності позивача за ч.1 ст.140 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 гривень.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07.06.2019 позов задоволено. Постанову серії НК №037333 від 13.03.2019, винесену інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Левченком Максимом Євгенійовичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, скасовано, провадження по справі закрито.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що інспектором патрульної поліції винесено постанову згідно вимог чинного законодавства.
Вказує, що рапорт посадової особи (інспектора) є письмовим поясненням стосовно обставин справи та несе в собі офіційний, доповідний характер. Аналізуючи рапорт інспектора, де вказано прізвище ініціали правопорушника, дату вчинення правопорушення, та інші дані, які збігаються з тим, що зазначено в постанові відповідача, є підстави вважати рапорт належним доказом по справі.
Отже, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем законно та обґрунтовано було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
У відповідності до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що 13.03.2019 інспектор відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Левченко М.Є. виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення НК № 037333 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.140КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020 грн.
Відповідно до змісту постанови, 20.02.2019 о 11:40 Томаківський р-н, а/д Н-23, смт. Томаківка переор. вул. Січова Шевченка та Шосейна; а/д Н-23 297-298 км (смт. Томаківка, вул. Я. Мудрого від буд. 11 до буд. 39) 04.02.2019 о 11 год. 00 хв. заступник начальника Служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 будучи посадовою особою, відповідальною за утримання вищевказаних ділянок дороги не вжив своєчасних заходів з ліквідації ямковості та вибоїн, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 140 КУпАП, не встановив відсутній дорожній знак 2.3 «Головна дорога» з табличкою 7.8 «Напрямок головної дороги», чим порушив вимогу ДСТУ 3587-97. (а.с. 5)
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» безпосередньо встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001 №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Державний стандарт України 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди, вимоги до експлуатаційного стану», затвердженого наказом Держстандарту України від 31 липня 1997 року № 441, установлює вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організацій дорожнього руху.
Відповідно до п.3.1.1. ДСТУ 3587-97 покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів. Стан покриття проїзної частини ті інших елементів дороги повинні перевірятися організаціями, які їх експлуатують, щодекадно.
За приписами частини 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом правопорушень, передбачених даною статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності.
Суб'єктом правопорушень, передбачених частиною 1 статті 140 КУпАП є посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів.
Судом встановлено ОСОБА_1 займає посаду заступника начальника служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області.
Отже, позивач може бути суб'єктом правопорушення передбаченого частиною 1 статті 140 КУпАП.
За приписами частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на зазначені норми, відповідач, вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зобов'язаний був встановити чи є особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винною у вчиненні адміністративного правопорушення, встановити та вказати у постанові, в чому конкретно полягає бездіяльність ОСОБА_1 І ОСОБА_2 , як посадової особи, в межах наданих повноважень.
Проте, такої інформації оскаржувана постанова не містить.
Надаючи оцінку наявності вини ОСОБА_1 та наявності підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до Положення про Службу автомобільних доріг у Дніпропетровській області, Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області є державною організацією, обов'язком якої є забезпечення фінансування дорожніх робіт у межах надходження коштів по всіх джерелах. (а.с.6-14)
Згідно з п. 3.2 Положення Служба зобов'язана розробляти пропозиції до програми дорожніх робіт у регіоні на черговий рік для затвердження в установленому порядку і забезпечувати її виконання та готувати розрахунки і обґрунтування потреби у фінансових ресурсах на черговий рік.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги», орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає, зокрема, за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; цільове використання бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування.
Відповідно до посадової інструкції заступника начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області з ремонту та експлуатаційного утримання, затвердженої в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області 26.02.2018 року, заступник начальника організовує і контролює роботу з організації належного утримання та розвитку автомобільних доріг загального користування, що знаходяться на балансі Служби в межах фактично виділених коштів (п.2.1) та відповідає за стан автомобільних доріг виключно в межах фінансування плану (п. 4.2). (а.с.24-26)
Отже, ОСОБА_1 відповідно до посадової інструкції є відповідальною особою за належне утримання автомобільних доріг. В той же час така відповідальність обмежується відповідним фінансуванням плану.
Судом встановлено, що відповідно до Плану фінансування дорожнього господарства у 2019 році за бюджетною програмою 3111020 “Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення”, затвердженого 28.12.2018 по Службі автомобільних доріг у Дніпропетровській області, наданого Листом Укравтодору №3/3/6.1-11 від 02.01.2019, Службі було направлено видатки у загальній сумі 340 406,8 тис. грн., при цьому на поточний середній ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення фінансування не передбачено. (а.с.21)
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, відповідач зобов'язаний встановити та зазначити у постанові, які саме дії позивачем, як посадовою особою, виконано не було та чи винний позивач у скоєнні певного адміністративного правопорушення.
У спірній постанові відповідачем лише зафіксовано, що позивач порушив вимоги ДСТУ 3587-97, але які службові обов'язки на нього покладено і яких саме заходів, у межах наданих повноважень, не вжив позивач, у вказаній постанові не зазначено.
Враховуючи встановлені обставини колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано належних та допустимих доказів, що зафіксовані в оскаржуваній постанові правопорушення є наслідком протиправної бездіяльності позивача, відповідачем не вказано, які саме дії повинен був вчинити позивач та в чому конкретно полягає його протиправна бездіяльність.
Отже, оскаржуване рішення відповідача є таким, що не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо обґрунтованості, оскільки відповідачем прийнято рішення без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, відповідно притягнення позивача до адміністративної відповідальності не можу бути визнано правомірним.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили 28.02.2020 та за приписами частини 3 статті 272 КАС України є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко