05 березня 2020 р. рокуСправа № 520/8611/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Зеленського В.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 року по справі № 520/8611/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС, контролюючий орган), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0068538-5606-2030 від 04.07.2019.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0068538-5606-2030 від 04.07.2019 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в загальному розмірі 21440 (двадцять одна тисяча чотириста сорок) грн 76 коп.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ідентифікаційний код - 39599198) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 по справі № 520/8611/19 - без змін.
26.02.2020 представником ОСОБА_1. подано до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
Справа розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи заяви приходить до висновку, що її вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Приписами ч. 3 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
13.02.2020 представник ОСОБА_1 подав до суду відповідну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6 ст.135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.135 КАС України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.
Суд також зазначає, що на підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1 ст.94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. по справі № 826/8107/16 (провадження № К/9901/26989/18).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
З огляду на викладене вище, до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 23.10.2018 по справі № 826/9047/16, ст. 134 КАС України, не передбачено імперативної вказівки щодо форми документа про детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Натомість, усталена судова практика свідчить, що для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, належними доказами можуть бути саме договір про надання правової допомоги та акти приймання-передачі до договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 серпня 2019 року між Адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 09/08-2019.
На виконання п. 6.2. даного договору 27 серпня 2019 року між Адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 09/08-2019 від 27.08.2019.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 2 від 27.08.2019 до Договору № 09/08-2019 від 27.08.2019 Адвокатське бюро «Олексія Романченко» прийняло на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу в рамках адміністративної справи про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0068538-5606-2030 від 04.07.2019.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 2 від 27.08.2019 до договору № 09/08-2019 від 27.08.2019 сторони встановили, що гонорар Адвокатського бюро за ведення справи, визначеної у п. 1 даної додаткової угоди, у суді апеляційної інстанції становить 5000,00 (п'ять тисяч гривень 00 копійок) у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь Клієнта.
Відповідно до п. 9 Додаткової угоди № 2 від 27.08.2019 до Договору № 09/08-2019 від 27.08.2019 надання Адвокатським бюро правничої допомоги при розгляді справи у суді апеляційної інстанції включає: вивчення документів та матеріалів справи, вивчення рішення суду першої інстанції, підготовку та подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, за необхідності підготовку та подання до суду заяв та клопотань з процесуальних питань або заперечень на заяви та клопотання з процесуальних питань, участь у судових засіданнях, надання пояснень суду, підготовку та подання до суду інших документів, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, які необхідні для розгляду справи.
Отже, сума гонорару Адвокатського бюро є фіксованою та не залежить від витрат часу, обсягу підготовлених та поданих документів чи ухвалення судом рішення на користь Клієнта, а тому ці обставини не впливають на вартість наданої професійної правничої допомоги та, відповідно, на розмір судових витрат.
Такий порядок визначення гонорару узгоджується з вимогами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка передбачає можливість встановлення фіксованої суми гонорару, що обчислюється з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин.
25 лютого 2019 між Адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_1 було підписано Акт виконаних робіт № 14 до Договору № 09/08-2019 від 27.08.2019, відповідно до якого сторони погодили, що згідно з п. 1,9 Додаткової угоди № 2 від 27.08.2019 до Договору № 09/08-2019 від 27.08.2019 Адвокатське бюро надало правову допомогу в рамках адміністративної справи № 520/8611/19 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення у суді апеляційної інстанції, а саме:
-підготовлено клопотання про долучення доказів від 13.02.2020;
-підготовлено заяву щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу від 13.02.2020;
-підготовлено відзив на апеляційну скаргу від 17.02.2020.
Вищевказаними документами підтверджено, що адвокат Романченко О.М. надав позивачу послуги з професійної правничої допомоги.
Окрім того, відповідно до п. 6 Додаткової угоди № 2 від 27.08.2019 до Договору № 09/08-2019 від 27.08.2019 Клієнт сплачує кошти, визначені у п. 3 даної додаткової угоди протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту ухвалення судом апеляційної інстанції постанови по справі.
Відповідно до меморіального ордеру № @2РL341227 від 12.02.2020 ОСОБА_1 сплатила вказаний гонорар у повному обсязі на поточний рахунок Адвокатського бюро «Олексія Романченко».
Як наслідок, суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві.
З огляду на надання представником позивача належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, з урахуванням тривалості розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., понесених при розгляді апеляційної скарги.
Окрім того, на думку колегії суддів, витрати на оплату послуг Адвокатського бюро «Олексія Романченко» у розмірі 5000 гривень 00 копійок є співмірними із значенням справи № 520/8611/19 для ОСОБА_1 та іншими обставинами, що встановлені частиною 5 статті 134 КАС України.
Податковий орган не наводить жодного аргументу щодо неспівмірності таких витрат.
Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
З огляду на викладене, розмір понесених позивачем витрат в загальній сумі 5000 гривень 00 копійок підтверджується належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами.
Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Прийняти додаткову постанову, якою стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) 00 коп.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя П'янова Я.В.
Судді Зеленський В.В. Бегунц А.О.
Повний текст додаткової постанови виготовлений 05.03.2020 року