31 березня 2010 р. № 4/22
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Шаргало В.І.
за участю представників сторін:
позивачане з'явився
відповідачане з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Академія Юридичної Допомоги"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2009 р.
у справі№ 4/22 господарського суду Закарпатської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Академія Юридичної Допомоги"
доАкціонерного сільськогосподарського товариства закритого типу "Прогрес"
простягнення 9 582,71 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Академія Юридичної Допомоги" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом (з урахуванням уточнень) до Акціонерного сільськогосподарського товариства закритого типу (надалі АСТЗТ) "Прогрес" про стягнення за період з 15.08.2008 року по 15.10.2008 року заборгованості в розмірі 9 582,71 грн. відповідно до укладеного між сторонами договору про надання юридичних послуг, в тому числі 3 270 грн. основного боргу, 405,40 грн. інфляційних, 65,40 грн. відсотків річних, 5 232 грн. пені, 609,83 грн. витрат на пальне.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.08.2009 року (суддя Журавчак Л.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2009 року (судді: Кордюк Г.Т., Краєвська М.В., Мурська Х.В), в позові відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено належними доказами надання послуг у названий період.
Доповідач: Шаргало В.І.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням та постановою, ТОВ "Академія Юридичної Допомоги" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 34, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що на підтвердження своїх вимог, ним, зокрема, було надано акти виконаних робіт за період з 15.07 по 15.09.2008 року, які підписані відповідачем, однак суди не надали належної оцінки цим доказам.
У запереченнях на касаційну скаргу АСТЗТ "Прогрес" вважає прийняті у справі рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу -безпідставною.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.08.2007р. між ТОВ „Академія Юридичної Допомоги”, м. Хуст та Акціонерним сільськогосподарським товариством закритого типу „Прогрес”, с. Імстичево Іршавського району було укладено договір за №1/ю/08 про надання юридичних послуг строком до 31.12.2008 року, згідно з пунктом 1.1 якого передбачено, що замовник -АСГТЗТ „Прогрес” доручає, а виконавець -ТОВ „Академія Юридичної Допомоги” бере на себе зобов'язання надати послуги (виконати роботи) по юридичному обслуговуванню господарської діяльності замовника.
Відповідно до розділу 2 вказаного договору вартість послуг, що надаються виконавцем, встановлена в розмірі 1800 грн. за кожен місяць роботи (наданих послуг), без врахування всіх інших витрат, пов'язаних із наданням послуг (п. 2.1).
Оплата проводиться замовником не пізніше 3 банківських днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 2.2 договору).
У визначену цим договором оплату вартості послуг не включаються всі інші витрати пов'язані із відрядженням працівників виконавця за межі населеного пункту міста Хуст (вартість проїзду, добові, проживання), оплатою державного мита, судових витрат (п. 2.3 договору).
Згідно з пунктом 2.4 договору виконана робота підтверджується підписами сторін на акті приймання-передачі виконаних робіт.
Пунктом 3.1.2 передбачено обов'язок відповідача оплатити послуги, що надані позивачем в розмірі, у терміни та в порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до п. 4.1 цього договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену чинним законодавством України.
До закінчення дії вказаного договору між цими ж сторонами 15.08.2008 р. було укладено додаткову угоду до договору про надання юридичних послуг, згідно з якою внесено зміни та доповнення до деяких умов договору. Зокрема, визначено, що вартість послуг, які надаються позивачем, встановлюється в розмірі 3 400 грн. за кожен місяць роботи (наданих послуг), а також 10 відсотків від суми перерахування коштів замовнику від виграшу судової справи, без врахування всіх інших витрат пов'язаних із наданням послуг.
Оплата проводиться замовником не пізніше 3 банківських днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача за кожний наступний місяць (передоплата).
Строк дії договору - до 31.12.2008 року.
Сторони погодили розірвання договору з 15.10.2008 року.
Господарськими судами встановлено, що в оплату отриманих за договором послуг АСГТЗТ „Прогрес” сплатило позивачеві 25 130 грн. При цьому, позивач вважав, що основний борг товариства становить 3 270 грн. і утворився в період з 15.08.2008 року по 15.10.2008 року.
Досліджуючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення вказаної суми з АСГТЗТ „Прогрес” (з урахуванням річних, інфляційних, пені та витрат на пальне), суди встановили, що акт виконаних робіт за період з 15.08.2008 року по 15.10.2008 року, як-то передбачено умовами договору, сторонами не підписаний; документів, які б достеменно підтверджували виконання позивачем робіт у названий період, не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на норми вищенаведеного законодавства та норми ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо недоведеності наявності боргу з розрахунків за надані послуги, строку дії договору та дати його розірвання, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позову.
В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги, які вимагають додаткової оцінки доказів у справі або збору доказів, що не входить до повноважень касаційної інстанції, до уваги не приймаються.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Академія Юридичної Допомоги" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2009 р. у справі №4/22 залишити без змін.
Головуючий суддя Кравчук Г.А.
СуддяМачульський Г.М.
Суддя Шаргало В.І.