Справа 3282
Категорія 43
Головуючий у 1 інстанції Чебикін В.П.
Доповідач Басуєва Т.А.
2008 року червня 11 дня апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Костюченко Н.Є. суддів Григорченка Е.І., Басуєвої Т.А. при секретарі Качур Л.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2007 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажної фірми «Дніпроважбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування гуртожитком та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажної фірми «Дніпроважбуд» про визнання наказу недійсним, -
Рішенням суду задоволено позовні вимоги ВАТ БМФ «Дніпроважбуд», стягнуто з ОСОБА_1 на їх користь 3.956 грн. 36 коп. в стягнення заборгованості за користування жилою площею та судові витрати. В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення та постановити нове, яким у повному обсязі задовольнити його зустрічні позовні вимоги, обґрунтовуючи свої заперечення проти рішення тим, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ВАТ будівельно-монтажної фірми «Дніпроважбуд» про визнання недійсним наказу № 5 від 28 вересня2005 року «Про встановлення платні за проживання в гуртожитку».
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на ст.ст. 7, 14, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до вказаних статей Закону України ціни, (тарифи) на комунальні послуги і послуги по утриманню домов, споруд і прибудиикових територій формуються і встановлюються органами місцевого самоврядування.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції не залучив до участі в справі орган місцевого самоврядування, фактично позовні вимоги ОСОБА_1п. 3 підстав, вказаних в зустрічному позові, не розглянув.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за користування гуртожитком, суд першої інстанції посилається на Закон України «Про власність». Однак, з 20 червня 2007 року вказаний Закон втратив чинність і на момент ухвалення рішення не може бути обґрунтуванням законності позовних вимог позивача за первісним позовом.
Правовідносини, щодо розміру тарифів/цін за проживання та оплату регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст.3 якого, суб'єктами цього закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники та споживачі житлово-комунальних послуг.
Позивач за первісним позовом є власником і на нього розповсюджується дія вказаного Закону.
В постанові Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 також зазначено, що порядок формування тарифів на послуги та надання жилої площі для проживання, поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності.
Крім того, суд задовольняючи позов, вказує, що нарахована ОСОБА_1 орендна плата підлягає стягненню.
Проте, як вбачається із справи договір оренди сторони не укладали, а тому, висновок суду про стягнення з відповідача вказаної суми, як орендної плати за мешкання в гуртожитку, є необгрунтованим.
За таких обставин, відповідно до п. 5 ст. 311 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, при якому необхідно розглянути всі заявлені позовні вимоги відповідно до заявлених підстав, застосувати діючі правові норми, якими врегульовані спірні правовідносини, та постановити законне і обгрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 311 п. 5, 314 ЦПК України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2007 року - скасувати та справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з моменту проголошення.