31 березня 2010 р. № 20/159-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:Губенко Н.М.,
Суддів : Барицької Т.Л.,
Мирошниченка С.В. (доповідач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної громади Української православної Церкви Свято-Михайлівської парафії
на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.12.2009 р.
у справі№ 20/159-09 господарського суду Київської області
за позовом
до
проРелігійної громади Української православної Церкви Свято-Михайлівської парафії
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Карапиші"
визнання недійсним п. 1.1 статуту СТОВ "Карапиші" та визнання відсутності правонаступництва
за участю представників сторін:
позивача Не з'явилися,
відповідачаКирилюк О.М.
Рішенням господарського суду Київської області від 28.09.2009 р. (суддя: Бабкіна В.М.) в задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.12.2009 р. (судді: Мазур Л.М., Зеленіна Н.І., Чорногуз М.Г.) вказане рішення залишене без змін.
Не погоджуючись із рішенням та постановою у даній справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм права та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановили господарські суди, 25.02.2000 р. було зареєстровано СТОВ “Карапиші”. Згідно п. 1.1 статуту відповідача, затвердженого загальними зборами засновників СТОВ “Карапиші” у формі протоколу № 1 від 20.01.2000 р. та зареєстрованого Миронівською РДА за реєстраційним № 512 від 25.02.2000 р., СТОВ “Карапиші” є підприємством-правонаступником лікві дованого, згідно з рішенням зборів засновників від 15.01.2000 року за протоколом № 1, суб'єкта підприємницької діяльності Акціонерного товариства закритого типу “Ка рапиші”, зареєстрованого 18.02.1997 р. в державному реєстрі за № 311 (т. 1, а. с. 17-31).
У протоколі № 1 загальних зборів АТ “Карапиші” від 15.01.2000 р. щодо питання 7 порядку денного зазначено: вирішено про необхідність поглиблення реформування АТ “Карапиші”, виходячи з концептуальних напрямків Указу, які формуються на базі приватної власності, зберігаючи при цьому цілісність виробничої інфраструктури АТ “Карапиші”; вважати новостворене СТОВ на базі ліквідованого АТ “Карапиші” правонаступником кредиторської та дебіторської заборгованості цілісного виробничого майнового комплексу; провести перерахунки, виходячи з кількості акцій у кожного члена АТ “Кара пиші”, в майновий пай та видати майновий сертифікат із зазначенням у грошовому виразі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновок господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсним п. 1.1 статуту відповідача та визнання відсутності правонаступництва.
Пунктом 4.3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 “Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” передбачено, що ст. 1 ГПК України надає підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Тому, якщо за наслідками розгляду справи господарським судом не встановлено порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з невідпові дністю змісту установчих документів закону або недотриманням закону під час їх прийняття, суд не має підстав для прийняття рішення про визнання установчих до кументів товариства або їх окремих положень недійсними.
Згідно ст. 1 ГПК України право звертатися до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (ст. 2 ГПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України, позивачами визначено ті підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Тобто, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті ст. 1 ГПК України, має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Водночас, за змістом вказаної статті, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою звернення з позовом Релігійною гро мадою Української православної Церкви Свято-Михайлівської парафії визначено порушення її права як власника будівлі храму, розташованого в с. Карапиші по вул. по вул. Мічуріна, 4.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте, позивач в обґрунтування предмету заявлених позовних вимог та в доданих до позову документах не зробив посилання на докази, які б підтверджували факт порушення відповідачем прав позивача.
З огляду на викладене, господарські суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог Релігійної громади Української православної Церкви Свято-Михайлівської парафії з підстав їх необґрунтованості за відсутністю порушення права чи законного інтересу позивача з боку відповідача, а тому підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду відсутні.
Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 р. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Релігійної громади Української православної Церкви Свято-Михайлівської парафії залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.12.2009 р. у справі №20/159-09 залишити без змін.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. Губенко
СуддіТ. Барицька
С. Мирошниченко