30 березня 2010 р. № 32/150
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової -головуючого,
Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач
за участю представників:
позивачаІщенко Г.М., дов. № 83 від 25.02.2010р.
відповідачів
прокурорБезносик А.О., дов. від 19.01.2010р. № 225-КР-934
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належно)
Савицька О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне поданняЗаступника прокурора міста Києва
на рішенняГосподарського суду міста Києва від 04.04.08р.
у справі№ 32/150 Господарського суду міста Києва
за позовомОбслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Залізничник"
до - Київської міської ради
- Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
проукладення договору оренди землі
26.03.2008р. позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив визнати укладеними договори оренди земельних ділянок для рекреаційних цілей та благоустрою території на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва між Обслуговуючим кооперативом житлового кооперативу "Залізничник" та Київською міською радою в редакції, підписаній позивачем, яка відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" і Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. № 220, та переданими дані земельні ділянки з моменту набрання чинності судового рішення на умовах, визначених договорами; зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договори оренди земельних ділянок з їх усіма невід'ємними додатками у встановленому порядку (у редакції заяви від 03.04.2008р.).
Позовні вимоги обґрунтовано досягненням сторонами згоди за усіма істотними умовами договору, неможливістю реалізації позивачем права на оренду земельної ділянки, наданої рішенням органу місцевого самоврядування, внаслідок неправомірного ухилення Київської міської ради від підписання надісланих їй позивачем примірників договорів оренди, чим порушується загальний порядок укладення договорів, передбачених статтею 181 Господарського кодексу України.
Київська міська рада відхилила позов, вказавши на відсутність такого способу захисту порушеного права, як визнання договору укладеним, а також на звернення з даним позовом всупереч статей 202, 627, 638, 640 Цивільного кодексу України, статей 15 та 16 Закону України "Про оренду землі".
Головне управління земельних ресурсів відхилило позов, покликаючись на відсутність будь яких порушень зі свого боку прав та інтересів позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2008 року (суддя Хрипун О.О.) позов задоволено повністю; визнано укладеним договір оренди земельної ділянки для рекреаційних цілей та благоустрою території на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва між Обслуговуючим кооперативом житлового кооперативу "Залізничник" та Київською міською радою в редакції, яка підписана Обслуговуючим кооперативом житлового кооперативу "Залізничник" та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типовому договору оренди землі, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. № 220 та переданою дану земельну ділянку з моменту набрання чинності судовим рішенням на умовах, визначених договором; зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами, між Орендодавцем -Київською міською радою та орендарем -Обслуговуючим кооперативом житлового кооперативу "Залізничник", у встановленому порядку.
Апеляційний перегляд даної справи не здійснювався.
Не погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить судове рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційне подання вмотивовано доводами про порушення інтересів держави, оскільки постановлення місцевим господарським судом рішення про укладення договору оренди є порушенням передбаченої Конституцією України виключної компетенції органу місцевого самоврядування, за відсутності у суду повноважень укладати договори оренди; судовий захист порушених прав здійснено способами, що не передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України; судом не з'ясовано, в чому полягає порушення прав позивача та ухилення Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від реєстрації договору.
Позивач усно в судовому засіданні та у письмових поясненнях заперечив доводи касаційного подання повністю, вказавши на відсутність порушення інтересів держави внаслідок прийняття оскарженого рішення.
Відповідачі підтримали подання прокуратури, водночас повідомивши про виконання судового рішення, здійсненої реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення прокурора та представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, згідно частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
За пунктом 6 рішення Київради від 29.05.2003р. № 433/593 "Про забезпечення ефективного землекористування в м. Києві" Київрада доручила Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) у повному обсязі здійснювати підготовку документів, що посвідчують право власності та право користування земельними ділянками.
Відповідно до рішення Київради від 01.10.2007р. № 350/3184 позивачу передано в оренду земельні ділянки для рекреаційних цілей та благоустрою території на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва; пунктом 3.2 вказаного рішення позивач був зобов'язаний звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради з клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельних ділянок в натуру (на місцевість) та виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.
На виконання вказаного рішення позивач звернувся з листом до управління та доручив виконання робіт ТОВ "Стафед".
Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради видало технічне завдання від 04.12.2007р. № 3070 на розробку технічної документації зі складання договорів оренди земельних ділянок; ТОВ "Стафед" підготувало відповідну технічну документацію.
Місцевий господарський суд встановив, що дана технічна документація перевірена та прийнята до бази даних Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради; також позивач погодив проекти договорів оренди земельних ділянок, в тому числі тої, щодо якої виник спір; дійшов висновку про відповідність проектів договорів оренди земельної ділянки вимогам чинного законодавства; вказав, що позивач забезпечив підготовку всіх документів, необхідних для укладання договору оренди земельної ділянки.
03.03.2008р. позивач листом № 47 звернувся до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради, в якому просив повідомити про надання та реєстрацію договору оренди земельної ділянки для рекреаційних цілей та благоустрою території на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва; листом від 20.03.2008р. позивачу надано відповідь, що підписаний орендодавцем та орендарем, посвідчений нотаріально договір не надходив, в зв'язку з чим реєстрація такого договору неможлива.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з положень статті 181 Господарського кодексу України, зазначивши, що Київська міська рада, одержавши підписаний позивачем договір оренди земельної ділянки, зобов'язана була у 20-денний термін забезпечити його підписання або надати позивачу два примірники протоколу розбіжностей з підписаним договором; позаяк радою не виконано вимоги вказаної статті, не надано заперечень до договору, судом відхилено заперечення відповідача щодо недосягнення згоди за істотними умовами договору.
Судова колегія Вищого господарського суду України приймає до уваги таке.
За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).
Відповідно до статті 4 Господарського кодексу України предметом його регулювання не є земельні відносини.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
За статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За пунктом "в" статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; підставою для набуття права користування земельною ділянкою (в тому числі на умовах оренди) є відповідне рішення уповноваженого органу (стаття 116 Земельного кодексу України).
В силу статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, керуватися в своїй діяльності, зокрема, Конституцією та законами України; одним з принципів місцевого самоврядування є принцип законності.
Місцевим господарським судом встановлено, а доводами касаційного подання не спростовано та не заперечується, що Київська міська рада відповідно до наданих їй Конституцією України повноважень та у встановлений чинним законодавством спосіб висловила власне волевиявлення на розпорядження земельною ділянкою шляхом надання її позивачу в користування на умовах оренди, прийнявши відповідне рішення від 01.10.2007р. та доручивши уповноваженому органу здійснювати підготовку документів, що посвідчують право користування; натомість станом на час звернення з позовом відповідний договір не укладено.
Таким чином доводи касаційного подання про порушення судом виключних повноважень органу місцевого самоврядування не відповідають дійсним обставинам справи.
Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору.
За статтею 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторони договору, має відповідати цьому акту; вимоги до договору оренди викладено також у Законі України "Про оренду землі" та Постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. № 220, якою затверджено типову форму договору оренди землі.
Зі змісту судового рішення вбачається, що суд перевірив відповідність положень проекту договору рішенню органу місцевого самоврядування та приписам чинного законодавства.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи як на захист свого цивільного права, так і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; захист прав і законних інтересів суб'єкта господарювання здійснюється, зокрема, судом.
Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України, статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів держави або громадянина, подавши, зокрема, касаційне подання; підставою для представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними та державою.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Розглянувши доводи касаційного подання, судова колегія зазначає, що вони не містять посилання на будь-які протиправні дії (бездіяльність) позивача, що вчинялися б ним у спірних правовідносинах, натомість судом встановлено протиправну бездіяльність органу місцевого самоврядування; також, зазначивши на порушення інтересів держави, прокурор не довів суду касаційної інстанції, що здійснення передбаченого законодавством документального оформлення орендних правовідносин сторін відповідно до визначених Конституцією та законами України підстав та порядку порушує інтереси держави.
Відповідно до пункту 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція має право за результатами розгляду касаційної скарги (подання) залишити судове рішення без змін.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційне подання Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2008 року у справі №32/150 Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач