30 березня 2010 р. № 35/196
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого,
Волковицької Н.О., Рогач Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 14.12.2009р.
у справі№ 35/196
господарського суду Донецької області
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
доКолективного підприємства "Ера"
простягнення 23252,18 грн.
за участю представників:
позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
Відкрите акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Колективного підприємства “Ера” про стягнення 23252,18грн. заборгованості (в тому числі 11626,09 грн.- сума основного боргу, 11626,09 грн.- пені), обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням відповідачем умов договору №1006/08Ж від 11.11.2008р., неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань по оплаті наданих послуг, наслідками передбаченим статтями 525,526,530 Цивільного кодексу України, 193, 229, 265 Господарського кодексу України та статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідач у відзиві на позов просив припинити провадження по справі у зв'язку з погашенням заборгованості, що підтвердив копіями платіжних доручень № 35 від 07.07.2009 р. на суму 2500,00 грн., № 44 від 04.09.2009р. на суму 6900,00 грн., копією квитанції від 08.09.2009 р. на суму 2227,00 грн.
Рішенням від 24.09.2009року господарський суд Донецької області (суддя Мальцев М.Ю.), з урахуванням ухвали від 05.10.2009р. позовні вимоги задоволено частково: в сумі 11626,09 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 11626,09 грн. пені; 207,52 грн. - витрати по сплаті державного мита, 105,31грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, припинено провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9126,09 грн., в решті позовних вимог відмовлено.
Судове рішення вмотивоване статтями 525,526 Цивільного кодексу України, 193, Господарського кодексу України, пунктом 8.2.3 договору №1006/08Ж від 11.11.2008р., з підстав відсутності права вимоги в сумі 2500 грн, в зв'язку зі сплатою відповідачем вказаної суми до звернення позивача до господарського суду з позовом, урегульованістю спору між сторонами у сумі 9126,09 грн., та правомірністю нарахування пені у сумі 11626,09грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2009р.(судді: Акулова Н.В. - головуючий, Новікова Р.Г., Скакун О.А.) рішення господарського суду Донецької області змінено: стягнуто з відповідача на користь позивача: 1005грн.84коп.- пені; 101грн.31коп. - витрати по сплаті державного мита; 137грн.21коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова обгрунтована статтями 216, 230, 231 Господарського кодексу України, та неправомірністю стягнення позивачем пені в сумі 11626,09 грн., без врахування вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у даній справі та залишити в силі рішенні першої інстанції.
Скаргу вмотивовано порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, невірним застосуванням статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", порушенням Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" та вимог договору №1006/08Ж від 11.11.2008р. щодо нарахування пені; скаржник посилається на неможливість застосування обмежень передбачених Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" до пені, розмір якої встановлено законодавством.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав. Сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
11.11.2008р. Відкритим акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (постачальник) та Колективним підприємством "Ера" (споживач) був укладений договір №1006/08Ж , згідно якого, постачальник забезпечує споживача тепловою енергією на потреби: на опалення (в опалювальний період); гарячому водопостачанню (протягом року крім 15 днів планового ремонту) приміщення, що знаходиться за адресою: м. Авдіївка, пр. К Маркса, 3 (552 кв.м.), пр. К Маркса, 15а (440,7 кв.м.) загальною площею 933,3 кв.м., та перетином трубопроводу D=____, а споживач зобов'язується оплачувати послуги постачальника за встановленими тарифами /цінами/ в строки, передбачені цим договором (п. 1.1. договору). Даний договір підписано уповноваженими представниками сторін без протоколу розбіжностей та скріплено печатками підприємств.
Згідно пункту 11.1 договір укладено строком з 15.10.2008р. по 31.12.2009р. Пунктами 5.1, 5.4 визначено облік споживання теплової енергії та гарячої води.
Відповідно до п. 2.2.2. договору Споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії та гарячої води в строки, передбачені договором із підписанням акту приймання-передачі послуг.
Згідно пунктів 6.4, 6.5, 6.6 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Рахунок за надані послуги виставляється до 25 числа поточного місяця; за надані комунальні послуги споживачем здійснюється оплата: бюджетними організаціями -протягом 5 днів з моменту виставлення рахунку; вартість споживаної теплової енергії та гарячої води визначається Протоколом узгодження ціни (додаток № 1) до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору.
Як вбачається з пункту 8.2.3 договору, у разі несвоєчасної оплати за теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі 1% від суми заборгованості, що виникла з моменту виставлення рахунку, за кожний день прострочення.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що факт надання послуг з постачання теплової енергії у період з грудня 2008р. по квітень 2009р. підтверджується належними доказами у справі, а саме, актами приймання - передачі наданих комунальних послуг до договору № 1006/08Ж від 11.11.2008 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, факт надання теплової енергії відповідачем не заперечується. Встановлено, що позивач виставив відповідачу рахунки за відповідні періоди, а представник відповідача їх отримав.
Звертаючись до суду з даним позовом 28.07.2009р., позивач вказав, що відповідач не сплатив вартість наданих послуг у строки, обумовлені договором, наслідком чого є стягнення основного боргу та нарахування пені.
Апеляційною інстанцією досліджено, що платіжним дорученням № 35 від 07.07.2009р. відповідач сплатив позивачу суму 2500,00 грн. заборгованості за теплову енергію за договором № 1006/08Ж від 11.11.2008р., а 01.08.2009р. сторонами у справі підписано акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається зарахування суми 2500грн. в рахунок спірної заборгованості; у процесі розгляду справи відповідач сплатив залишок суми заборгованості платіжним дорученням №44 від 04.09.2009р. на суму 6900 грн. та квитанцією від 06.09.2009 р. на суму 2227грн.
Відтак, оскільки на час винесення рішення в справі спірні правовідносини між сторонами відносно суми основного боргу відсутні, суди попередніх інстанцій вірно застосували п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та припинили провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 9126,09 грн.
Щодо стягнення пені, судова колегія зазначає наступне.
Згідно із Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прилеглих до будинків територій»суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежитлові будівлі та приміщення, належні їм на правах власності або орендовані ними на підставі договору для проведення цієї діяльності, оплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання. При цьому за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги такі суб'єкти господарювання сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.
Преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Зі змісту позову та матеріалів справи вбачається звернення позивача за стягненням пені, передбаченої договором сторін, тобто в межах їх договірних правовідносин.
Отже, господарський суд апеляційної інстанції прийшов до правомірного висновку, що сума пені підлягає перерахунку виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, як того вимагають вимоги ст.3 вказаного Закону, отже позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1005,84 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, а скаржником не спростовано, що апеляційний суд належно та повно встановив істотні обставини у даній справі, застосував норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини, на які посилався відповідач в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства.
Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням статті 105 Господарського процесуального кодексу України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями; підстав для її зміни та скасування не вбачається.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктами 1 статті 1119, ст.11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2009р. у справі №35/196 Господарського суду Донецької області залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач