ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
20 лютого 2020 року Справа № 923/1076/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон
до відповідача: Фізичної особи- підприємеця Семенової Наталії Володимирівни, м. Херсон
про стягнення 17843,92 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Колганова Ю.М. - адвокат
від відповідача: Семенова Н.В., Логида М.Т. - адвокат
Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця Семенової Наталії Володимирівни заборгованість у розмірі 17 843,92 грн., з якої: 14 029,97 грн. - сума основного боргу, 287,19 грн. - сума 3% річних, 3 304,47 грн. - сума пені та 222,29 грн. - сума інфляційних втрат. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем установленого умовами договору № 515 від 04.10.2013р. зобов'язання по оплаті послуг централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019, справу розподілено судді Ярошенко В. П.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 27.12.2019 відкрито провадження у справі № 923/1076/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 23.01.2010 об 11:30.
16.01.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до справи (а.с.88-113).
Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на ті обставини, що відсутні докази, які підтверджують наявність заборгованості та користування послугами позивача.
27.01.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що ФОП Семенова Н.В., здійснивши самовільне відключення від мереж централізованого опалення, порушила вимоги чинного законодавства. Дану відповідь на відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до справи (а.с.130-132).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві.
Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Матеріали справи свідчать, що на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 13 травня 2014 року № 923/293/1415, яке набрало законної сили 27 травня 2014 року, між публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (надалі - позивач, або виконавець) і фізичною особою-підприємцем Семеновою Наталією Володимирівною (надалі - відповідач, або споживач) був укладений договір №515 від 04.10.2013р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (надалі - договір).
Відповідно до умов п.1. договору, виконавець зобов'язується надавати споживачеві з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
На підставі п.2 договору, суб'єктом користування послугами є власник приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Херсон АДРЕСА_2 , 79, кв АДРЕСА_3 39.
На виконання умов договору позивач, у період з листопада 2018 року по березень 2015 року включно, надав відповідачу послуги з централізованого опалення, що підтверджується довідками про наявність опалення у абонентів Херсонської ТЕЦ, в тому числі у приміщенні відповідача, за листопад, грудень 2018 року, січень, лютий, березень 2019 року, на загальну суму 14 029,97 грн.
Згідно п.8 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
На підставі п.15 договору, споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Позивач для оплати вартості спожитої теплової енергії виставляв відповідачу рахунки №№ 0-195а за листопад 2018 на суму 822,80 грн., за грудень 2018 на суму 3 713,20 грн., за січень 2019 на суму 3 860,88 грн., за лютий 2019 на суму 3 122,46 грн. та за березень 2019, які разом з актами виконаних робіт були направлені відповідачу листами: №06-1/2364 від 07.12.2018, № 06-1/43 від 09.01.2019, № 06-1/292 від 08.02.2019, № 06-1/659 від 26.03.2019, №06-1/775 від 05.04.2019.
Отже, у період з листопада 2018 року по березень 2019 року позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату спожитої теплової енергії на загальну суму 14 029,97 грн. Зазначена сума також підтверджується довідкою щодо руху заборгованості по ПП Семенова Н.В., яка підписана бухгалтером ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" та скріплена його печаткою.
Відповідач, в порушення договірних зобов'язань за надані позивачем послуги у період з листопада 2018 року по березень 2019 року не виконав, в наслідок чого утворився борг в сумі 14 029,97 грн.
Матеріали справи свідчать, що позивач направляв відповідачу вимогу від 20.05.2019 № 06-1/1024 про сплату заборгованості у розмірі 56 906,37 грн. Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування.
З викладеного слідує, що відповідач за надані позивачем відповідно до умов договору послуги з централізованого опалення у період з листопада 2018 року по березень 2019 року включно, повністю не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 14 029,97 грн.
Отже, у зв'язку із невиконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасних розрахунків за надані послуги, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 14 029,97 грн., суму пені у розмірі 3 304,47 грн., суму 3% річних у розмірі 287,19 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 222,29 грн.
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, з урахуванням п.8, п.15 договору та приписів ч.1 т. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був оплатити надані позивачем послуги у листопаді 2018 - до 20.12.2018 включно, у грудні 2018 року - до 20.01.2019 включно, у січні 2019 - до 20.02.2019 включно, у лютому 2019 - до 20.03.2019 включно, у березні 2019 - до 20.04.2019 включно, чого відповідачем повністю виконано не було, що призвело до порушення відповідачем виконання договірних зобов'язань.
Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 14 029,97 грн. відповідачем суду не надано.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 14 029,97 грн. є доведеними і обґрунтованими.
У зв'язку з несвоєчасними розрахунком за договором, Позивач нарахував Відповідачу пеню в розмірі 3 304,47 грн.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).
Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 12. Договору зазначено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується в безспірному порядку, крім суми основної заборгованості, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати, сума інфляційних втрат за весь час прострочення, та три відсотки річних від простроченої суми заборгованості.
Розрахунок пені судом перевірено та встановлено, що Позивач нарахував пеню за періоди, які є більшими ніж шість місяців.
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок пені.
Розрахунок пені має наступний вигляд:
Період з 21.12.2018 по 20.06.2019
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
822.8021.12.2018 - 31.01.20194218.0000 %0.099 %*34.08
822.8001.02.2019 - 14.03.20194218.0000 %0.099 %*34.08
822.8015.03.2019 - 25.04.20194218.0000 %0.099 %*34.08
822.8026.04.2019 - 06.06.20194217.5000 %0.096 %*33.14
822.8007.06.2019 - 20.06.20191417.5000 %0.096 %*11.05
Всього за період - 146,44 грн.
Період з 21.01.2019 по 214.07.2019
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
3713.2021.01.2019 - 31.01.20191118.0000 %0.099 %*40.29
3713.2001.02.2019 - 14.03.20194218.0000 %0.099 %*153.82
3713.2015.03.2019 - 25.04.20194218.0000 %0.099 %*153.82
3713.2026.04.2019 - 06.06.20194217.5000 %0.096 %*149.55
3713.2007.06.2019 - 18.07.20194217.5000 %0.096 %*149.55
3713.2019.07.2019 - 21.07.2019317.0000 %0.093 %*10.38
Всього за період - 657.39 грн.
Період з 21.02.2019 по 21.08.2019
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
3860.8821.02.2019 - 14.03.20192218.0000 %0.099 %*83.78
3860.8815.03.2019 - 25.04.20194218.0000 %0.099 %*159.94
3860.8826.04.2019 - 06.06.20194217.5000 %0.096 %*155.49
3860.8807.06.2019 - 18.07.20194217.5000 %0.096 %*155.49
3860.8819.07.2019 - 21.08.20193417.0000 %0.093 %*122.28
Всього за період 676.98 грн.
Період з 21.03.2019 по 18.09.2019
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
3122.4621.03.2019 - 25.04.20193618.0000 %0.099 %*110.87
3122.4626.04.2019 - 06.06.20194217.5000 %0.096 %*125.75
3122.4607.06.2019 - 18.07.20194217.5000 %0.096 %*125.75
3122.4619.07.2019 - 05.09.20194917.0000 %0.093 %*142.52
3122.4606.09.2019 - 18.09.20191316.5000 %0.090 %*36.70
Всього за період 541,60 грн.
Період з 21.04.2019 по 19.10.2019
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
2510.6321.04.2019 - 25.04.2019518.0000 %0.099 %*12.38
2510.6326.04.2019 - 06.06.20194217.5000 %0.096 %*101.11
2510.6307.06.2019 - 18.07.20194217.5000 %0.096 %*101.11
2510.6319.07.2019 - 05.09.20194917.0000 %0.093 %*114.59
2510.6306.09.2019 - 19.10.20194416.5000 %0.090 %*99.87
Всього за період 429,08 грн.
Таким чином, загальна сума пені складає 2 451,49 грн., яка підлягає задоволенню.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 287,19 грн. та інфляційних збитків в сумі 222,29 грн.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 1 135,63 грн., втрат від інфляції, то суд виходив з наступного.
Пунктом 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Розрахунок 3% річних та інфляційних збитків судом перевірено та встановлено, що на підставі зазначених норм позивач правомірно нарахував відповідачу до сплати 287,19 грн. 3% річних та інфляційних збитків в сумі 222,29 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Не погоджуючись з доводами відповідача щодо неправильного визначення розміру заборгованості внаслідок застосування не передбаченого умовами договору показника навантаження, позивач також звертає увагу на дослідження цього питання судом апеляційної інстанції в процесі вирішення справ № 923/863/16, № 923/1759/15 та 923/754/17.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем установленого умовами договору №515 від 04.10.2013р. зобов'язання по оплаті послуг централізованого опалення та постачання гарячої води.
На підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 13 травня 2014 року у справі №923/293/14, яке набрало законної сили 27 травня 2014 року, між публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" та фізичною особою- підприємцем Семеновою Наталією Володимирівною був укладений договір №515 від 04.10.2013 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Пунктом 26 договору визначено, що договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду. Станом на сьогодні договір не є розірваним, він є пролонгованим і чинним, отже, обов'язковим до виконання.
Представниками позивача та відповідача визнано, що із супровідним листом АТ "Херсонська ТЕЦ" на адресу ФОП Семенової Н.В. направило проект додаткової угоди про внесення змін до договору №515. Відповідач стверджує, що зазначена додаткова угода нею не отримувалась, не узгоджувалась і, відповідно є неукладеною.
Обставини укладання додаткової угоди №1 було предметом дослідження в межах судових справ №923/1759/15 та №923/459/18.
Справа № 923/1759/15 розглянута за позовом ПАТ «Херсонська ТЕЦ» до ФОП Семенової Н.В. про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за опалювальний період 2014-2015 років, рішення Господарського суду Херсонської області від 21.12.2015 про задоволення позовних вимог залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016.
Справа № 923/459/18 розглянута за позовом ФОП Семенової Н.В. до ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" про визнання недійсної додаткової угоди №1 від 26.04.2014 року до договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, рішення Господарського суду Херсонської області від 28.08.2018 про відмову у задоволені позовних вимог залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 та постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2019.
За результатами дослідження матеріалів справи, з урахуванням постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 у справі №923/1759/15, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016, Верховним судом визнано встановленими такі обставин:
- ПАТ "Херсонська ТЕЦ" направлявся на адресу ФОП Семенової Н.В. ( АДРЕСА_4 ) проект додаткової угоди №1 від 26.10.2014 до договору №515;
- ФОП Семенова Н.В. відмовилась від отримання додаткової угоди № 1 від 26.10.2014;
- додаткова угода №1 від 26.10.2014 укладена саме до договору № 515 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;
- ФОП Семеновою Н.В. вчинено дії з виконання її зобов'язань за договором з урахуванням змін, передбачених додатковою угодою, тому що у березні 2015 року вона здійснила платіж з цільовим призначенням: "За спожиту теплоенергію зг.рах. №0-195 за 2015 рік".
Наведені обставини встановлені з врахуванням рішень господарських судів у справі №923/1759/15. Відповідно до приписів ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Аргументи відповідача щодо обставин укладання додаткової угоди №1 зводяться до тверджень, що ця угода з боку позивача не укладалась, тому що нею не підписувалась.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).
З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Обставини укладення та виконання додаткової угоди № 1 від 26.10.2014 до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №515 встановлено у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 у справі № 923/1759/15 та у судових рішеннях судів першої апеляційної та касаційної інстанції у справі №923/459/18, які за умовами ст. 75 ГПК України, мають преюдиційне значення для розгляду даної справи про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення.
Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо недоведеності факту отримання нею послуг з теплопостачання у зв'язку із відключенням приладів опалення її приміщення від мережі централізованого опалення.
Відповідно до пункту 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (далі по тексту рішення-Правила), ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно із пунктами 24-26 Правил, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Відповідно до п.п. 1.1. Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019 (далі по тексту рішення - Порядок), Порядок визначає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до п.п. 1.4. Порядку, орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Комісія). Комісія є консультативно-дорадчим органом органу місцевого самоврядування, основним завданням якого є розгляд питань щодо відключення споживачів від ЦО та/або ГВП. Засідання Комісії відбуваються не рідше ніж один раз на місяць. Рішення Комісії оформлюється протоколом протягом п'яти робочих днів із дня проведення засідання Комісії та має рекомендаційний характер. Рішення Комісії оприлюднюються на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
Відповідно до п.п. 2.1. Порядку, рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.
Підпункти 2.3. - 2.8 Порядку передбачають наступне:
- власник (співвласники) будівлі, в тому числі житлового будинку, подає (подають) до органу місцевого самоврядування заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП, яка складається в довільній формі, із зазначенням причини відключення, а також інформацію про намір влаштування в будівлі систем індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання). Для багатоквартирного будинку до заяви додатково додається протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку (витяг із протоколу) про ухвалене співвласниками рішення про відключення будинку від ЦО та/або ГВП та зазначаються особи, уповноважені представляти інтереси співвласників у вирішенні питань щодо відключення багатоквартирного будинку;
- орган місцевого самоврядування відповідно до законодавства розглядає подані документи за наявності затвердженої ним схеми теплопостачання відповідного населеного пункту;
- заява про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП передається на розгляд Комісії.
- комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП за участю заявника чи його уповноваженого представника.
- Комісія приймає рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП та надає пропозиції щодо типу системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання), яку можна встановити в будівлі після відключення.
- під час прийняття рішення Комісія враховує технічні можливості наявних мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання населеного пункту чи окремого кварталу (мікрорайону) щодо забезпечення живлення запропонованої власником (співвласниками) будівлі системи, та за потреби надає пропозиції органу місцевого самоврядування щодо збільшення потужностей, а також заміни систем внутрішньоквартальних, магістральних мереж електро-, газо-, водо-, теплопостачання, потрібних для встановлення в будівлі системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) та пропозиції щодо фінансування таких заходів.
- комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п'яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення Комісії надається заявникові.
- орган місцевого самоврядування на найближчому засіданні за участі заявника чи його уповноваженого представника приймає відповідно до законодавства рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП з урахуванням рекомендацій Комісії. Копія рішення органу місцевого самоврядування надається заявникові.
Відповідно до п.п. 2.10. Порядку, відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється виконавцем відповідної комунальної послуги, або оператором зовнішніх інженерних мереж, якщо він не є виконавцем комунальної послуги, або залученим власником (співвласниками) суб'єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, в присутності виконавця відповідної комунальної послуги після отримання рішення органу місцевого самоврядування, що дозволяє відключення такої будівлі.
Відповідно до п.п. 2.12. Порядку, після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) / постачання гарячої води - по одному примірнику для власника / представника співвласників та кожного виконавця відповідної комунальної послуги, а також для оператора зовнішніх інженерних мереж або іншого суб'єкта господарювання. Такий акт підписується усіма присутніми під час відключення сторонами: власником / представником співвласників та кожним виконавцем відповідної комунальної послуги, а також оператором зовнішніх інженерних мереж або іншим суб'єктом господарювання (у разі їх залучення).
Відповідачем не надано суду належних доказів дотримання вимог чинного законодавства щодо відключення окремого приміщення від мереж централізованого опалення. Отже відключення приміщень ФОП Семенової Н.В. від мереж централізованого опалення здійснено відповідачем з порушенням вищезазначених приписів Правил та Порядку, тобто самовільно, та не може вважатись обставиною, що звільняє відповідача від обов'язку виконувати зобов'язання за діючим договором.
Додатково суд зауважує, що факт самовільного відключення відповідача від мереж централізованого опалення встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 у справі № 923/863/16, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2017 у цій справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на позивача та на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи- підприємеця Семенової Наталії Володимирівни на користь Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" суму основного боргу в розмірі 14 029.97 грн. на розрахунковий рахунок: НОМЕР_1 у ФХО в АТ "Ощадбанк", МФО 352454.
3. Стягнути з Фізичної особи- підприємеця Семенової Наталії Володимирівни на користь Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" суму інфляційних втрат в розмірі 222,29 грн., 3% річних в розмірі 287,19 грн., пені в розмірі 2 451,49 грн.
4. Стягнути з Фізичної особи- підприємеця Семенової Наталії Володимирівни на користь Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" судовий збір в розмірі 1829,18 грн. на розрахунковий рахунок: НОМЕР_1 у ФХО в АТ "Ощадбанк", МФО 352454.
5. В решті вимог відмовити.
6. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України).
Дата складання повного тексту рішення - 04.03.2020
Суддя В.П.Ярошенко