04 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1368/19 пров. № А/857/708/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року про повернення позовної заяви (судді Дерех Н.В. ухвалену в м. Тернопіль) у справі №500/1368/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління УМВС України в Тернопільські області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області третя особа Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, скасування протоколу, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання розглянути кандидатуру для зайняття рівнозначної посади, зобов'язання відповідача провести перерахунок вислуги років, стягнення компенсації за невикористану відпустку, зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов'язання перерахувати заробітну плату,-
ОСОБА_1 18.06.2019 звернувся в суд із позовом до Управління УМВС України в Тернопільські області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області третя особа Міністерство внутрішніх справ України в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Тернопільській області від 15.04.2019 року №4 о/с «По особовому складу»;
2) скасувати протокол від 15.03.2019 року комісії ГУНП в Тернопільській області;
3) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Тернопільській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про бажання подальшого проходження служби у лавах Національної поліції у відповідності до пункту 9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію»;
4) зобов'язати Головне управління Національної поліції в Тернопільській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 , для зайняття рівнозначної посади відповідно пункту 9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» в кримінальній поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та видати з цього приводу відповідний наказ;
5) зобов'язати УМВС України в Тернопільській області провести перерахунок вислуги років у відповідності до особової справи позивача і після звільнення зі служби УМВС України у Тернопільській області 07.08.2015 року з вислугою 15 років 05 місяців 02 дні, дорахувати до вислуги років строк служби поновленого судами, який становитиме 19 років 01 місяць 21 день;
6) стягнути з УМВС України в Тернопільській області на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку за 2015, 2016, 2017 р.р. та компенсацію за час затримки виплати;
7) зобов'язати УМВС України в Тернопільській області перераховувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 19 років;
8) стягнути з УМВС України в Тернопільській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 з 16.01.2019 року по 11.02.2019 року та з 16.04.2019 року про час винесення рішення у справі;
9) зобов'язати УМВС України в Тернопільській області перерахувати заробітну плату з 12.02.2019 року по 15.04.2019 року відповідно до соціальної гарантії держави щодо мінімальної місячної заробітної плати у 2019 році;
10) встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі, встановивши звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду для продовження розгляду.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Кравчук О.В. направив до апеляційного суду 03.03.2020 клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся в суд із позовними вимогами до Управління УМВС України в Тернопільські області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та зазначив третю особу Міністерство внутрішніх справ України.
Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що з позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що не всі позовні вимоги пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, що в свою чергу значною мірою ускладнюють їх розгляд в одному провадженні, а саме позовні вимоги щодо перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що становить 19 років та зобов'язання УМВС України в Тернопільській області перерахувати заробітну плату з 12.02.2019 року по 15.04.2019 року відповідно до соціальної гарантії держави щодо мінімальної місячної заробітної плати у 2019 році. Крім того, дані позовні вимоги не є похідними від позовної вимоги, яка є основною, а саме, щодо визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Тернопільській області від 15.04.2019 року №4 о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних Сил за пунктом 64 «ґ» (через скорочення штатів), оскільки винесення наказу про звільнення з роботи спонукало позивача звернутися до адміністративного суду з позовною заявою. Вказане твердження кореспондується також із доводами, що викладені в описовій та мотивувальній частині позовної заяви.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина 1 статті 5 КАС України встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Однак, частина заявлених позивачами позовних вимог не відповідають передбаченим вищенаведеною нормою способам захисту порушеного права. Так, зокрема вимоги про встановлення фактів жодним чином не забезпечують ефективний захист їх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Частиною 1 статті 172 КАС України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
В той же час, заборона щодо об'єднання в одне провадження кількох вимог встановлена частинами 4, 5 статті 172 КАС України, відповідно до яких не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Отже, лише у разі порушення правил об'єднання позовних вимог, що може полягати виключно в об'єднанні в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України.
Згідно пункту 3 частини 2 статті 180 КАС України у підготовчому засіданні суд: у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.
Дослідивши зміст позовної заяви, колегія суддів встановила, що позивачем фактично оскаржуються рішення та дії відповідачів та з врахуванням цих вимог зарахування відповідних соціальних гарантій, які встановлені для працівників поліції.
Законодавством не встановлено виключну підсудність таких позовних вимог різним судам, що виключає можливість повернення позову на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України, з огляду на відсутність порушення правил об'єднання позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку позивачем дотримано вимоги, передбачені статтею 172 КАС України, оскільки позовні вимоги, наведені позивачем у позові, заявлені до відповідачів, пов'язані між собою підставами виникнення та доказами.
Наведене свідчить про відсутність передбачених пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України обставин, за яких суд постановляє ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві.
Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.
У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Таким чином, аналізуючи все вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для висновку про порушення судом норм процесуального права, висновки, викладені в ухвалі суду не відповідають обставинам справи, через що дана ухвала підлягає скасуванню та справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції у апеляційного суду немає.
Керуючись ст. ст. 310, 312, 313, 317, 320, 321, 322, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року про повернення позовної заяви у справі №500/1368/19 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови складено 04.03.2020