03 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 344/21074/19 пров. № А/857/1330/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Ратушної М.І.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 січня 2020 року (головуючий суддя: Ковалюк І.П., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста відділу інспекторів з паркування - інспектора з паркування Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради Попадюка Михайла Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
ОСОБА_1 , 28.04.2019 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням зміни предмету позову, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серія ІФ № 000069 від 20.11.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Обґрунтовує позов тим, що 20 листопада 2019 року, стоянка транспортного засобу «Opel Insignia», номерний знак НОМЕР_1 , який йому належить, здійснена на краю тротуару навпроти будинку № 35 по вулиці Гаркуші в м. Івано -Франківську. При цьому для руху пішоходів залишалось більше 3 метрів тротуару. Після того, як було здійснено стоянку його транспортного засобу, ближче до будинку № 35 по вулиці Гаркуші на тротуарі були поставлені для стоянки інші транспортні засоби. Саме ці транспортні засоби здійснили зупинку з порушенням Правил дорожнього руху, оскільки не знаходились на краю тротуару і зменшували простір для руху пішоходів. Зазначив, що під час здійснення зупинки, ним вимоги Правил дорожнього руху не порушено, оскільки належний йому транспортний засіб знаходився на краю тротуару, і для руху пішоходів залишалось більше 3 метрів, що не суперечить пп. в п. 15.10 Правил дорожнього руху.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 січня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що прийняте рішення є безпідставним, таким, що не відповідає обставинам справи, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.11.2019 головним спеціалістом відділу інспекторів з паркування - інспектором з паркування Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради Попадюком М.В., винесено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), щодо порушення водієм автомобіля «Opel Insignia», номерний знак НОМЕР_1 п. 15.10 ПДР України, стоянка на тротуарі, обмеження руху пішоходів менше ніж 2 метра.
Після залишення повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності на лобовому склі транспортного засобу, відповідачем було отримано дані про відповідальну особу та винесено постанову серії ІФ № 000069 від 20.11.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП власника транспортного засобу «Opel Insignia», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані відповідачем докази в сукупності з дослідженими в судовому засіданні фотоматеріалами, є належними та допустимими доказами, які підтверджують вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до ст. 219 КУпАП, виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 92, 99 (якщо правопорушення вчинено громадянином), статтею 104, частинами першою, третьою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), статтями 127-2, 141, 142, 152, частинами першою - п'ятою та восьмою статті 152-1, статтею 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, частиною першою статті 182, статтями 183, 197, 198 цього Кодексу.
Від імені виконавчих комітетів (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 197, 198 цього Кодексу (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження в центрі надання адміністративних послуг), мають право адміністратори центрів надання адміністративних послуг.
Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і шостою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
З системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що, розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 3 ст. 122 КпАП України, відноситься до компетенції виконавчих комітетів (виконавчих органів) сільських, селищних, міських рад. Інспектори з паркування мають право накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів, однак не можуть виступати самостійними суб'єктами владних повноважень, тобто окремо від державного органу, посадовою особою якого вони є, приймаючи одноособові рішення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради, як суб'єкт владних повноважень від імені якого, головний спеціаліст відділу інспекторів з паркування - інспектор з паркування Попадюк Михайло Васильович, уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення, до участі у розгляді цієї адміністративної справи, судом першої інстанції залучений не був.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - головного спеціаліста відділу інспекторів з паркування - інспектора з паркування Попадюка Михайла Васильовича, оскільки у розглядуваній справі належним відповідачем є Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради, тобто відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.
Крім цього, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цій справі позов заявлено до неналежного відповідача - інспектора з паркування Попадюка Михайла Васильовича, який не є суб'єктом владних повноважень, а отже з врахуванням відсутності в суду апеляційної інстанції повноважень замінити відповідача, підстави для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача відсутні.
Аналогічна позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суд від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а та від 27 лютого 2020 року у справі № 759/13033/14-а (2а/759/391/14).
Однак, вказані обставини, не позбавляють позивача, з метою захисту своїх прав, звернутися з позовом до суду до належного відповідача - Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 317 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Частиною 4 цієї статті передбачено, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при відмові у задоволенні позову, допустив помилкове застосування норм процесуального права, а тому оскаржене рішення, в частині мотивів відмови від позову, слід змінити.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 315, 317, 321, 322, КАС України, суд-
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 січня 2020 року у справі № 344/21074/19 змінити в частині мотивів відмови від позову.
В решті рішення суд першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
В. В. Ніколін