02 березня 2020 року м.Київ № 320/5682/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та просить суд:
визнати протиправними дії щодо виплати у 2018 році лише 50 %, у 2019 році лише 75% суми підвищення пенсії;
зобов"язати виплачувати 100% суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262, постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", починаючи з 01.01.2016 з урахуванням проведених раніше виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за вислугу років.
У квітні 2018 позивачу перераховано пенсію з 01.01.2018 відповідно до ст. 63 Закону № 2262, постанови Кабінету Міністрів України № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із вимогою виплачувати йому 100 % суми підвищення пенсії починаючи з 01.01.2016 з урахуванням проведених виплат, проте відповідач відмовив позивачу у зв'язку з відсутністю порядку перерахування та виплати, у зв'язку з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019 у справі № 826/12704/18.
На думку позивача відмова є протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.
ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія та номер НОМЕР_1 виданий Залізничним РУ ГУМВС України в місті Києві, 09.08.1996; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач є пенсіонером військовослужбовцем за вислугою років.
Позивач 11.09.2019 звернувся електронною поштою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок його пенсії за вислугу років.
На вказану заяву 24.09.2019 позивач отримав лист № 1029/л-01, у якому відповідач відмовив у задоволенні заяви про перерахунок пенсії пославшись на відсутність на це законних підстав, оскільки не передбачено порядку перерахунку та виплати пенсій у зв'язку з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019 у справі № 826/12704/18.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 49 Закону України № 796-XII від 28.02.1991 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).
Питання пенсійного забезпечення військових пенсіонерів регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (надалі - Закон № 2262).
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
На виконання ч. 4 ст. 63 Закону № 2262, Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (надалі - Постанова 103).
Пунктом 2 Постанови № 103 встановлено виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 01.01.2018. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2018 та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50%;
з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75%;
з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2018 у справі № 826/3858/18 залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019 визнано протиправними та не чинними п. 1, 2 Постанови № 103 та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Так, суд наголошує, що відповідно до абзц. 4 п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" визнання акта суб'єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Таким чином, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили.
Згідно вимог ч. 2 ст. 255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Отже, згідно вказаних приписів КАС України рішення у адміністративній справі № 826/3858/18 набрало законної сили з моменту прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, тобто - 05.03.2019.
Крім того відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі «Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат з 05.03.2019 передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п. 35).
За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.
Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
Враховуючи те, що п. 1, 2 Постанови № 103 були чинним на момент з 01.01.2018 по 04.03.2019, то позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії починаючи 01.01.2018 не підлягають задоволенню, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області провести з 05.03.2019 виплату пенсії позивачу, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.
На вказаний календарний проміжок часу Постанова № 103 такою, що суперечить Конституції України або вимогам закону не визнавалась та не скасовувалась, а відтак була діючою, і як наслідок, підлягала обов'язковому застосуванню в межах спірних правовідносин.
Як вбачається із суті позовних вимог, а також на підставі обґрунтування позовної заяви, позивач просить суд також зобов'язати відповідача виплачувати 100% суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі ст. 63 Закону № 2262, постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та Постановою № 103, починаючи з 01.01.2016 з урахуванням проведених раніше виплат.
Так з даної вимоги слідує, що однією із вимог позивача, є зобов'язання відповідача виплатити йому пенсію із включенням до складу грошового забезпечення інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій.
Щодо вказаної вище вимоги суд зазначає наступне.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" врегульоване Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02. 2007 за № 135/13402 (далі по тексту - Порядок № 3-1).
У відповідності до п. 23, 24 Порядку № 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому ст. 63 Закону.
Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі ст. 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5).
Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
У відповідності до п. 1-3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 року (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Відповідно до вимог п. 5 Порядку № 45, під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
При цьому, згідно висновку Верховного Суду України (постанова від 22.04.2014 у справі № 21-484а13) про правильне застосування ст. 49 та 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо підстав для повідомлення про відмову в перерахунку пенсії вказує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону № 2262, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Отже, у разі відсутності у пенсійній справі необхідних для перерахунку пенсії документів, такий перерахунок здійснюється на підставі поданих пенсіонером додаткових документів.
Аналіз наведених норм законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, здійснюється органами Пенсійного фонду України лише після отримання повідомлення про підвищення грошового забезпечення та отримання довідок про розмір грошового забезпечення, складених відповідними уповноваженими структурними підрозділами або на підставі поданих пенсіонером додаткових документів.
Під час розгляду вказаної справи, суду не надано доказів отримання позивачем відповідної довідки з зазначенням додаткових видів грошового забезпечення, які позивач просить врахувати при проведенні перерахунку пенсії, а саме: надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за особливості проходження військової служби, премії та подачі її до органів Пенсійного фонду України.
Водночас, в контексті наведеного, необхідно зазначити, що нормами законодавства України не передбачено самостійного витребування органами Пенсійного фонду довідок від уповноважених органів.
При цьому, зі звернення позивача до органів Пенсійного фонду вбачається, що позивач просив у відповідача витребувати відповідну довідку від органів, які вправі її видавати, однак матеріали справи не містять доказів того, що в подальшому позивачем було отримано таку довідку та направлено її до органів Пенсійного фонду для перерахунку пенсії.
Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність з боку відповідача порушень прав та законних інтересів позивача, оскільки законодавством чітко визначено процедуру, за якою провадиться перерахунок розміру пенсії, відповідно до ст. 63 Закону № 2262, а тому покладення обов'язку на відповідача діяти не у відповідності до Порядку, означало б спонукання до виходу за межі своїх повноважень.
В частині позовної вимоги про зобов'язання у подальшому виплачувати пенсію позивачу, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки метою та завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист та поновлення порушених прав, суд не має підстав вважати, що відповідач не буде проводити перерахунок пенсії у майбутньому, а отже вимога є передчасною.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З огляду на вищевикладене, а також фактичним визнанням відповідачем позову, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу, у зв'язку із чим позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (платіжне доручення № 0.0.1508746613.1 від 30.10.2019), суд вважає за необхідне пропорційно стягнути та повернути позивачу 384,20 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) щодо виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у 2018 році лише 50 %, у 2019 році лише 75% суми підвищення пенсії.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснювати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) виплату пенсії загальною сумою у розмірі 100% починаючи з 05.03.2019 із зарахуванням раніше виплачених сум
В решті частині позовних вимог відмовити.
Стягнути пропорційно на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.