20 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12019110130001853 стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красилівка Броварського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2019 року,
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2019 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та йому призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та витрат, пов'язаних із залученням експерта.
Суд визнав доведеним, що 30 червня 2019 року близько о 20 год. _________________________________________________________________
Справа №11-кп/824/1054/2020 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9
Категорія: ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач ОСОБА_1
ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в одній з кімнат квартири, що за адресою:
АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, стоячи навпроти своєї матері ОСОБА_10 , заподіяв їй удар долонею правої руки в область щелепи, внаслідок чого остання впала та втратила свідомість. Після чого ОСОБА_8 босими ногами наніс близько шести ударів ОСОБА_10 , яка лежала без свідомості на підлозі, в ділянку ребер з обох боків та тазу. В той же час обвинувачений ОСОБА_8 , застосувавши усю вагу свого тіла, стрибнув на непритомну ОСОБА_10 , завдавши останній різкого удару лівою рукою зігнутою в ліктьовому суглобі в область грудної клітини та після цього ОСОБА_8 перестав наносити тілесні ушкодження своїй матері ОСОБА_10
30 червня 2019 року приблизно о 22 год. ОСОБА_8 , перебуваючи в одній з кімнат квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 , продовжуючи реалізацію свого умислу, направленого на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , наніс удар кулаком руки в область грудної клітини ОСОБА_10 , внаслідок чого остання втратила рівновагу та впала на ліжко, після чого, ОСОБА_8 , схопивши обома руками за голову ОСОБА_10 , вдарив її головою об кут дерев'яного бильця ліжка.
Вищевказаними діями ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_10 , згідно висновку судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження у виді: синців в області грудної клітини та в проекції таза; фрагментарні переломи ребер справа та зліва: по навкологрудинним лініям - 3-7 ребер зліва та 6-го ребра справа; по середньо-колючичній лінії - 8-го ребра зліва; по передньо-пахвинній лінії - 1, 5 та 8 ребер справа; по задньо-пахвинній лінії - 3-7, 9 та 10 ребер зліва; по лопатковим лініям - 6-12 ребер зліва, 5, 11 та 12 ребер справа; по навколохребтовим лініям - 2-12 ребер зліва та 1-12 ребер справа з кровонапливністю м'яких тканин та пошкодженням пристінкової плеври в області переломів 1-12 ребер справа по навколохребтовій лінії, 6, 8, 11 та 12 ребер зліва по лопатковій та навколохребтовій лініям; уламковий перелом зовнішнього кінця правої ключиці, переломовивих правого плечового суглобу, косий перелом тіла правої лопатки, переломи поперечних відростків 1-5 поперекових хребців справа, масивна кровонапливність м'яких тканин задньої поверхні грудної клітини на всьому протязі, масивна кровонапливність м'яких тканин в поперековій області по центру і справа, розрив і перелом в нижній частині правого крижово-здухвинного зчленування, косий перелом правих лонної та сідничної кісток, масивна кровонапливність клітковини тазу справа; розриви обох легень, наявність рідкої крові в плевральних порожнинах: справа близько 300 мл., зліва - близько 750 мл.; забійна рана в правій тім'яній області та підшкірні гематоми в правій скронево-тім'яній області та в лобній області справа, численні синці, підшкірні гематоми та ділянки зсаднення на обличчі, синці та ділянки внутрішньошкірних крововиливів на шиї, численні синці в проекції тазу, кульшових суглобів, обох верхніх та нижніх кінцівок.
Численні переломи кісток скелета з розвитком крововтрати та шоку, як небезпечні для життя, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, та знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Смерть ОСОБА_10 настала від численних переломів кісток скелета з розвитком крововтрати та шоку.
На вказаний вирок суду захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого в частині призначеного покарання за ч. 2 ст. 121 КК України, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною частиною статті закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм розміром є несправедливим через суворість, просить змінити вирок суду щодо ОСОБА_8 , пом'якшивши призначене йому покарання.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що висновки суду відносно міри покарання, яке визначене обвинуваченому у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, у виді 10 років позбавлення волі, різко відрізняються від обставин та даних, пов'язаних з особою обвинуваченого ОСОБА_8 , який у вчиненні злочину винним себе визнав повністю, дав правдиві пояснення з приводу обставин вчинення даного злочину та щиро розкаявся у скоєному.
Також, призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд встановив, але не врахував при постановленні вироку обставини, що пом'якшують покарання, а саме те, що ОСОБА_8 визнав свою вину та розкаявся в скоєному, попросив вибачення у потерпілого, відсутність майнових та моральних претензій потерпілого до ОСОБА_8 , наявність постійного місця реєстрації та проживання та відсутність судимостей в минулому.
За таких обставин, на думку апелянта, зважаючи на всі перелічені у вироку позитивні обставини, пов'язані з особою ОСОБА_8 , призначене йому покарання є явно несправедливим та надто суворим і не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.
Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення прокурора та потерпілого проти її задоволення, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, перевірці колегією суддів не підлягають, оскільки фактичні обставини кримінального провадження учасниками судового провадження в суді першої інстанції не оспорювалися і докази щодо них, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджувались, як не заперечуються вони захисником і в апеляційній скарзі.
За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть ОСОБА_10 , що також апелянтом не оспорюється.
При цьому колегія суддів не встановила істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції дійти правильних висновків в цій частині.
Всупереч тверджень апелянта, міра покарання призначена ОСОБА_8 з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України.
Так, при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до тяжких злочинів, конкретні обставини його вчинення, а також дані про особу ОСОБА_8 , який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується посередньо, не перебуває на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра відсутність на ОСОБА_8 скарг за місцем проживання. Належним чином при цьому враховано судом і обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_8 - його щире каяття, а вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння - як обставину, що його обтяжує.
З урахуванням всіх цих даних, колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку про необхідність призначити ОСОБА_8 покарання саме у виді позбавлення волі, так як його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів неможливе без ізоляції від суспільства, при цьому визначивши йому таке покарання, з урахуванням конкретних обставин провадження, у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, у виді 10 років.
Отже, призначене ОСОБА_8 покарання за своїм видом та розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі, і є необхідним для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів, та в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому з доводами апелянта про суворість призначеного йому вироком суду першої інстанції покарання колегія суддів погодитись не може.
Вимоги захисника про врахування ряду обставин, як то повне визнання вини та щире каяття обвинуваченого у вчиненому, його вибачення перед потерпілим, проти чого категорично заперечив потерпілий під час апеляційного розгляду, відсутність майнових та моральних претензій потерпілого до ОСОБА_8 , наявність постійного місця реєстрації та проживання та відсутність судимостей в минулому, як на підстави для пом'якшення призначеного ОСОБА_8 покарання, не можуть бути задоволені, оскільки ряд з цих обставин не лише було враховано судом при призначенні йому покарання, але й вони не є тими обставинами, які в даному випадку істотно знижували б ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину та давали б підстави для висновку про можливість пом'якшення призначеного йому судом покарання, зважаючи на тяжкість вчиненого ОСОБА_8 злочину, конкретні обставини його вчинення, характер та локалізацію спричинених тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя, та його наслідки - спричинення смерті його матері ОСОБА_10 , життя якої, які згідно ст. 3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю у нашій державі.
За викладеним вище, не маючи інших приводів та підстав для скасування чи зміни вироку, визнаючи його законним та обґрунтованим, колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання її копії.
Судді:
_____________________ _____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3