Справа 752/7631/19 Головуючий у І-й інстанції - Мазур Ю.Ю.
апеляційне провадження № 22-ц/824/1253/2020 Доповідач Заришняк Г.М.
20 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.
при секретарі - Діденко А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року в справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересованої особи: ОСОБА_1 , неповнолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_2 , служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису,-
В квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , неповнолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.
В обґрунтування заяви вказувала, що вона та ОСОБА_1 з 17 грудня 2010 року перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 зазначає, що починаючи з 2011 року і до теперішнього часу, з боку ОСОБА_1 проявляється агресивна поведінка, яка виражається у психологічному, економічному та фізичному домашньому насильстві: неодноразове нанесення тілесних ушкоджень, погрози виселити заявника та дітей з квартири, постійні сварки відносно неї та малолітній дітей. Зазначала, вона з дітьми проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана під час шлюбу за їх спільні кошти, проте ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у квартирі своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки ОСОБА_2 з дітьми не мають іншого житла, вона змушена звернутися до суду із зазначеною заявою.
Посилаючись на викладене, просила суд задовольнити заяву та видати обмежувальний припис строком на 6 місяців щодо заборони кривднику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувати в місці проживання (перебування) постраждалих осіб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися ближче, ніж на 20 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 та неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися ближче, ніж на 100 метрів до місця навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 ); вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , та неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , або контактувати з ними через інші засоби зв'язку.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 серпня 2019 року заяву задоволено.
Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановлено наступні заходи обмеження прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та покладено на нього наступні обов'язки:
- заборонити перебувати в місці проживання (перебування) постраждалих осіб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити наближатися ближче, ніж на 20 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити наближатися ближче, ніж на 100 метрів до місця навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 );
- заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 або контактувати з ними через інші засоби зв'язку.
Обмежувальний припис видано строком на 6 місяців.
В апеляційній скарзі заінтересована особа ОСОБА_5 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 в повному обсязі.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представники підтримали апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
ОСОБА_2 та її представник проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду законним.
Інші учасники справи до суду не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 17 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим повторно 22 вересня 2018 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1081.
Від даного шлюбу сторони мають дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
В поданій заяві ОСОБА_2 зазначала, що вона та їх малолітні діти є постраждалими від дій ОСОБА_1 , які мають ознаки фізичного та психологічного насильства.
При цьому вказувала, що починаючи з 2011 року після народження другої дитини, доньки ОСОБА_6 , у ОСОБА_1 змінилося ставлення до сина ОСОБА_7 , він на нього постійно кричав, інколи бив його. Згодом поведінка ОСОБА_1 до неї та малолітніх дітей ставала ще жахливішою. 28 серпня 2018 року ОСОБА_1 змінив замки до квартири, та заявник ОСОБА_2 разом з дітьми не могла потрапити до квартири, внаслідок чого звернулася до поліції.
Щодо вчинення протиправних дій ОСОБА_1 заявниця неодноразово зверталась до органів поліції.
На її звернення Голосіївським управлінням поліції Головного управління національної поліції у м. Києві була надана відповідь про те, що описана у повідомленні подія містить у собі ознаки цивільно-правових відносин, що вирішуються у судовому порядку та до компетенції поліції не відносяться.
Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено значення термінів, які вживаються в цьому ж законі, зокрема: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
У пункті 9 частини першої статті 1 вказаного Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
При цьому колегія суддів зазначає, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні достатні та переконливі докази про вчинення ОСОБА_1 відносно заявниці ОСОБА_2 та їх дітей фізичного насилля, а також того, що в разі відмови в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису
існує реальна загроза життю та здоров'ю заявника та її дітей, та вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства й настання тяжких чи особливо-тяжких наслідків.
Так, посилання заявниці про те, що 15 лютого 2019 року відносно ОСОБА_1 був складений адміністративний протокол, і він був визнанний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування), та застосовано адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 3 (три) доби, не є достатнім доказом для встановлення ОСОБА_1 обмежувального припису.
Разом з тим, як слідує з наданих до суду апеляційної інстанції доказів, в цей же день, 15 лютого 2019 року, був складений адміністративний протокол також й щодо заявниці ОСОБА_2 за ч.1 ст. 173 КУпАП (домашнє насильство) (справа752/4659/19, яка перебуває у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва )
Колегією суддів відхиляються доводи заяви ОСОБА_2 про те, що донька сторін після психологічної травми, отриманої від батька, ОСОБА_1 , потрапила до лікарні з діагнозом «бронхіальний спазм», оскільки заявницею не доведений причинно-наслідковий зв'язок захворювання доньки бронхіальним спазмом через психологічну травму, нанесену їй батьком.
Посилання в заяві на те, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 07.03.2019 року слідчим розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100010001892, відомості про яке внесені 08.03.2019р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме - спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також не заслуговують на увагу, оскільки вказане кримінальне провадження було закрито 26 квітня 2019 року за п.2 ч.1 ст. 208 КПК України за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28 червня 2019 року.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 06 лютого 2020 року (справа №753/8626/19), згідно зі ст.1, частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 вказаного Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Звертаючись до суду з вказаною заявою, заявницею ОСОБА_2 не було надано беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 систематичного домашнього насильства відносно неї та дітей у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також не доведено продовження настання ризиків насильства у майбутньому, при розгляді даної справи у суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції таких доказів не здобуто.
Разом з тим, як видно з пояснень заінтересованої особи ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції, він після 15 лютого 2019 року й по даний час не знаходився за місцем проживання ОСОБА_2 та їх дітей, й будь-яких конфліктів між ними в цей період не відбувалось.
Не може бути належним та обґрунтованим доказом висновок №119 від 06.06.2019 р. психологічного обстеження дітей ОСОБА_4 , 2011 року народження, та ОСОБА_3 , 2008 року народження, складений психологами Міського центру дитини, оскільки за правилом ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і й не свідчить про вчинення ОСОБА_1 дій домашнього насильства відносно дітей.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 за її недоведеністю.
Керуючись ст.ст.367, 374,376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року скасувати й постановити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , неповнолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів.
Повний текст постанови виготовлений 02 березня 2020 року.
Головуючий:
Судді: