Справа № Апеляційне провадження: Головуючий у суді першої інстанції: Доповідач у суді апеляційної інстанції:
Справа № 360/283/2019 Апеляційне провадження:11кп/824/3097/2019 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2
11 лютого 2020 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретареві - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 , та шляхом проведення зв'язку з ДУ "Київський слідчий ізолятор" обвинуваченого ОСОБА_7 ,
у відкритому судовому засіданні в розташуванні суду розглянув матеріали кримінального провадження № 12019110120000048 відносно ОСОБА_7 , з апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , в інтересах ОСОБА_7 , на вирок Бородянського районного суду Київської області від 21 серпня 2019 року, яким
ОСОБА_7 , народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.м.т. Немішаєве Бородянського району Київської області, громадянин України, з професійно-технічною освітою, який зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 , одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, не працює, раніше судимий: 1) 12 листопада 1996 року вироком Київського обласного суду за ч. 2 ст. 140; ч. 3 ст. 142; п. "а" ст. 93 КК України до десяти років позбавлення волі, звільнений 30 жовтня 2002 року за постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2002 року умовно-достроково на три роки три місяці тринадцять днів; 2) 11 квітня 2006 року вироком Бородянського районного суду Київської області за ч. 2 ст. 289; ч. 3 ст. 289; ч. 2 ст. 186; ч. 2 ст. 187; ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 357 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 5 березня 2015 року по відбуттю строку покарання; 3) 7 серпня 2018 року за вироком Ірпінського міського суду Київської області за ч. 2 ст. 286 КК України до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком два роки;
засуджено за ч.1 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік. Відповідно до ст. 71 і 72 КК України до призначеного покарання повністю приєднано не відбуте покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 7 серпня 2018 року і визначено ОСОБА_7 відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки 17 (сімнадцять) днів.
Розглянувши матеріали кримінального провадження та апеляційну скаргу, судова колегія, -
ОСОБА_7 , будучи засудженим вироком Ірпінського міського суду Київської області від 7 серпня 2018 року за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки і на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком два роки; будучи належним чином ознайомлений з умовами відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а також попереджений про передбачену за ч. 1 ст. 389 КК України кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання, 20 жовтня 2018 року, приблизно, о 23 год. 30 хв., на автодорозі М-07 "Київ-Ковель", в с.м.т. Бабинці Бородянського району Київської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем "ВАЗ-2106", реєстраційний номер НОМЕР_1 , і таким чином ухилився від відбування покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю, а саме у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
На вирок захисник - адвокатОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає вирок суду необґрунтованим та невмотивованим в частині призначеного покарання в зв'язку із невідповідністю покарання за своєю суворістю тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Апелянт також вказує, що суд першої інстанції, хоча й зазначає у вироку про те, що обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, однак з призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 остаточного строку покарання у виді позбавлення волі на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців, вбачається що суд лише формально зазначив про врахування ним вказаної пом'якшуючої обставини, а фактично призначив обвинуваченому максимальне покарання, що є явно несправедливим.
На цих підставах захисник просить оскаржений вирок змінити та визначити ОСОБА_7 остаточне покарання відповідно до ст. ст. 71 і 72 КК України, приєднавши до призначеного покарання частково не відбуте покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 07 серпня 2018 року, і визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 1 (один) місяць з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки 17 (сімнадцять) днів.
Заслухавши доповідь судді, виступ обвинуваченого на підтримку апеляційних вимог, а прокурора - проти їх задоволення, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши та обговоривши доводи учасників апеляційного розгляду в сукупності з додатково наданими письмовими запереченнями прокурора на апеляційну скаргу, судова колегія визнає наступне.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 за описаних у вироку обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України, правильність юридичної кваліфікації скоєного саме за цією правовою нормою, правильність визначення судом першої інстанції виду та розміру покарання за скоєне, необхідність застосування при визначенні остаточного покарання положень ст. ст. 71 та 72 КК України ніким в апеляційному засіданні не піддається сумнівам, ґрунтується на визнанні своєї провини самим ОСОБА_7 та сукупності досліджених судом належних, допустимих, достовірних доказів, а тому, розглядаючи кримінальне провадження в межах апеляційних вимог, ці висновки судова колегія не досліджує, не оцінює та погоджується з ними.
Фактично апелянт ставить питання лише про обґрунтованість призначення ОСОБА_9 остаточного покарання за сукупністю з попереднім вироком шляхом повного складання призначених покарань, з урахуванням положень п.п "б" п. 1 ч. 1 ст. КК України, вважає це рішення явно несправедливим внаслідок надмірної суворості і тому просить пом'якшити остаточне покарання шляхом застосування принципу часткового складення покарань, приєднавши до покарання за попереднім вироком тільки частину покарання,ж визначеного за вчинене кримінальне правопорушення цим вироком, в розмірі позбавлення волі строком на один місяць.
Досліджуючи ці апеляційні вимоги, удова колегія визнає, що вони задоволенню не підлягають.
Частина 2 ст. 61 КК України визначає, що покарання у виді обмеження волі призначається на строк від одного до п'яти років.
Отже, за цим загальним правилом, неможливо призначити покарання у виді обмеження волі на строк менше від 1 року, що у цьому конкретному випадку і правильно зробив суд у вироку від 21 серпня 2019 року.
В силу вказаної вище вимоги ч. 2 ст. 61 КК України, суд також був позбавлений можливості застосувати у цьому випадку принцип часткового складення призначених покарань, бо це означало б призначення обмеження волі на строк менший, ніж мінімально визначений загальним правилом, а тому правильно застосував принцип повного складання призначених покарань.
Відповідно до п.п "б" п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, отже покарання у виді обмеження волі строком на один рік дорівнює позбавленню волі строком на шість місяців і саме так визначив суд першої інстанції.
Частина 4 ст. 71 КК України визначає, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, основне покарання за попереднім вироком - позбавлення волі строком на чотири роки - ОСОБА_7 не відбував повністю, отже покарання за сукупністю вироків має бути в будь-якому разі більшим від покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, що ж стосується додаткового покарання, то суд за новим вироком приєднав не відбуту його частину у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на два роки 17 днів.
Таким чином, прийняте судом рішення в повному обсязі відповідає вимогам чинного закону про кримінальну відповідальність, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, бо суд прийняв у цій частині законне, обгрунтоване та вмотивоване рішення.
При цьому мається також на увазі, що ОСОБА_7 не просто ухилився від виконання вироку в частині позбавлення права керувати транспортним засобом, але й при цьому керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що вказує на більш високу ступінь соціальної небезпечності вчиненого і вже саме по собі не дає підстав для будь-якого зменшення розміру покарання, навіть у разі наявності такої можливості.
В силу викладеного, не знаходячи приводів та підстав для зміни чи скасування вироку, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Бородянського районного суду Київської області від 21 серпня 2019 року відносно ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а вказаний вирок суду перш інстанції, - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців від дня проголошення, а засудженим, оскільки він утримується під вартою, - в той же строк від дня отримання ним копії цієї ухвали.
Судді: