Київський апеляційний суд
15 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12013110100015349 щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Носиківка Шаргородського району Вінницької області, громадянина України, що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , не судимого,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Суми, громадянина України,
що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_4 , не судимого,
які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2019 року ОСОБА_9 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.296 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Справа № 11-кп/824/123/2020
Категорія: ч.2 ст.296 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1 .
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_9 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і на нього покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Цим же вироком ОСОБА_10 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.296 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_10 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_10 звільнений від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_12 і ОСОБА_13 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_12 1 072 гривні у рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 10 000 гривень - моральної шкоди. Також постановлено стягнути з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 солідарно на користь ОСОБА_13 69 818 гривень 12 копійок у рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 50 000 - моральної шкоди.
Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_9 у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, і за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення, у вироку суд лише формально зазначив, чому взяв до уваги одні докази та відкинув інші.
На переконання захисника, досліджені під час судового розгляду докази не доводять умисел ОСОБА_9 на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, що відмежовує хуліганство від інших кримінальних правопорушень, оскільки такі умисел і мотив є обов'язковими елементами суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст.296 КК України.
Викладаючи зміст показань обвинувачених, потерпілих і свідка, звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_10 протягом провадження в справі змінював свої показання, і ніхто з учасників конфлікту, крім нього, не зазначає, що першим удар наніс ОСОБА_9 . Більше того, ОСОБА_10 не пояснює, яким чином він сам отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми кісток носу та синців на повіках обох очей, які були у нього виявлені згідно з висновком експерта № 1907/Е від 20.12.2013. У той же час показання її підзахисного, які частково узгоджуються з показаннями ОСОБА_10 , доводять, що саме в результаті дій потерпілих ОСОБА_9 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої травми обличчя та осадження м'яких тканин у ділянці лівого передпліччя та п'ятого пальця лівої кисті згідно з висновком експерта № 2020/е від 05.06.2013, і що ОСОБА_9 , який лише припускає, що коли ОСОБА_12 сиділа на ньому зверху і вчепилася руками в обличчя, міг спричинити їй тілесне ушкодження, не мав на це умислу в контексті прояву до неї особливої зухвалості. Що стосується показань потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , свідка ОСОБА_14 стосовно перебігу конфлікту та в подальшому бійки, то вони є суперечливими і нелогічними, чому суд першої інстанції належної оцінки не дав, з них не вбачається, яким чином ОСОБА_9 міг отримати виявлені у нього тілесні ушкодження. Крім того, ОСОБА_12 перебуває в дружніх стосунках з родиною ОСОБА_15 і підпорядкована свідку ОСОБА_14 по роботі, а тому до таких показань слід відноситися критично.
Також констатує, що заяви потерпілих про кримінальне правопорушення, які суд взяв до уваги як докази вини ОСОБА_9 , містять лише відомості про заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, а не про грубе порушення громадського порядку. А тому внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за попередньою правовою кваліфікацією за ч.2 ст.296 КК України свідчить про упередженість слідства. До того ж, самі по собі протоколи прийняття цих заяв не доказами в розумінні ст.84 КПК України. Стосовно інших доказів, на які послався суд, зокрема, протокол огляду місця події від 05.10.2013, висновки судово-медичних експертиз, якими встановлено наявність тілесних ушкоджень у обвинувачених та потерпілих, то вони ні прямо, ні опосередковано не підтверджують факт вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, і, навпаки, спростовують показання потерпілих, свідка та обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що тілесні ушкодження в різній мірі завдавали лише обвинувачені.
Вказує захисник і на неповноту судового розгляду, яка виразилась у тому, що суд не допитав свідка ОСОБА_16 , на чому наполягав ОСОБА_9 , що формально мотивував тим, що свідок стороною захисту забезпечений не був, і його показання відповідно до вимог ч.11 ст.290 КК України стороні обвинувачення не відкривалися.
Вирок щодо ОСОБА_10 ніким з учасників судового провадження оскаржено не було.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу, просила вирок щодо ОСОБА_9 скасувати і закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення; доводи обвинуваченого ОСОБА_9 на підтримку позиції захисника; доводи захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_10 і прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок законним, обґрунтованим і вмотивованим; дослідивши нові докази, провівши судові дебати, надавши обвинуваченим останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вчинили хуліганство, за наступних обставин.
5 жовтня 2013 року близько 2 години 30 хвилин ОСОБА_9 , знаходячись біля під'їзду № 2 будинку № 5 на вул. І. Гонти в м. Києві, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинив сварку з ОСОБА_13 , яка переросла в бійку, внаслідок чого вони впали на землю та почали наносити один одному удари руками в різні частини тулуба.
В цей час ОСОБА_12 , яка знаходилась поблизу, з метою припинення бійки та щоб відтягнути ОСОБА_9 , підійшла та схопила його правою рукою за шию. Однак ОСОБА_9 , продовжуючи свої злочинні дії, вкусив ОСОБА_12 за палець правої руки, заподіявши їй тілесне ушкодження у вигляді травматичного дефекту м'яких тканин дистальної (нігтьової) фаланги четвертого пальця правої руки, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Після цього до ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 підійшов ОСОБА_10 та разом з ОСОБА_9 , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, вони відштовхнули ОСОБА_12 в бік. Надалі ОСОБА_10 , діючі спільно з ОСОБА_9 , наніс декілька ударів рукою ОСОБА_13 в різні частини тулуба, а потім стрибнув ногами на нижні частини ніг ОСОБА_13 . Такими діями обвинувачених потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді саден у ділянці голови, тулуба і кінцівок, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також діями ОСОБА_10 - тілесні ушкодження у вигляді закритої травми правого гомілково-ступневого суглобу, перелому обох кісток правого гомілково-ступневого суглобу зі зміщенням уламків та діастазом до 1-1,5 см, яке відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, підтверджуються сукупністю наведених у ньому доказів, яким суд дав належну оцінку, а саме, показаннями потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , свідка ОСОБА_14 , документами, висновками експертів, а також показаннями обвинуваченого ОСОБА_10 .
Так, потерпілий ОСОБА_17 суду показав, що 5 жовтня 2013 року близько 2 години разом з дружиною ОСОБА_14 та знайомою ОСОБА_12 на автомобілі “Hyundai” приїхав до будинку АДРЕСА_5 , щоб завести останню додому. Біля будинку стояв автомобіль таксі, і коли вони всі вийшли з автомобіля, при цьому двері не зачиняли, а дружина разом з ОСОБА_12 допивали шампанське, з під'їзду, до якого він стояв спиною, вийшли обвинувачені та хтось з них почав сідати в його автомобіль. На зауваження обвинувачені почали обурюватися, ОСОБА_9 зачепив дзеркало його автомобіля, і коли він обернувся, то отримав поштовх у груди, від якого впав на землю разом з ОСОБА_9 і той почав наносити йому удари в обличчя та по тулубу. Він намагався скинути з себе ОСОБА_9 , однак в цей час ОСОБА_10 стрибнув йому на ноги, спричинивши перелом, він не міг підвестися, а ОСОБА_9 продовжив наносити йому удари. З метою самозахисту він також наносив удари ОСОБА_9 , але скільки і куди, сказати не може, оскільки все відбувалося хаотично. ОСОБА_12 намагалася відтягнути ОСОБА_9 , тримаючи останнього за шию, і він вкусив її за палець. Під час цих подій його дружина ОСОБА_14 просила обвинувачених, щоб вони припинили свої дії, викликала поліцію та швидку медичну допомогу, яка госпіталізувала його до лікарні.
Потерпіла ОСОБА_12 підтвердила, що коли з під'їзду вийшли ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які, на її думку були в стані алкогольного сп'яніння, та почали сідати на переднє пасажирське сидіння автомобіля ОСОБА_13 , останній зробив їм зауваження, внаслідок чого виникла перепалка, яка переросла в бійку. ОСОБА_9 штовхнув ОСОБА_13 , який впав на землю, сів на нього зверху та наносив удари в обличчя та по тулубу. В цей час ОСОБА_14 просила ОСОБА_10 , щоб вони припинили свої дії і щоб він забрав товариша. Оскільки бійка не припинялась, вона почала за шию відтягувати ОСОБА_9 , і той відкусив їй фалангу четвертого пальця правої руки. Від болю вона відскочила, ОСОБА_10 штовхнув її, внаслідок чого вона впала на східці біля під'їзду, а потім стрибнув на ноги ОСОБА_13 , спричинивши йому перелом. В подальшому обвинувачені побігли в сторону парку, а вони викликали поліцію та швидку.
Свідок ОСОБА_14 , яка разом з чоловіком ОСОБА_13 та ОСОБА_12 знаходилася біля під'їзду будинку № 5 на вул. І. Гонти в м. Києві, також показала, що коли ОСОБА_9 і ОСОБА_10 почали сідати в їх автомобіль “Hyundai”, в якому були відчинені двері, і ОСОБА_13 сказав їм у жартівливій формі, що вони сідають не в той автомобіль, обвинувачені пішли в напрямку таксі. Однак ОСОБА_9 щось крикнув їм, ОСОБА_13 сказав, щоб він йшов до таксі, після чого ОСОБА_9 підбіг до її чоловіка зі спини, збив його з ніг і вони почали боротися. ОСОБА_9 був зверху та завдавав чоловіку удари в обличчя та по тулубу. ОСОБА_13 також наносив удари обвинуваченому, захищаючись від його дій. Вона просила ОСОБА_10 , який підійшов до неї, забрати свого товариша, на що той відповів їй в нецензурній формі, засміявся, підбіг до ОСОБА_9 та ОСОБА_13 і стрибнув останньому на ноги. ОСОБА_12 кинулася в їх напрямку і почала відтягувати ОСОБА_9 . Також свідок зауважила, що послідовність подій на даний час не пам'ятає. Вона почала звати на допомогу, викликала поліцію та швидку. Коли ОСОБА_10 побачив, що вона викликає швидку, то забрав ОСОБА_9 і вони пішли.
Обвинувачений ОСОБА_10 показав, що коли він і ОСОБА_9 вийшли з будинку, і останній помилково сів чи зачепив автомобіль потерпілого, який стояв біля під'їзду з двома жінками, то між ОСОБА_9 і потерпілим виник конфлікт, який переріс у бійку. Першим удар наніс ОСОБА_9 . Спочатку бійка була між цими двома, а він, дружина потерпілого і ОСОБА_12 стояли осторонь. Потім, коли в бійку втрутилась ОСОБА_12 , і ОСОБА_9 кричав про допомогу, він спочатку хотів викликати поліцію, але теж втрутився та почав за комір відтягувати ОСОБА_9 , який лежав обличчям до землі, на ньому зверху була ОСОБА_12 , а з правого боку - ОСОБА_13 . Йому наносили удари, він їх теж наносив, щоб відтягти ОСОБА_9 . Потім ОСОБА_13 опинився на землі, ОСОБА_12 він відтягнув і пішов з ОСОБА_9 у парк за будинком, а потерпілі та свідок ОСОБА_14 залишались на місці події. Хто, кому і куди завдавав удари, не пам'ятає, але визнає, що міг спричинити потерпілому перелом. Всі події відбувались дуже швидко, тому через великий проміжок часу він не може точно пригадати їх перебіг.
Показання потерпілих, свідка та обвинуваченого ОСОБА_10 суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони підтверджують, що бійку розпочав ОСОБА_9 , в подальшому до неї приєднався ОСОБА_10 , і діями обвинувачених потерпілим було спричинено тілесні ушкодження.
Разом з тим, суд дав оцінку і деяким розбіжностям у цих показаннях, які стосуються хронології подій, зазначивши, що такі розбіжності не є значними, не впливають на встановлені судом обставини і об'єктивно пояснюються тим, що особи допитані через тривалий проміжок часу від подій, які відбувалися, і до допиту в суді під час повторного судового розгляду.
Також ці показання узгоджуються з іншими доказами, якими суд мотивував свої висновки, зокрема, з даними, які містяться в:
- протоколі огляду місця події від 05.10.2013, під час якого було оглянуто ділянку біля будинку № 5 на вул. І. Гонти в м. Києві та виявлено скляну пляшку, два паперових стаканчики, паперову серветку з плямами бурого кольору, які вилучили, також виявлено плями бурого кольору на асфальті (т.1 а.с.98-101);
- протоколах прийняття заяв про вчинене кримінальне правопорушення від 05.10.2013, в яких ОСОБА_13 і ОСОБА_12 повідомили, що 05.10.2013 близько 2 години 30 хвилин на вул. І. Гонти, 5 в м. Києві невідомі чоловіки спричинили їм тілесні ушкодження (т.1 а.с.102, 103);
- висновку експерта № 2021/е від 06.03.2013, у відповідності з яким під час звернення ОСОБА_13 за медичною допомогою 05.10.2013 о 6 годині 30 хвилин у нього були виявлені такі тілесні ушкодження: а) садна у ділянці голови, тулуба та кінцівок; б) закрита травма правого гомілково-ступневого суглобу: переломи обох кісточок правого гомілково-ступневого суглобу (зі зміщенням уламків та діастазом до 1-1,5 (см)). Характер та морфологія виявлених тілесних ушкоджень, відомі часові дані та обставини події, дозволяють стверджувати, що вказані тілесні ушкодження утворилися від: садна - за рахунок ковзання, тертя або ударів під кутами; травма суглобу - внаслідок ударної дії тупих предметів, у строк, вказаний у постанові, тобто 05.10.2013. Рентгенологічні дані вказують на наявність переломів (зі значним зміщенням кісткових уламків) правої гомілки, при цьому для відновлення її анатомічної цілісності та забезпечення належного відновлення функції правого гомілково-ступневого суглобу було визнано за нагальну необхідність проведення оперативного втручання - металоостеосинтезу. З урахуванням вищевказаного є підстави стверджувати, що навіть у звичайному перебігу відновлення як анатомічної цілісності вказаних кісток (яке потребує строк, який обчислюється щонайменше 7-8 тижнів), так і функції правої ноги, буде спостерігатися понад 21 добу, що слід враховувати при визначенні тривалості розладу здоров'я як судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Тому є підстави стверджувати, що тілесне ушкодження, зазначене у п.б), відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу. Кожне з тілесних ушкоджень, вказаних у п.а), за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження (т.1 а.с.128-133);
- висновку експерта № 75/Е від 10.02.2014, у відповідності з яким дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_12 свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 05.10.2013 о 3 годині 05 хвилин у неї мало місце тілесне ушкодження у вигляді травматичного дефекту м'яких тканин дистальної (нігтьової) фаланги четвертого пальця правої кисті. Вказане тілесне ушкодження відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6, але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Характер та морфологія виявленого ушкодження свідчать про те, що воно утворилось внаслідок однократної травматичної дії тупого предмету, що могло бути внаслідок укусу зубами, за давністю може відповідати вказаному терміну (т.1 а.с.136-141).
Доводи захисника, яка ставить під сумнів показання обвинуваченого ОСОБА_10 з огляду на те, що тільки він повідомив, що першим удар ОСОБА_13 завдав ОСОБА_9 , і не вказує обставини, за яких сам отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми кісток носа - уламкового перелому кісток носа зі зміщенням уламків, а також синців на повіках обох очей, які згідно з висновком експерта № 1907/Е від 20.12.2013 відносяться відповідно до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6, але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я), та легкого тілесного ушкодження, є необґрунтованими.
Відповідно до показань обвинуваченого виявлені у нього тілесні ушкодження були спричинені йому після затримання особою, яка прибула на підтримку ОСОБА_13 , коли він вже був у наручниках.
Що стосується дій ОСОБА_9 , то потерпілі повідомили, що він штовхнув ОСОБА_13 , від чого той впав, свідок ОСОБА_14 показала, що ОСОБА_9 збив потерпілого з ніг.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що подія кримінального правопорушення відбувалася дуже швидко - 2-3 хвилини, про що повідомляли потерпілі, обвинувачені та свідок, і неочікувано для всіх, а тому показання кожного з них можуть бути і суб'єктивним сприйняттям обставин, що мали місце. Разом з тим, і обвинувачений ОСОБА_10 , і потерпілі, і свідок підтвердили, що саме діями ОСОБА_9 , який спочатку сідав в автомобіль, але потім повернувся до потерпілого, було розпочато бійку, і від його активних дій ОСОБА_13 опинився на землі.
Також досліджені судом докази, зокрема, показання обвинуваченого ОСОБА_9 містять достатні дані про механізм заподіяння потерпілій ОСОБА_12 тілесних ушкоджень і не спростовують показання потерпілих у тій частині, що ОСОБА_12 намагалася за шию відтягнути ОСОБА_9 , який, знаходячись зверху на ОСОБА_13 , завдавав йому удари.
Враховуючи те, що згідно з ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він сприймав під час судового засідання, твердження захисника про зміну ОСОБА_10 позиції захисту не можуть братись до уваги.
Не погоджується колегія суддів з твердженнями захисту і про те, що протоколи прийняття заяв про вчинене кримінальне правопорушення не підтверджують винуватість ОСОБА_9 , оскільки ОСОБА_13 і ОСОБА_12 не повідомляли про грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства.
Закон не покладає на потерпілого обов'язку встановлювати обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, в тому числі форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення. До того ж, бланк вказаного протоколу дозволяє внести до нього обставини, повідомлені заявником або потерпілим, лише у стислому виді.
Всупереч доводам захисника дані у цих протоколах є доказами в розумінні положень ст.84 КПК України, оскільки містять ознаки, які мають значення для кримінального провадження, і отримані з належних процесуальних джерел - документів, до яких відносяться протоколи.
За показаннями обвинуваченого ОСОБА_9 , який вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, коли він вийшов з під'їзду разом з ОСОБА_10 , то помилково підійшов до автомобіля потерпілого та взявся за ручку дверей, щоб відкрити його. ОСОБА_13 зробив йому зауваження та нецензурно висловився. Зрозумівши, що помилився, він сів у наступний автомобіль, ОСОБА_10 про щось розмовляв з ОСОБА_13 , і тоді він вийшов з автомобіля таксі, підійшов до них та сказав ОСОБА_13 , щоб їх не затримував. Потерпілий сказав, що вони йому набридли, завдав йому два удари в обличчя, після чого почалась штовханина, в результаті якої він опинився на ОСОБА_13 . У цей час до нього підбігла ОСОБА_12 , яка почала наносити йому удари в обличчя, він тримав її на витягнутій руці і сказав ОСОБА_10 , щоб забрав її. ОСОБА_13 звільнився, наносив йому удари ногами, коли він лежав лицем до землі, а ОСОБА_12 сиділа на ньому зверху і теж била. Коли намагався встати, ОСОБА_12 вчепилася йому пальцями в обличчя - в рот та очі, він почав кричати і, можливо, у цей час спричинив їй пошкодження. Після цього ОСОБА_10 відтягнув його і вони пішли, а наступного дня він викликав швидку допомогу і у нього також були зафіксовані тілесні ушкодження. Тілесних ушкоджень ОСОБА_13 він не завдавав, і хто міг це зробити, не бачив.
Показанням обвинуваченого суд дав оцінку, розцінивши як намагання уникнути відповідальності, і правильно їх відкинув, про що навів у вироку відповідні мотиви, оскільки вони спростовуються викладеними раніше доказами.
Що стосується виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді закритої травми обличчя: навколоочного синця справа; субкон'юнктивального крововиливу правого ока; осаджень м'яких тканин волосистої частини голови та лобної ділянки зліва; струсу головного мозку, які згідно з висновком експерта № 2020/е від 05.06.2013 відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, та осаджень м'яких тканин у ділянці лівого передпліччя та п'ятого пальця лівої кисті, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, то наявність цих тілесних ушкоджень у жодному разі не свідчить про відсутність у діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення і логічно пояснюється діями потерпілих, які намагалися припинити його протиправну поведінку, що вбачається з показань обох обвинувачених, потерпілого ОСОБА_13 і свідка ОСОБА_14 .
Також судом апеляційної інстанції за клопотанням сторони захисту був допитаний свідок ОСОБА_16 , який показав, що приблизно п'ять років тому проживав разом з обвинуваченими в одному блоці в будинку АДРЕСА_5 . Коли одного разу в тему пору доби палив на балконі, то почув з вулиці шум. Він побачив автомобіль, біля якого стояли чоловік і дві жінки, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 стояли на ґанку під'їзду, і між ними був словесний конфлікт. Чоловік стояв за автомобілем, потім підійшов до ОСОБА_9 , який стояв на сходах біля під'їзду, і вони почали битися. Хто кого першим вдарив, він не бачив, але вони обидва впали до клумби. У цей час ОСОБА_10 стояв поруч з жінкою і до бійки не підходив, а друга жінка допомагала чоловіку в бійці, намагаючись зняти ОСОБА_9 , який був на ньому зверху.
Оцінюючи ці показання, колегія суддів вважає їх недостовірними, а тому не бере до уваги, оскільки в частині перебігу подій, які відбувалися, вони не узгоджуються навіть з показаннями ОСОБА_9 , а саме. Свідок не повідомляв про те, що перед бійкою обвинувачені намагалися сісти в автомобіль потерпілого, що ОСОБА_9 повертався від автомобіля до потерпілих та свідка. Показання свідка в частині дій ОСОБА_10 , який нібито просто стояв, спростовуються показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілих та свідка ОСОБА_14 , а також висновком експерта № 2021/е від 06.03.2013.
Не знайшли свого підтвердження і посилання захисника на відсутність у кримінальному провадженні доказів на підтвердження того, що умисел ОСОБА_9 був направлений на грубе порушення громадського порядку і він діяв з мотивом явної неповаги до суспільства, що б давало підстави кваліфікувати його дії як хуліганство.
Про умисел ОСОБА_9 на вчинення хуліганства свідчить те, що він, безпідставно обурившись на справедливе зауваження ОСОБА_13 , в автомобіль якого помилково намагався сісти, вже перебуваючи в автомобілі таксі, з незрозумілих причин повернувся до компанії, в якій знаходився потерпілий, і безпричинно розпочав бійку. Ці події відбувалися у нічний час на вулиці біля під'їзду житлового будинку, супроводжувалися голосною нецензурною лайкою і порушували спокій громадян. Такі дії ОСОБА_9 , до яких приєднався і ОСОБА_10 , були зумовлені не особистими мотивами, враховуючи те, що потерпілих і свідка вони бачили вперше, і навіть незначного приводу для виникнення конфліктної ситуації не було, а бажанням протиставити себе оточуючим, показавши свою зверхність та виразити зневагу до морально-етичних засад, які сформувалися у суспільстві, та усталених правил поведінки. Така зневага була явною, очевидною і безсумнівною до всіх та супроводжувалась заподіянням потерпілим тілесних ушкоджень.
Таким чином суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, і навів у вироку сукупність доказів на підтвердження встановлених обставин, якими повністю доведено винуватість ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, і які з точки зору достатності та взаємозв'язку правильно покладено в обґрунтування висновків, у тому числі щодо правової кваліфікації дій обвинувачених за ч.2 ст.296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли потягти зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
У вироку суд навів докладні мотиви прийнятого рішення за наслідками розгляду цивільних позовів потерпілих ОСОБА_13 і ОСОБА_12 , стягнувши на їхню користь матеріальну шкоду, яка складається з витрат на лікування, що підтверджені документально, і частково задовольнив цивільно-правові вимоги про стягнення моральної шкоди з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості.
Призначаючи обвинуваченим покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував, що вони вчинили злочин середньої тяжкості, дані про особи винних, які раніше не судимі, їх характеристики, сімейний стан та наявність дитини у ОСОБА_9 , рід занять ОСОБА_10 , відшкодування ним завданої шкоди ОСОБА_12 і часткове відшкодування шкоди ОСОБА_13 , думку потерпілих, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_10 , і правильно призначив їм покарання у виді позбавлення волі. Також суд обґрунтував свої висновки про можливість виправлення обвинувачених без відбування покарання, а тому звільнив їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Враховуючи те, що з дня вчинення злочину минуло п'ять років, і в справі відсутні дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_10 ухилявся від суду, або перебіг давності переривався у зв'язку із вчиненням ним нового злочину, суд правильно застосував положення п.3 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, звільнивши його від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Отже, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги захисника відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3