Справа № 357/9911/19
Провадження № 2/675/243/2020
"02" березня 2020 р. м.Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Трасковського С.Л., за участю секретаря - Ящука О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізяслав в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
06.09.2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову позивач зазначив про те, що згідно договору б/н від 31.01.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно умов даного договору позичальник зобов'язався здійснювати повернення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 10.07.2019 року утворилась заборгованість в розмірі 16103,78 грн., з яких 1684,23 грн. - прострочене тіло кредиту, 10676,51 грн. - пеня за прострочене зобов'язання, 2500,00 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 743,04 грн. - штраф (процентна складова), які позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.10.2019 року справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю для розгляду до Ізяславського районного суду Хмельницької області.
У відповідності до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України судом було подано запит до Білівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області про надання відомостей про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 .
З наданого Білівською сільською радою Ізяславського району Хмельницької області повідомлення від 10.12.2019 року №02-20/317 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Білівської сільської ради не зареєстрований та не проживає.
Згідно ст.32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи вищезазначене, ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12.12.2019 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у поданій до суду письмовій заяві просив розглянути справу без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений в установленому порядку. Відзиву на позов не подав, із заявами, клопотаннями до суду не звертався.
При цьому, у зв'язку з відсутністю відомостей про фактичне проживання відповідача, з метою належного повідомлення останнього про розгляд справи та його виклик в судові засідання на 10.01.2020 року, 10.02.2020 року та 02.03.2020 року, в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України судом було розміщено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса Ізяславського районного суду Хмельницької області https://iz.km.court.gov.ua, е-mail: inbox@iz.km.court.gov.ua) про виклик в судове засідання відповідача.
У відповідності до положень ст.ст.280-281 ЦПК України суд ухвалою від 02.03.2020 року постановив провести розгляд справи на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.01.2011 року відповідачем підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Посилаючись на те, що вказана заява в сукупності з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складають умови кредитного договору, який відповідач не виконує, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка за розрахунком позивача станом на 10.07.2019 року становить 16103,78 коп.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою і другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення якої визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами в самому договорі).
Із Анкети-заяви позичальника ОСОБА_1 від 31.01.2011 року вбачається, що в ній відсутні умови настання відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач пред'явив вимогу про стягнення заборгованості за договором, у тому числі, крім тіла кредиту, складових його повної вартості, зокрема, пені та штрафу. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Тарифів Банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід'ємні частини укладеного договору.
Витягом з Тарифів Банку та витягом з Умов та правил надання банківських послуг, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і Банку, відповідальність сторін.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів Банку, з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними при підписанні Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати неустойки (пені, штрафу) та, зокрема, саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 . Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком витяг з Тарифів Банку і витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у справі - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття ним запропонованих умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів Банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які наявні в матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Спірні договірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів»).
З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивачдотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з ним саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.
Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17), яка, в силу положень частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що безпідставними є вимоги Банку про стягнення з відповідача пені в розмірі 10676,51 грн. та 2500,00 грн., штрафу - 500 грн. (фіксована частина) і 743,04 грн. (процентна складова), оскільки обов'язок відповідача по їх сплаті не встановлено в Анкеті-заяві від 31.01.2011 року, а витяги з тарифів банку, Умов та правил надання банківських послуг не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Водночас, враховуючи, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає можливим стягнути з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредиту в загальному розмірі 1684,23 грн.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню і судові витрати.
При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 16103 грн. 78 коп. і задоволено на суму 1684 грн. 23 коп., тобто на 10,46% (1684,23х100:16103,78).
Таким чином, з ОСОБА_1 на корить АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути 200 грн. 94 коп. (1921х54,56%) судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (податковий номер НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 31.01.2011 року у розмірі 1684 (тисяча шістсот вісімдесят чотири) гривні 23 (двадцять три) копійки, а також судовий збір у розмірі 200 (двісті) гривень 94 (дев'яносто чотири) копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Ізяславський районний суд Хмельницької області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 02.03.2020 року.
Суддя С.Л. Трасковський