Справа № 755/12382/19
"18" лютого 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Локотковій І.С.
з участю сторін:
позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідача Яценко Л.П.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем,
Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення, в якому просить встановити факт, що ОСОБА_1 з 2014 року і на час відкриття спадщини постійно проживав з батьком - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 21 грудня 2006 року ОСОБА_2 було видано ордер №006070, згідно якого було надано право на зайняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . В зазначеній квартирі ОСОБА_2 , проживав з 26 січня 2007 року по день смерті. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько заявника помер. Після смерті спадкодавця, Чотирнадцятою Київською державною нотаріальною контрою заведено спадкову справу № 707/16 від 14 листопада 2016 року з якої вбачається, що єдиним спадкоємцем майна померлого є ОСОБА_1 . Останні роки перед смертю батька заявника часто хворів, мав проблеми з рухливістю та серцем, в 2011 році переніс інфаркт, що відображено в електрокардіограмах та висновках лікаря. В 2014 році заявником спільно зі спадкодавцем було прийнято рішення переїхати на постійне проживання до батька. До самої смерті заявник здійснював догляд та проживав разом зі спадкодавцем. Встановлення даного факту необхідно ОСОБА_1 з метою реалізації та належного оформлення житлових прав, зокрема постановлення судом рішення про встановлення вказаного факту наддасть заявнику можливість та підстави для визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму квартири АДРЕСА_1 замість батька та покладення на нього прав та обов'язків наймача, що належали спадкодавцеві.
09 вересня 2019 року на адресу суду від представника відповідача Дніпровської РДА надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та пояснив наступне. Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Ця квартира належить йому на праві приватної власності згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В червні місяці 2017 року позивач звернувся із заявою до Дніпровської РДА про визнання його наймачем спірної квартири за раніше укладеним договором найму з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви, оскільки були відсутні правові підстави для визнання ОСОБА_1 наймачем вказаної квартири та з'ясовано, що спірна квартира не є приватизованою. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року в задоволення позову ОСОБА_1 про визнання наймачем квартири було відмовлено. Таким чином, Дніпровська РДА вважає, що вище вказане судове рішення та постанови судів спростовують позовні вимоги позивача, щодо встановлення факту спільного проживання та ведення спільного господарства з ОСОБА_2 .
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засідання заперечував щодо задоволення вимог в повному обсязі, просив відмовити в їх задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, а також за клопотанням позивача витребувано з Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори (04108, м. Київ, пр-т Правди, 33) копію спадкової справи № 707/16 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та з Київської міської державної адміністрації (Департамент з питань реєстрації) довідку про зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_1 станом на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 .
28 серпня 2019 року на адресу суду надійшла відповідь з Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу КМР (КМДА).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою від 18 лютого 2020 року клопотання позивача про виклик та допит свідків задоволено.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, приходить до наступного висновку.
З пояснень та матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 та його спадкоємцем (а.с. 18).
Згідно списку на надання житлової площі працівнику Київської Клінічної лікарні № 15 Управління охорони здоров'я Подільського району м. Києва у будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 - лікар анестезіолог, в складі сім'ї якого перебував і ОСОБА_1 , знаходився у першій черзі на однокімнатну квартиру на родину з однієї особи із зняттям з квартирного обліку, згідно спільного рішення Подільської РДА у м. Києві і профспілкового комітету, протокол № 6 від 12 червня 2006 року (а.с. 23).
На підставі розпорядження Подільської РДА у м. Києві № 1454 від 19 грудня 2006 року, ОСОБА_2 , з сім'єю з однієї особи, виданий ордер № 006070, серії Б на зайняття жилого приміщення, жилою площею 17,96 кв.м., яка складається з 1 кімнати в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 24).
22 грудня 2006 року між ЖУ «Лівобережне» ДП «Екос» та ОСОБА_2 укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 25-26).
07 лютого 2006 року між ЖУ «Лівобережне» ДП «Екос» та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення (а.с. 27-28).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 7).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 16 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1220 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ст. 1268 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року було встановлено, що спірна квартира за життя спадкодавця ОСОБА_2 не була приватизована. Таким чином, дана квартира не може бути спадковою масою, оскільки за життя спадкодавець не набув права власності на зазначено житло, тому в розрізі ст. 1216 ЦК України, перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) до спадкоємця ОСОБА_1 не відбувається.
Зі ст. 315 ЦК України вбачається, що суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що встановлення факту проживання зі спадкодавцем в період з 2014 року по день смерті, необхідно для реалізації можливості та підстав для визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму квартири АДРЕСА_1 замість батька та покладення на нього прав та обов'язків наймача, що належали ОСОБА_2 .
Згідно ч. 1 ст. 106 ЖК України, повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
За змістом ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , однак вказує адресу для листування: АДРЕСА_1 .
Покази свідків на підставі ст.76 ЦПК України є доказами по справі, на підставі яких встановлюються наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи.
Так, допитаний в судовому засіданні 18 лютого 2020 року, як свідок ОСОБА_3 пояснив, що є сусідом позивача приблизно десять років. Повідомив, що позивач з батьком проживав, однак постійний факт проживання підтвердити не може. А також, чи проживав позивач з померлим до його хвороби. Також не зміг пояснити.
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що є сусідом позивача з 2008-2009 років. В період з 2008-2009 роки позивач проживав разом зі своїм батьком декілька разів на тиждень.
Відповідно до ст.78 ч.2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст.77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні позивачем будь-якого доказу щодо спільного проживання позивача з ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 за життя останнього, ОСОБА_1 не надано.
З наданих позивачем копій медичної документації суду не вбачається можливим встановити чи дійсно ОСОБА_2 потребував постійного догляду.
Також, згідно ухвали суду від 08 серпня 2019 року про витребування інформації, Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу КМР (КМДА) було надіслано лист з якого вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2 з 26 січня 2007 року і по теперішній час. Відомості про інших зареєстрованих осіб відсутні.
Крім того суд не бере до уваги посилання позивача про оплату ним комунальних послуг, наданих в квартиру АДРЕСА_1 , оскільки більшість квитанцій, що долучені до матеріалів справи, виписані на прізвище « ОСОБА_1 », у зв'язку із чим, суд позбавлений можливості встановити ким саме та за які кошти були сплачені комунальні послуги. З наданих квитанцій також вбачається, що комунальні послуги по квартирі вказаній квартирі сплачувалися із розрахунку на одну проживаючу особу. Оплата комунальних послуг з утримання зазначеної квартири позивачем має місце лише після смерті ОСОБА_2 (червень 2017 року ), що не є належним доказом проживання в квартирі разом з наймачем ОСОБА_2 та її утримання.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не доведено правових підстав проживання ним у квартирі АДРЕСА_1 разом з наймачем - померлим ОСОБА_2 , а самі лише твердження про те, що він був членом сім'ї ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд не приймає до уваги як належний та допустимий доказ. Що стосується допитаних в судовому засіданні свідків, то вони не підтвердили факту сумісного проживання ОСОБА_1 та померлого.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі ст.16, 328, 1264, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, -
В позові ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 28 лютого 2020 року.
Дані сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація, код ЄДРПОУ 04052264, адреса: 02094, м. Київ, бульвар Праці, 1/1.
Суддя Н.О. Яровенко