Справа № 344/12660/19
Провадження № 2/344/841/20
25 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Шамотайла О.В.,
секретаря Устинської Н.С.,
з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, -
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 05.02.2019р. звернувся до Страхової групи «ТАС» з метою продовження терміну дії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ. Оформлення полісу було здійснено працівником страхової компанії в офісі, який знаходився за адресою вул.Чорновола, 120, м.Івано-Франківськ.
11.03.2019р. відповідачем були подані заяви до Івано-Франківської місцевої прокуратури Івано-Франківської області та Територіального управління ДБР про вчинення позивачем кримінального правопорушення, а саме: крадіжка особистих речей відповідача в сумі 4 000,00 доларів США, 3 800,00 євро, 100,00 канадських доларів.
За результатами проведених службових розслідувань ДВБ НП України стосовно фактів, викладених у зверненнях відповідача стосовно позивача, відомості про вчинення останнім кримінального правопорушення не знайшли свого підтвердження.
Однак, на переконання позивача, відповідні дії ОСОБА_3 спричинили поширення стосовно позивача неправдивої інформації, що призвело до втрати ділової репутації перед керівництвом ГУНП в Івано-Франківській області та колективі. Крім того, позивач, пов'язує переведення його до Долинського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області саме з негативними наслідками поширення стосовно нього відповідачем негативної інформації у поданих заявах. Враховуючи викладене, позивач, вважаючи, що поширення недостовірної інформації щодо нього відповідачем, ним завдано шкоди немайновим інтересам, порушено гідність, честь та ділову репутацію, у зв'язку з чим просив суд визнати інформацію, яка розповсюджена в заяві про вчинення кримінального правопорушення від 11.03.2019р. недостовірною, зобов'язати відповідача спростувати поширену інформацію шляхом подачі заяв до Івано-Франківської місцевої прокуратури та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 185 300,00грн.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 18.07.2019р. відкрито провадження у справі.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.08.2019р. Зокрема, відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Зазначив, що саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем. Вказав, що в данному випадку мала місце реалізація особою конституційного права на звернення, а не поширення недостовірної інформації. Крім того, листом №03/2-10795вих-19 від 06.08.2019р. ТУ ДБР у м.Львові повідомлено відповідача про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом вчинення позивачем таємного викрадення чужого майна, що завдало значної шкоди потерпілому.
Позивач вимоги, викладені в позовній заяві в судовому засіданні підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити повністю.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши справу в межах доводів позовної заяви, вислухавши пояснення позивача, заперечення відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Позивач 05.02.2019р. звернувся до працівника офісу «ТАС страхування», що знаходився за адресою, вул.Чорновола, 120, м. Івано-Франківськ з метою оформлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль «Wolkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 . Працівником, який здійснив відповідне оформлення полісу виявся відповідач.
Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/5103340 виданий 05.02.2019р. страховиком АТ «СГ «ТАС», забезпечений транспортний засіб «Wolkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , страховий платіж - 573,00грн.
Відповідачем 11.03.2019р. подано до Івано-Франківської місцевої прокуратури заяву, відповідно до змісту якої він вказав, що 05.02.2019р. здійснив оформлення страхового поліса за зверненням громадянина ОСОБА_1 . Однак, вже через 1год. відповідач виявив, що з його сумки з документами пропали кошти в сумі 4 000,00 доларів США, 3 800,00 євро, 100,00 канадських доларів. При цьому, в заяві відповідач вказав, що його сумка з грошима завжди знаходилася з ним, окрім 1-2 хв., коли виходив в сусідній магазин розміняти гроші, а в цей час ОСОБА_1 на відстані витягнутої роки мав доступ до сумки з його коштами. Відповідач просив притягнути до відповідальності дану особу та зобов'язати повернути викрадені на його думку у нього кошти.
Заяву аналогічного змісту відповідачем подано до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м.Львові.
За результатами розгляду заяви відповідача ТУ ДБР в м.Львові встановлено, що станом на 02.04.2019р. кримінального провадження, підслідного ДБР не вбачається, у зв'язку з чим заяву скеровано для проведення службової перевірки до Івано-Франківського управління ДВБ НП України.
Відповідно до висновку службового розслідування за заявою ОСОБА_3 щодо можливого вчинення неправомірних дій слідчим СУ ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції ОСОБА_6 від 07.05.2019р. таке розслідування припинене, а відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування не знайшли свого підтвердження.
Слідчим управлінням ТУ ДБР у м.Львові, на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду від 29.07.2019р. розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні від 06.08.2019р. за фактом вчинення слідчим в Івано-Франківській області капітаном поліції ОСОБА_6 таємного викрадення чужого майна. За результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви відповідача від 09.07.2019р., слідчим Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м.Львові винесено постанову про закриття даного кримінального провадження, у зв'язку із відсутністю в діях слідчого СУ ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_6 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
Крім того, представником позивача до суду подано у якості доказів звірену копію витягу з ЄРДР від 21.09.2019р., згідно якої вбачається внесення 17.09.2019р. за заявою потерпілого ОСОБА_1 до ЄРДР відомостей про реєстрацію провадження, кваліфікованого ч.2 ст.388 ККУкраїни.
При цьому, 16.01.2020 року старшим групи прокурорів винесено постанову про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження і жодного кінцевого процесуального рішення не на даний час у вказаному провадженні прийнято.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що правоохоронними органами, до яких було направлено звернення відповідача у формі заяви про здійснення таємного викрадення позивачем грошових коштів, проведено ряд перевірок в межах, наділених законом повноважень стосовно встановлення фактів та обставин, які викладені у заяві, однак за результатами останніх, відомості щодо вчинення позивачем кримінального правопорушення не були остаточно підтверджені або спростовані.
Згідно ст.201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (ст.297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (ст.299 ЦК України).
У ч.1 ст.277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
З системного аналізу норм ст.277 ЦК України вбачається, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Згідно ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Аналогічне роз'яснення висловлено і Верховним Судом України (абз.2 п.16 постанови Пленуму №1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 10.04.2003р. звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Хоча Конституційний Суд дійшов такого висновку у контексті тлумачення положень Цивільного кодексу 1963 року (ст.7), який втратив чинність до того, як відбулися оскаржувані події, заявник міг обґрунтовано сподіватися, що цей висновок так само буде застосовний і до «нового» Цивільного кодексу 2003 року. Така правова позиція підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду від 27.02.2009р. (SIRYK v. UKRAINE, №6428/07, §37, ЄСПЛ, від 31.03.2011р.).
Вказаний висновок кореспондується з висновком Верховного Суду у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2018 року справі № 523/4380/15-ц.
Суд встановивши, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, що інформація, яку позивач просить визнати такою, що не відповідає дійсності, яка міститься у зверненні ОСОБА_3 до Івано-Франківської місцевої прокуратури Івано-Франківської області та ТУ ДБР у м.Львові, уповноважені на захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави, про вчинення позивачем кримінального правопорушення було не поширення недостовірної інформації щодо позивача, а реалізація відповідачем свого конституційного права, визначеного ст.40 Конституції України, що не є поширенням недостовірної інформації, оскільки відповідач у даному випадку діяв у рамках, установлених законом для подання подібних заяв. Наведене виключає можливість задовольнити позов із заявлених позивачем підстав.
Наведені в позовній заяві доводи позивача стосовно тимчасового переведення його для проходження служби до Долинського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області як наслідок втрати ним ділової репутації перед керівництвом ГУНП в Івано-Франківській області, у зв'язку із поширенням недостовірної інформації не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи в суді, і причино-наслідкового зв'язку між заявою відповідача та таким переведенням позивача судом не встановлено.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до положень ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно до ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Розподіл судових витрат слід провести згідно до вимог ст. 141 ЦПК України
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.10, 12, 76, 141, 223, 259, 263-265,268, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Шамотайло
Повний текст рішення суду виготовлено 03.03.2020 року.