03 березня 2020 року
Київ
справа №620/1716/19
адміністративне провадження №К/9901/4168/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі № 620/1716/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення незаконно утриманого грошового забезпечення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 де, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
визнати протиправними та скасувати пункт 1.24 наказу № 341 від 30.05.2018 року «Про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності посадових осіб, які винні у незаконному списанні паливно-мастильних матеріалів, за результатами проведеного аудиту Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у Військовій частині НОМЕР_2 », пункт 28 наказу № 703 від 07.07.2018 року «про результати службового розслідування по факту незаконного списання паливно-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами», пункт 13 наказу № 877 від 02.08.2018 року «Про результати службового розслідування по факту нестачі паливно-мастильних матеріалів, яке рахується за підрозділами Військової частини НОМЕР_2 »;
стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь позивача незаконно утримане грошове забезпечення, стягнуте в рахунок відшкодування нанесених державі збитків за пунктом 1.24 наказу № 341 від 30.05.2018 року, за пунктом 28 наказу № 703 від 07.07.2018 року, за пунктом 13 наказу № 877 від 02.08.2018 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанції Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Пункт 20 статті 4 КАС України надає визначення терміну адміністративна справа незначної складності- як адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище (пункт 17 статті 4, пункт 1 частини 6 статті 12 вказаного Кодексу).
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Як слідує з оскаржуваних судових рішень, позивача допущено до вакантної посади командира зенітно-ракетного взводу механізованого батальйону. Предметом спору у цій справі є відносини щодо визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності посадових осіб.
Посада публічної служби, яку обіймав позивач (старший прапорщик - командир зенітно-ракетного взводу механізованого батальйону) та у зв'язку з проходженням служби на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Справа незначної складності є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 12 КАС України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу справою незначної складності.
Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції, виходячи з наведених положень норм КАС України, відніс таку справу до категорії справ незначної складності та розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з'ясувавши характер спірних правовідносин, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту, врахувавши обсяг і характер досліджених судами доказів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ця адміністративна справа є справою незначної складності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судові рішення ухвалені у даній справі на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
Щодо посилання скаржника на неоднакове застосування норм матеріального права та процесуального права при вирішенні цього спору, оскільки судом апеляційної інстанції в аналогічних спорах у справах № 2540/3093/18 та № 2540/2810/18 було вирішено спірне питання по цьому ж наказу на користь оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та взято до уваги пункт 17 «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затверджене Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року № 243/95-ВР відповідно до якого розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.
З приводу вказаного, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно довідки від 26 квітня 2018 року Північно-східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проведено аудит відповідності діяльності служби паливно-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_2 за період з 06 травня 2015 року по 28 лютого 2018 року, водночас згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 № 90 від 12.04.2018 року позивача допущено до вакантної посади командира зенітно-ракетного взводу механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 з 01 березня 2018 року.
При цьому, згідно листа від 19 липня 2018 року № 116/10/2/1/334 т.в.о. начальника тилу логістики Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_3 ) позивачу повідомлено, що його причетність до скоєння неправомірних дій щодо списання пального з обліку військової частини визначено у зв'язку з неуважним вивченням матеріалів службового розслідування посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 та через несвоєчасне надання копій (витягів) наданих ОСОБА_1 документів щодо призначення (прийому) останньої посади.
У справах № 2540/3093/18 та № 2540/2810/18 судами встановлено, що позивачі в період проведеного аудиту з 06 травня 2015 року по 28 лютого 2018 року займали відповідні посади у Військовій частині НОМЕР_2 .
Таким чином, правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справах № 2540/3093/18 та № 2540/2810/18.
Враховуючи вищевикладене, за такого правового врегулювання та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі № 620/1716/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення незаконно утриманого грошового забезпечення.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду