Справа № 216/5591/16-ц
Провадження № 2/216/189/20
іменем України
29 січня 2020 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Марущак І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми авансу, -
встановив:
Позивачі звернулись до суду з вищевказаним позовом, який в подальшому уточнили та обґрунтовували тим, що 11.05.2014 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була досягнута домовленість щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нежитлової будівлі - кафе, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . З метою забезпечення зобов'язання позивачами в рівних частинах було передано відповідачу грошові кошти на загальну суму 34 800,00 грн. На підтвердження вищевказаної домовленості та отримання грошових коштів ОСОБА_3 видала позивачам відповідну розписку, де власноруч поставила свій підпис та згідно з якою відповідач отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 17 400,00 грн, а від ОСОБА_2 - грошові кошти у розмірі 1500,00 доларів США, що на день виплати було еквівалентно 17 400,00 грн (за курсом НБУ станом на 11.05.2014 року: 1 долар США - 11.60 грн). Згідно з вищевказаної розписки відповідач зобов'язувалась укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна - кафе при отриманні витягу із Земельного кадастру у червні 2014 року або продовжити дію розписки за спільною згодою сторін на наступний місяць, та у випадку не виконання зазначених умов - повернути вищевказану суму 01.07.2014 або продовжити дію розписки за згодою сторін. На сьогоднішній день відповідачка свій обов'язок так і не виконала, більш того відмовляється від виконання будь-яких зобов'язань, в тому числі і повернути кошти. Тому за захистом своїх порушених прав позивачі звернулися до суду та просять: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аванс у розмірі 17400,00 грн, який було передано ОСОБА_3 згідно з розписки від 11 травня 2014 року відповідно до змісту якої відповідач отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 17 400,00 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аванс у розмірі 1500,00 доларів, що в гривневому еквіваленті становить 38 625,00, який було передано відповідачу згідно з розписки від 11 травня 2014 року відповідно до змісту якої ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1500,00 доларів США, що на день виплати було еквівалентно 17 400,00 грн (за курсом НБУ станом на 11.05.2014 року: 1 долар США - 11.60 грн); стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судові витрати у справі.
Позивачі у судове засідання не з'явились, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні уточнених позовних вимог наполягали.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про дату час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Від представника відповідача - адвоката Закалюжного С.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання ними не допускається.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини 07.07.1989 у своєму рішенні у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях у справах проти України також неодноразово зазначав, що однією з ролей національних судів є організація судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (п.28 рішення у справі Шульга проти України від 02.12.2010 р., заява № 16652/04) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (п.24 рішення у справі Мусієнко проти України від 20.01.2011 р., заява № 26976/06).
Неодноразову неявку відповідача та його представника у судове засідання суд розцінює як спробу затягування судового процесу, оскільки жодного разу відповідачем і його представником не було надано підтверджень того, що вони не можуть бути присутніми у судовому засіданні з поважних причин.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та його представника.
Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Так, судом встановлено, що відповідно до змісту розписки від 11.05.2014 (а.с. 8) відповідач ОСОБА_3 , в рахунок подальшого продажу кафе по АДРЕСА_1 , отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 17400,00 грн, та від ОСОБА_2 - грошові кошти у розмірі 1500,00 доларів США, що на день виплати було еквівалентно 17400,00 грн (за курсом НБУ станом на 11.05.2014 року: 1 долар США - 11.60 грн). Разом з цим, вона зобов'язалась укласти договір купівлі-продажу, при отриманні витягу з земельного кадастру в червні 2014 року або продовжити дії даної розписки за згодою сторін до наступного місяця. У випадку невиконання вищевказаних умов, відповідач зобов'язалась повернути грошові кошти позивачам 01.07.2014 або продовжити строк за згодою сторін.
До цього часу сторони договір купівлі-продажу не уклали.
На сьогоднішній день відповідачка свій обов'язок так і не виконала, відмовляється від виконання будь-яких зобов'язань, в тому числі і повернути кошти. Тому за захистом своїх порушених прав позивачі вимушені звернутися до суду.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст.612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами 1, 3 ст. 635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору купівлі-продажу квартири, укладеного між сторонами.
Проте, судом встановлено, що основний договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладений не був, а відповідачем грошові кошти не повернуті.
Отже, встановивши, що договір купівлі-продажу квартири, який за своєю формою та змістом відповідав би вимогам закону, між сторонами у справі укладений не був, суд дійшов висновку про те, що передані позивачами відповідачеві грошові суми є авансом, який підлягає поверненню позивачам.
До виниклих правовідносин підлягає застосуванню норма ч. 2 ст. 570 ЦК України, яка встановлює презумпцію авансу. При цьому, суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання, той, хто отримав аванс повинен його повернути.
Отже, встановлення вини будь-кого із сторін, правового значення в даному випадку не має, тоді як визначальним є сам факт отримання грошових коштів, сплачених як аванс, що підтверджено в розписці про отримання коштів.
Вищевказане узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13 тав постановах Верховного Суду від 23.01.2019 № 608/2844/14-ц, від 05.02.2020 № 527/91/16-ц.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, приймаючи той факт, що суму судового збору відповідно до квитанції (а.с. 1) було сплачено саме позивачем ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 560,25 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 192, 524, 525, 526, 533, 546, 570, 631, 635, 549, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 137, 141, ч.4 ст. 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми авансу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аванс у розмірі 17400,00 грн (сімнадцять тисяч чотириста гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аванс у розмірі 1500,00 доларів США (одна тисяча п'ятсот доларів США 00 центів), що в гривневому еквіваленті становить 38 625,00 грн (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять п'ять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 560,25 грн (п'ятсот шістдесят гривень двадцять п'ять копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
-позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;
-відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Суддя Р.О. Кузнецов