Справа № 180/2046/19
2/180/31/20
26 лютого 2020 р. м.Марганець
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Хомченко С.І.,
з секретарем - Назаренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
Позивач звернулася до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Спадщину після смерті батька прийняли його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по Ѕ частки вищевказаної квартири. За життя померлий ОСОБА_3 мав зобов'язання по сплаті на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_4 . Заборгованість складає 29748,86 грн. 05.08.2019 року нею була направлена вимога до ОСОБА_2 про сплату вищевказаного боргу пропорційно частці кожного спадкоємця. На даний час її вимога не задоволена. Просить суд стягнути з відповідачки 14874,43 грн. в рахунок заборгованості по аліментним зобов'язанням, а також понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн. та сплату судового збору в розмірі 768,40 грн.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов такого висновку.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
На примусовому виконанні Марганецького ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області знаходиться виконавчий лист №2/180/773/14 від 02.09.2014 року, виданий Марганецьким міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку до досягнення повноліття дитини.
Відповідно до розрахунку державного виконавця, розмір заборгованості по аліментам ОСОБА_3 станом на 07.02.2019 року становить 29748,86 грн. (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , актовий запис № 121 (а.с.7).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу про державну реєстрацію прав Дніпропетровського обласного КП «Марганецьке бюро технічної інвентаризації» (а.с.11).
Спадкоємцями після його смерті є його діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які у встановленому законом порядку прийняли спадщину (а.с.80, 89), а саме: квартиру АДРЕСА_1 , по 1/2 частині кожен із спадкоємців.
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачка, як спадкоємиця ОСОБА_3 , зобов'язана задовольнити її вимоги по сплаті заборгованості по аліментам, що виникла за життя спадкодавця, в межах частки у спадщині. Вважає, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню 14874,43 грн. боргових зобов'язань спадкодавця ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
До спадкоємців переходять не тільки права, що належали спадкодавцю, а і його обов'язки. Винятком з цього правила є лише зобов'язання боржника, які припиняються зі смертю фізичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. В усіх інших випадках до спадкоємців переходять відповідні боргові зобов'язання спадкодавця, але у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Борги спадкодавця - це майнові зобов'язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов'язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.
Нотаріус за місцем відкриття спадщини приймає вимоги кредиторів спадкодавця. Вимоги мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про заявлені вимоги нотаріус повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
Виходячи зі змісту указаної норми це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування. Для всіх спадкоємців існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця, зокрема, часткова відповідальність.
За змістом статті 194 СК України від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина. У випадку смерті платника аліментів його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов'язані погасити заборгованість за аліментами на дитину. Проте обов'язок платника аліментів по їх сплаті після його смерті припиняється як нерозривно пов'язаний з його особою і не може бути виконаний іншою особою (стаття 608 ЦК України).
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення боргу спадкодавця, який він мав за життя у вигляді заборгованості за аліментами, а не його обов'язок зі сплати аліментів, зазначена заборгованість входить як пасив до складу спадщини і підлягає погашенню його спадкоємцями за рахунок наявних активів відповідно до частки спадкоємця у праві на спадщину.
Разом із тим положення статті 1282 ЦК України застосовується у випадку дотримання кредитором норм ст. 1281 ЦК України, щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців.
Згідно ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов'язанням, а також припинення такого зобов'язання.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18.
Відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, чинної на час відкриття спадщини, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.
Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
Матеріали справи свідчать про те, що 05 серпня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву до приватного нотаріуса Марганецького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кучугурного М.А., в якій позивачка просила нотаріуса повідомити спадкоємців померлого ОСОБА_3 про її вимогу на суму 29748,86 грн. пред'явлену в порядку ст. 1281 ЦК України (а.с.12-13).
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заяву позивачки від 05.08.2019 року, подану нею до нотаріальної контори, можна вважати такою, що відповідає вимогам ст. 1281 ЦК України, оскільки заява подана у шестимісячний строк до нотаріальної контори особисто ОСОБА_1 , в ній зазначена сума та підстави виникнення заборгованості спадкодавця.
Вказану заяву суд вважає належною вимогою кредитора, наданою до нотаріуса, з повідомленням про наявність заборгованості спадкодавця, оскільки заборгованість по аліментам у разі смерті батька входить до складу спадщини і підлягає погашенню його спадкоємцями в межах вартості спадкового майна, сума заборгованості по аліментам увійшла до складу спадкового майна, як борг перед кредитором.
Оскільки загальний розмір заборгованості складає 29748,86 грн., то стягненню з відповідачки підлягає 1/2 частина зазначених коштів, що відповідає її частці у праві на спадщину.
Суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь позивачки підлягає стягненню 14874,43 грн. боргових зобов'язань спадкодавця ОСОБА_3 ..
Крім того, згідно з положеннями ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, що складаються з:
- 1000 грн. - послуги адвоката, що підтверджено квитанцією про сплату грошових коштів адвокату Гончаренко О.О. ,
- 768,40 грн. - судового збору, які підтверджені належними доказами (а.с.1, 15).
Керуючисьст.194 СК України, ст. ст. 1218, 1281,1282 ЦК України, ст. ст.12,13,89,141,280,282-284,352,354 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14 874 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) гривень 43 копійки боргових зобов'язань спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1768 гривень 40 копійок.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його
перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Марганецький міський суд.
Суддя: С. І. Хомченко