Справа № 420/1232/20
02 березня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2019р. ВП №59861718,-
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд скасувати Постанову Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2019р. ВП №59861718.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виконавче провадження відкрито на підставі Постанови про стягнення виконавчого збору від 11.04.2014р. ВП №20041246, строк пред'явлення до виконання якої минув.
Відповідач - Генічеський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (від 25.02.2020р. вхід.№ЕП/1880/20), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення спірної Постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2019р. ВП №59861718, оскільки 21.08.2019р. до Генічеського районного ВДВС на виконання надійшла Постанова про стягнення виконавчого збору від 11.04.2014року (ВП № 59861718) із заявою Департаменту державної виконавчої служби №20041246/20.1/4 від 08.08.2019р. про відкриття виконавчого провадження, за результатами розгляду яких Генічеським районним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2019р. ВП №59861718. Також, відповідач стверджує, що виконавчий документ відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження винесено цілком правомірно не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/1232/20 за позовом ОСОБА_1 до Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2019р. ВП №59861718.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що від повноважних представників позивача - ОСОБА_1 , та відповідача - Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до суду надійшли клопотання (від 24.02.2020р. вхід.№8221/20, від 26.02.2020р. вхід.№ЕП/1952/20) про розгляд справи без їх участі, розгляд даної адміністративної справи, з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 22.08.2019р. старшим державним виконавцем Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Азаренко А.В. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59861718, якою відкрито виконавче провадження з виконання Постанови №20041246 від 11.04.2014р.
Не погодившись із винесеною старшим державним виконавцем Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Азаренко А.В. Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №59861718 від 22.08.2019р., позивач - ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, оскаржувану позивачем Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59861718 від 22.08.2019р., старшим державним виконавцем Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Азаренко А.В. винесено правомірно, з повним дотриманням положень чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, у Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на примусовому виконанні ВП №20041246 перебував виконавчий лист Дніпровського районного суду м.Києва №2-2996/2009 від 29.01.2010р. щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії по програмі мультивалютного кредитування на загальну суму 5093508Євро, що за курсом НБУ становить 60851416,81грн.
З матеріалів справи вбачається, що в межах вищеозначеного виконавчого провадження державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кедою М.В. винесено Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №20041246 від 11.04.2014р., якою стягнуто з боржника - ОСОБА_4 виконавчий збір у розмірі 6085141,68грн. (стягувач - Держава в особі Державної виконавчої служби України).
Відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999року №606-XIV (чинного на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір повертається боржникові.
У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016року №1404-VIII (зі змінами та доповненнями) відповідно до статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до частин 1,2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно з ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 5 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Судом з'ясовано, що 08.08.2019р. з урахуванням положень п.4 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено Постанову про повернення виконавчого листа стягувачу ВП №20041246.
08.08.2019р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби на адресу Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області надіслано Заяву №20041246/20.1/4 про відкриття виконавчого провадження, до якої було додано Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №20041246 від 11.04.2014р.
Вищеозначену заяву Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 08.08.2019р. №20041246/20.1/4 про відкриття виконавчого провадження адресу Генічеським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області отримано 21.08.2019р. (вхід.№6837), що підтверджується відповідним штемпелем вхідної кореспонденції на означеному зверненні.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, виконавчим документом є Постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.04.2014р. в межах виконавчого провадження №20041246, котре перебувало на виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби.
Із системного аналізу положень пункту 3 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
Згідно з частиною 4 пункту 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Судом встановлено, що Постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.04.2014р. перебувала на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження №20041246, та в подальшому 08.08.2019р. виконавчий лист, у межах даного виконавчого провадження, з урахуванням приписів п.4 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», повернуто стягувачу, а Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №20041246 від 11.04.2014р. у передбаченому законом порядку скеровано до Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області для подальшого виконання.
Отже, з урахування вищевикладеного, судом встановлено, що спірну Постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2019р. ВП №59861718 старшим державним виконавцем Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Азаренко А.В., за наслідками повернення виконавчого листа стягувачу, винесено у повній відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 02.10.2019р. по справі №821/1109/17.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що приймаючи спірну постанову старший державний виконавець Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Азаренко А.В. діяв виключно на підставі, у межах своїх повноважень, та у спосіб, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку про відсутність законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування Постанови Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2019р. ВП №59861718.
Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2019р. ВП №59861718, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.3 ст.194, ст.ст.241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (75500, Херсонська область, м.Генічеськ, вул.Центральна,6, код ЄДРПОУ 34895524) про скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2019р. ВП №59861718, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.287 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.287 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.
.