16 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Дембовського С. Г.,
суддів - Дмитренко Г. М., Ґонти Л.С.
за участю прокурора - Рабінчук Т. І.,
за участю засудженого - ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_1 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2008 року,
Зазначеним вироком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, уродженець м. Кременчука, Полтавської області, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований АДРЕСА_1, судимий
- 02.06.2005 року вироком Автозаводського районного суда м. Кременчука Полтавської області за ст.ст. 212 ч. 2, 366 ч. 1 КК України на 1 рік 2 місяці та двадцять шість днів обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов'язків, а також займатися підприємницькою діяльністю, строком на 2 роки, засуджений за ст. 190 ч.4 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 71 ч.3 КК України не відбуте додаткове покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.06.2005 року - позбавлення права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов'язків, а також займатися підприємницькою діяльністю, строком на 2 роки повністю приєднано до основного покарання та остаточно призначено покарання 6
справа № 11-а-1475
категорія ст.190 ч.4 КК України
Головуючий у 1-й інстанції суддя- Мосьондз І.А.
Доповідач суддя - Дмитренко Г.М.
років позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов'язків та займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 роки.
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненими повторно, що завдали значної шкоди потерпілому, вчиненими у великих та особливо великих розмірах.
Як встановив суд злочин вчинено за таких обставин.
ОСОБА_1, будучи раніше судимим, ухиляючись від відбування додаткового покарання, вчинив новий злочин за наступних обставин:
09.06.2006 року, приблизно о 14 год. 00 хв., ОСОБА_1, перебуваючи поблизу б. 14 по вул. Шалом-Алейхема в м. Києві, умисно, з метою заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, які належать ОСОБА_2, шляхом обману, під вигаданим приводом здійснення послуги по придбанню автобусів та відкриттю ліцензії, запевнивши потерпілу у можливості виконати вказані послуги, заволодів чужим майном, а саме грошовими коштами потерпілої ОСОБА_2 в сумі 6000 доларів США, які по курсу Національного банку України станом на 09.06.2006 року становили 30300 гривень.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1, в період з 04.07.2006 року по 06.07.2006 року, приблизно о 12 год. 00 хв., перебуваючи у кв. АДРЕСА_2, умисно, з метою заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, які належать ОСОБА_2, шляхом обману, під вигаданим приводом закінчення здійснення надання послуги по придбанню автобусів, запевнивши потерпілу у можливості виконання вказаної послуги, заволодів чужим майном, грошовими коштами потерпілої ОСОБА_2.в сумі 20000 грн. та 3000 доларів США, які по курсу Національного банку України станом на 04.07.2006 року становить 15150 гривень, а всього грошима на загальну суму 35150 грн..
Всього по даному епізоду ОСОБА_1 заволодів грошовими коштами ОСОБА_2 на загальну суму 65450 гривень, розпорядившись ними на власний розсуд.
Крім цього, ОСОБА_1; 12.08.2006 року, приблизно о 08 год. 00 хв., перебуваючи у кв. АДРЕСА_5, умисно, з метою заволодіння чужим майном, а саме грошима потерпілої ОСОБА_2, шляхом обману, під вигаданим приводом здійснення послуги по купівлі автомобіля, заволодів грошима потерпілої ОСОБА_2. в сумі 7000 доларів США, які по курсу Національного банку України станом на 12.08.2006 року становили 35350 гривень.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1, 20.08.2006 рокуприблизно о 12 год. 00 хв., перебуваючи у буд. АДРЕСА_3, умисно, з метою заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, які належать ОСОБА_2, шляхом обману, під вигаданим приводом здійснення послуги по купівлі автомобіля, заволодів чужим майном грошима потерпілої ОСОБА_2.в сумі 5600 доларів США, які по курсу Національного банку України станом на 20.08.2006 року становили 28280 гривень.
Всього по даному епізоду ОСОБА_1 заволодів грошовими коштами ОСОБА_2 на загальну суму 63630 гривень, розпорядившись ними на власний розсуд, а всього заволодів коштами ОСОБА_2 на загальну суму 129080 грн.
Крім цього, 27.01.2007 року, ОСОБА_1, знаходячись на вул. Банківська в м. Києві, з метою заволодіння чужим майном, що належить ОСОБА_3, назвався чужим прізвищем та ввів останнього в оману, завіривши, що має впливові зв'язки та може допомогти йому придбати за заниженою ціною автомобіль. Того ж дня, приблизно о 19 год. 00 хв., знаходячись в нічному клубі "Чайкоф" по проспекті Перемоги, 1, в м. Києві, ОСОБА_3 вважаючи, що ОСОБА_1 зможе допомогти придбати йому автомобіль, передав останньому гроші в сумі 7340 грн. Заволодівши шляхом обмайу чужим майном, що належить ОСОБА_3, грошима в сумі 7340 грн., ОСОБА_1 залишив місце вчинення злочину і в подальшому вказані гроші використав на власні потреби.
Він же, 27.01.2007 року, знаходячись на вул. Банківська в м. Києві, з метою повторного заволодіння чужим майном, що належить ОСОБА_4, назвався чужим прізвищем та ввів останнього в оману, завіривши, що має впливові зв'язки та може допомогти йому придбати за заниженою ціною автомобілі. 28.01.2007 року, приблизно o11 год. 00 хв., знаходячись біля будинку № 9-а, по вул. Л. Первомайського в м. Києві. ОСОБА_4 вважаючи, що ОСОБА_1 допоможе придбати йому автомобілі, передав останньому гроші в сумі 15 000 грн..ОСОБА_1 повторно заволодів шляхом обману чужим майном, що належить ОСОБА_4, грошима в сумі 15, 000 грн., ОСОБА_1 залишив місце вчинення злочину вказані гроші використав на власні потреби.
07.03.2007 року, приблизно о 17 год. 00 хв. ОСОБА_1, знаходячись в квартирі АДРЕСА_4, з метою повторного заволодіння чужим майном, що належить ОСОБА_5, назвався чужим прізвищем та ввів останнього в оману, завіривши, що має впливові зв'язки та зможе придбати йому за заниженою ціною автомобіль. Після чого, ОСОБА_5, вважаючи, що ОСОБА_1 допоможе придбати йому автомобіль, передав останньому гроші в сумі 7350 грн.. ОСОБА_1 повторно заволодів шляхом обману чужим майном грошима в сумі 7 350 гри., що належать потерпілому ОСОБА_5 ОСОБА_1 залишив місце вчинення злочину вказані гроші використав на власні потреби.
ОСОБА_1 в квітні 2007 року, знаходячись в квартирі АДРЕСА_4, з метою повторного заволодіння чужим майном, що належить потерпілому ОСОБА_6 назвався чужим прізвищем та ввів останнього в оману, завіривши, що має впливові зв'язки та може допомогти йому придбати за заниженою ціною автомобілі. 24.04.2007 року, приблизно о 13 год. 00 хв., знаходячись біля будинку № 15, по вул. Лютеранській, в м. Києві, ОСОБА_6 вважаючи, що ОСОБА_1 придбає йому автомобілі, передав останньому гроші в сумі 30 000 грн. та 4 000 доларів США. ОСОБА_1 повторно заволодів шляхом обману чужим майном, грошима потерпілого ОСОБА_6 в сумі 30 000 грн. та 4 000 доларів США, які згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину становили 20 200 грн., а всього заволодів грішми на загальну суму 50 200 грн., ОСОБА_1 залишив місце вчинення злочину і в подальшому вказані гроші використав на власні потреби.
В серпні 2007 року ОСОБА_1, знаходячись в будинку № 19-В по вул. , Інститутській, в м. Києві, з метою повторного заволодіння чужим майном, що належить ОСОБА_7, назвався чужим прізвищем та ввів останнього в оману, завіривши, що має впливові зв'язки та може допомогти йому придбати за заниженою ціною автомобілі. 10.08.2007 року, приблизно о 9 год. 00 хв., знаходячись в парку по вул. Грушевського, 7, в м. Києві, ОСОБА_7 вважаючи, що ОСОБА_1 придбає йому автомобілі, передав останньому гроші в сумі 45 000 грн. та 35 000 доларів США. ОСОБА_1 повторно заволодів шляхом обману чужим майном, грошима в сумі 45 000 грн. та 35 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину становило 176 750 грн., а всього заволодів грошима на загальну 221 750 грн., ОСОБА_1 залишив місце вчинення злочину, а вказані гроші використав на власні потреби.
15.08.2007 року ОСОБА_1, знаходячись в приміщені будинку № 19-В по вул. Інститутській, в м. Києві, з метою повторного заволодіння чужим майном, що належить ОСОБА_8., назвався чужим прізвищем та вів останнього в оману, завіривши, що має впливові зв'язки та може допомогти йому придбати за заниженою ціною автомобілі. 23.08.2007 року, приблизно о 17 год. 00 хв., знаходячись в приміщенні будинку № 19-В по вул. Інститутській, в м. Києві, ОСОБА_8, вважаючи, що ОСОБА_1 придбає йому автомобілі, передав останньому гроші в сумі 16 220 грн. та 11 000 доларів США. ОСОБА_1 повторно заволодів шляхом обману чужим майном, грошима потерпілого ОСОБА_8 в сумі 16 220 грн. та 11 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину становило 55 550 грн., а всього грошима на загальну суму 71 770 грн., вказані гроші використав на власні потреби.
ОСОБА_10.30.08.2007 року ОСОБА_1, знаходячись в приміщені будинку № 19-В по вул. Інститутській, в м. Києві, з метою повторного заволодіння чужим майном, що належить ОСОБА_9, назвався чужим прізвищем та увів останнього в оману, завіривши, що має впливові зв'язки та може допомогти йому придбати за заниженою ціною автомобіль. 03.09.2007 року. ОСОБА_9 приблизно о 19 год. 00 хв., знаходячись в приміщенні будинку № 19-В по вул. Інститутській, в м. Києві, вважаючи, що ОСОБА_1 придбає йому автомобіль, передав останньому гроші в сумі 72 000 грн. та 5 000 доларів США. ОСОБА_1 повторно заволодів шляхом обману чужим майном грошима потерпілого ОСОБА_9 в сумі 72 000 грн. та 5 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину становило 25 250 грн., а всього заволодів грішми потерпілого на загальну суму 97 250 грн.. ОСОБА_1 вказані гроші використав на власні потреби.
У вересні 2007 року ОСОБА_1, з метою повторного заволодіння чужим майном, що належить потерпілому ОСОБА_11, назвався чужим прізвищем та ввів останнього в оману, завіривши, що він має впливові зв'язки та може допомогти йому придбати за заниженою ціною автомобілі. Після цього, ОСОБА_11, 21.09.2007 року в приміщенні будинку № 19-В по вул. Інститутській, в м. Києві, вважаючи, що ОСОБА_1 придбає йому автомобілі, передав останньому гроші в сумі 15 000 доларів США, а 12.10.2007 року передав йому решту грошей в сумі 18 000 доларів США. ОСОБА_1 повторно заволодів шляхом обману чужим майном, що належить ОСОБА_11, грошима потерпілого в сумі 33 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину становило 166 650 грн., які в подальшому використав на власні потреби.
Він же, в вересні 2007 року, з метою повторного заволодіння чужим майном ОСОБА_12, назвався чужим прізвищем та ввів останнього в оману, завіривши, що має впливові зв'язки та може допоможе йому або його друзям придбати за заниженого ціною автомобілі. ОСОБА_12 в свою чергу повідомив вказану інформацію своїм знайомим ОСОБА_14 та ОСОБА_13, які попросили ОСОБА_12 скористатись на їх користь послугами ОСОБА_1 та передали йому по 3 500 доларів США кожен. 04.10.2007 року, приблизно о 12 год. 00 хв., знаходячись в приміщенні будинку № 19-В по вул. Інститутській, в м. Києві, ОСОБА_12 вважаючи, що ОСОБА_1 придбає його знайомим автомобілі, передав йому гроші в сумі 3 500 доларів США, що належали ОСОБА_14 та 3 500 доларів США, що належить ОСОБА_13. Таким чином ОСОБА_1 повторно заволодів шляхом обману чужим майном, що належить ОСОБА_14.грошима в сумі 3 500 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину становило 17 675 грн. та грошима ОСОБА_13 в сумі 3 500 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину становило 17 675 грн. які в подальшому використав на власні потреби.
Прокурор у свої апеляції просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч.3, та ст. 190 ч.4 КК України та призначити йому покарання за ст. 190 ч.3 КК України 4 роки позбавлення волі, за ст. 190 ч.4 КК України 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст.ст. 71, 55 КК України призначити остаточне покарання за сукупністю вироків, приєднавши до основнрго покарання не відбуте покарання за попереднім вироком. А також, у мотивувальній частині вироку зазначити таку обтяжуючу обставину, як рецидив злочинів. Своє прохання прокурор мотивує тим, що судом при винесенні вироку було порушено вимоги ст. 333 КПК України, а саме у вступній частині вироку суд не зазначив судимість ОСОБА_1.
Крім того, прокурор зазначив, що суд безпідставно кваліфікував дії засудженого тільки за ст. 190 ч.4 КК України, оскільки ОСОБА_1 досудовим слідством обвинувачувався за ст. 190 ч.3 та ст. 190 ч.4 КК України. А також, судом не взято до уваги, що засуджений мав не зняту і не погашену судимість, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості та особі засудженого в наслідок його м'якості.
У своїй апеляції засуджений ОСОБА_1, просить вирок скасувати, справу направити на додаткове розслідування, змінити йому запобіжний захід з утримування під вартою на підписку про невиїзд. Своє прохання засуджений обґрунтовує тим, що кримінальна справа проти нього слідчим була порушена не законно, під час досудового слідства правоохоронними органами на нього чинився психологічний тиск, погрожували фізичною розправою над ним та його матір'ю, а також були проігноровані його покази, що у вчиненні шахрайства винен не він, а чоловік на ім'я ОСОБА_15, якому він передав всі гроші і що потерпілі знали, що він передавав гроші іншій людині, що судом не задовольнялися його клопотання про виклик свідків, що було порушено його право на захист, слідчий його примушував писати відмову від захисника, вважає, що обвинувачення побудоване тільки на домислах слідчого, який примушував його віяти все на себе.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію прокурора та заперечувала проти апеляції засудженого,
засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію і просив її задовольнити та заперечував проти апеляції прокурора, провівши судові
дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції
задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, що викладені у вироку, доведена зібраними по справі доказами.
Вина засудженого ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованих йому злочинів підтверджена неодноразовими визнавальними показами самого засудженого на досудовому слідстві так і показами засудженого у судовому засіданні, які він частково змінив, вказував, що отримував гроші від потерпілих, але передавав їх особі на прізвище ОСОБА_15, показами потерпілих , які, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні давали логічні і послідовні покази щодо обставин злочину, а також показами свідків.
Так, потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ОСОБА_12 вказували саме на засудженого, який представлявся впливовою особою і під іншим прізвищем, і який пропонував їм допомогти придбати автомобілі, автобуси, що саме з ним вони зустрічалися і йому передавали гроші, при цьому вказували місця зустрічей з засудженим та суми які передавали засудженому, який в подальшому з їхніми грішми зник.
Покази потерпілих узгоджуються з показами засудженого та показами свідків, а також з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, перевірив і дослідив всі зібрані докази по справі в судовому засіданні, оцінив їх у сукупності і, дійшов обґрунтованого висновку щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованих йому злочинів.
Суд обґрунтовано піддав критичній оцінці покази ОСОБА_1 щодо його непричетності до незаконного заволодіння грошовими коштами потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_2, і визнав їх, як намагання уникнути кримінальної відповідальності.
Дії засудженого ОСОБА_1 суд правильно кваліфікував за ст.190 ч.4 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненими повторно, що завдали значної шкоди потерпілим, вчиненими у великих розмірах та особливо великих розмірах.
Доводи апеляції прокурора стосовно не правильної кваліфікації судом дій засудженого ОСОБА_1 тільки за ст.190 ч.4 КК України і необхідністю кваліфікації дій засудженого і за ст.190 ч.3 КК України, колегія суддів вважає не обґрунтованими.
Оскільки суд, кваліфікуючи дії засудженого ОСОБА_1 за ст.190 ч.4 КК України, вказав всі кваліфікуючі ознаки і дій засудженого за ст.190 ч.3 КК України, то окрема кваліфікація дій засудженого за ст.190 ч.3 КК України не є необхідною.
Щодо доводів апеляції прокурора, що судом не зазначено у вироку, що ОСОБА_1 раніше судимий і що судом не визнано обтяжуючою обставиною, рецидив злочинів, відповідно до ст.67 КК України, то відповідно до ст.67 ч.2 КК України, суд мав право не визнавати рецидив злочинів обставиною, що обтяжує покарання, про судимість ОСОБА_1 у вироку зазначено.
В апеляції прокурор не обґрунтував чому саме, засудженому необхідно призначити покарання за ст.190 ч.4 КК України 7 років позбавлення волі.
Призначаючи засудженому покарання, суд керувався вимогами ст.65 КК України , і призначив покарання у межах, установлених у санкції частини статті , ст.190 ч.4 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності і не визнавши обставин пом"якшуючих так і обтяжуючих покарання, призначив покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна та з застосуванням ст.71 ч.3 КК України, приєднав не відбуте додаткового покарання за попереднім вироком.
Призначене судом покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і воно не м"яким.
Стосовно доводів апеляції засудженого про незаконність вироку суду, який, на його думку, не ґрунтується на всебічному повному і об"єктивному досліджені всіх обставин справи, незаконності порушення щодо нього кримінальної справи, незаконних дій слідчого, який змушував його давати визнавальні покази, що гроші, які він отримав від потерпілих він привласнив , що слідчим ігнорувалися його покази, щодо особи ОСОБА_15, якому він передавав гроші, отримані від потерпілих на автомобілі і якому він сам довіряв, що суд проігнорував його клопотання про необхідність направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, що не задовольнялися його клопотання про виклик в суд свідків і що порушено його право на захист, то колегія суддів вважає їх не обґрунтованими.
Як убачається з матеріалів справи на досудовому слідстві ОСОБА_1 були роз"ясненні його права стосовно участі захисника, заявлень будь-яких клопотань та інші, відповідно до вимог кримінально-процесуального закону такі ж права були йому роз"ясенні і в судовому засіданні.
ОСОБА_1 захист своїх прав взяв на себе, при проведенні досудового слідства будь-яких клопотань, щодо виклику і допиту свідків не заявляв, вину у пред"явленому йому обвинуваченні визнавав повністю, щодо обставин отримання грошей від потерпілих давав послідовні і логічні покази, його покази підтверджувалися і показами потерпілих, свідків та узгоджувалися з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.
При перевірці в судовому засіданні доказів, зібраних досудовим слідством стосовно інкримінованого ОСОБА_1 обвинувачення , він фактично давав аналогічні покази, по обставинам отримання ним грошей від потерпілих і не заперечував про їх отримання, однак вину не визнавав, і посилався на те, що гроші отриманні від потерпілих передавав особі ОСОБА_15, при цьому вказував на те, що він - ОСОБА_1 хотів повернути потерпілим гроші, але був затриманий працівниками міліції.
При розгляді апеляцій засуджений також посилався на те, що хотів потерпілим повернути гроші але був затриманий працівниками міліції.
Стосовно доводів апеляції засудженого, щодо незаконних методів ведення досудового слідства відносно нього, то колегія суддів їх визнає не обґрунтованими, оскільки він будь-яких заяв, скарг до прокуратури та в інші органи не подавав, при обранні йому запобіжного заходу судом також не заявляв про це.
Його матір , відносно якої , ніби-то застосовувалися незаконні методи, також не зверталася з будь-якими заявами, скаргами до прокуратури та до суду.
За наведеного доводи апеляції засудженого є не обґрунтованими.
Рішення суду прийняте на підставі повного всебічного дослідження доказів яким у сукупності дана належна оцінка.
Будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставами для скасування вироку суду і постановления вироку апеляційним судом, як на те посилається в апеляції прокурор, або скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування, як на те, посилається засуджений в своїй апеляції, та задоволення апеляцій, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, -
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2008 року щодо засудженого ОСОБА_1 за ст.190 ч. 4 КК України, ст.71 ч.3 КК України-, залишити без зміни, а апеляції прокурора та засудженого - без задоволення.