Справа № 22ц 4888/08
Головуючий в суді І інстанції Корнієць М.І.
Доповідач в суді II інстанції Данілов О.М.
27 січня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі;
Головуючого: судді Тракало В.В.,
суддів: Данілова О.М., Березовенко Р.В.,
при секретарі: Терех Т.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на земельні ділянки, -
У квітні 2007 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів по справі та просив звернути стягнення на земельні ділянки відповідачів по справі, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 січня 2006 року між ним, з одного боку, та відповідачами по справі з іншого боку, було укладено договір позики, згідно якого він передав кожному з відповідачів по 25000 грн., які відповідачі зобов»язались повернути до 30 січня 2007 року. Оскільки відповідачі вказані свої зобов»язання не виконали, просив вирішити спір та задовольнити подані ними позовні вимоги, звернувши стягнення на майно відповідачів, а саме на земельні ділянки.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2007 року вказаний позов задоволено в повному обсязі.
Звернуто стягнення на земельну ділянку розміром 1, 1801 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розміщена в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, належну ОСОБА_4 та припинено її право власності на зазначену земельну ділянку та визнано право власності за позивачем на цю земельну ділянку.
Заборонено Броварському районному відділу земельних ресурсів відмовляти у дачі висновків та погодженні технічної документації з землеустрою щодо виготовлення Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім'я ОСОБА_3.
Заборонено Київському обласному головному управлінню земельних ресурсів відмовляти у проведенні державної землевпорядної експертизи технічної документації з землеустрою щодо виготовлення Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім'я ОСОБА_3.
Заборонено Київському обласному відділу Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», та Броварському районному відділу Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», а у разі реорганізації - їх правонаступникам, відмовляти у вчиненні дій щодо реєстрації і видачі Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім'я ОСОБА_3.
На зазначене рішення суду першої інстанції Бориспільський міжрайонний прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, відмовивши у задоволенні позову.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Вирішуючи вказаний спір та, задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами по-вказаній справі був укладений договір позики який відповідає вимогам ст. 1049 ЦК України і так як відповідачка по справі у строки визначені борговими розписками не повернули вказані кошти позивачу, тому суд прийшов до висновку, що обгрунтованими є і вимоги позивача по звернення стягнення на земельні ділянки (паї) відповідачів, які розташовані на території Княжицької сільської ради в рахунок погашення суми неповернутого боргу. Крім того обгрунтованими суд визнав також і вимоги позивача щодо припинення права приватної власності відповідачів на зазначені земельні ділянки та визнання за позивачем по справі права власності на вказані земельні ділянки (паї) та заборонив органами державної влади відділу містобудування та архітектури Броварської РДА, Броварській райСЕС, державному управлінню екології та природних ресурсів в Київській області, Броварському районному відділу земельних ресурсів, Київському обласному головному управлінню земельних ресурсів, Броварській районній державній адміністрації, Київському обласному відділу Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» відмовляти у дачі висновків та погодження технічної документації по виготовленню державних актів позивачу та вчиняти інші функції відносно до повноважень яких вказані органи мали право при оформленні земельних ділянкою.
Однак визнати законним та обгрунтованим вказане рішення суд першої інстанції колегія суддів не може та вважає, що воно підлягає скасуванню, а справа поверненню до належного суду першої інстанції на повторний розгляд виходячи з наступного.
Так відповідно до вимог передбачених ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів вказаної цивільної справи між позивачем по справі та відповідачем по справі фактично був укладений договір позики, тобто правовідносини, які регулюються ст. 1049 ЦК України,
Суд першої інстанції, приймаючи до провадження поданий позивачем позов та розглядаючи вказану цивільну справу не звернув уваги, що між сторонами укладений договір позики, а позивачем заявлено вимоги не про повернення отриманих та неповернутих коштів, а про звернення стягнення на земельну ділянку, хоч такого виду відповідальності сторонами при укладення договору позики не визначалося, тому суд, задовольняючи вказані позовні вимоги фактично вирішив не судовий спір щодо стягнення коштів за договором позики, а визначив порядок та спосіб виконання зобов'язання ( чи судового рішення про стягнення коштів) не з'ясувавши при цьому матеріальне становище відповідача та можливість нею виконати вказані зобов'язанні у спосіб визначений ст. 1049 ЦК України, а саме повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Не звернув суд першої інстанції, що предметом позовних вимог позивача є земельна ділянка, яке має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому на вказані земельні ділянки поширюється дія п. б п. 15 розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України щодо заборони купівлі-продажу або іншого способу відчуження земельних ділянок, що не уможливлює їх відчуження в тому числі і зазначеним судом способом.
Крім того з матеріалів даної цивільної справи вбачається, що відповідачка по справі проживає на території Броварського району, земельна ділянка на яку позивач просив звернути стягнення також розташовані на території Броварського району що відповідно до вимог ст. 114 ЦПК України свідчить про те, що відповідно до змісту поданого позивачем позову фактично спір виник з приводу нерухомого майна, а тому повинен був розглядатися не Бориспільським міськрайонним судом, Київської області, а Броварським міськрайонним судом Київської області, однак суд першої інстанції не врахував вказані вимоги процесуального законодавства та прийняв вказаний позов до свого провадження та розглянув справу по суті.
З матеріалів вказаної цивільної справи вбачається, що позивач по справі, подаючи вказану позовну заяву у даному варіанті просив, крім вирішення спору між ним (позивачем) та відповідачкою щодо звернення стягнення на її земельну ділянку та припинення права відповідачки на вказані земельні та визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку, також заборонити органам державної влади (відділу містобудування та архітектури Броварської РДА. Броварській райСЕС, державному управлінню екології та природних ресурсів в Київській області, Броварському районному відділу земельних ресурсів, Київському обласному головному у управлінню земельних ресурсів, Броварській районній державній адміністрації, Київському обласному відділу Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України») не вчиняти забороняючи дії щодо його права на вказані земельні ділянки.
Однак в порушення вимог ст. 33 ЦПК України суд першої інстанції вказані органи державної влади до участі-в розгляді справи в якості співвідповідачів не притягнув не з'ясував якими діями вони порушили права позивача в даних правовідносинах та чи він взагалі звертався до них з приводу вказаних прав.
З порушенням норм цивільного процесуального законодавства, а саме ст. 223 ЦПК України визначив порядок набрання законної сили рішення, хоч обставини, які зазначені в ст. 367 ЦПК України в даних правовідносинах не вбачається.
Оскільки суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, яки не брали участь у справі то вказана обставина є безумовною підставою відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України для скасування рішення суду та направлення її на новий розгляд. Одночасно з цим колегія суддів вважає, що оскільки фактичним предметом вказаного позову є земельна ділянка, як об'єкт нерухомого майна, то відповідно до вимог ст. 114 ЦПК України, тому вказаний позов має виключну підсудність за місцем знаходження земельної ділянки.
Колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги Бориспільського міжрайонного прокурора є частково обгрунтованим та такими, що дають підстави для скасування рішення суду. Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимога прокурора в частині ухвалення нового рішення не може бути "задоволена, оскільки він не був та не є стороною по вказаній справі, а тому не вправі вимагати постановления рішення по вказаним правовідносинам, а лише як представник органу державної влади Київської обласної ради на яку відповідно до вимог ст. 8 ЗК України покладається реалізація державної політики в сфері земельних відносин в межах області, вправі ставити питання щодо незаконності відчуження земельних ділянок (паїв).
На підставі наведеного та враховуючи рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2007 року постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права воно підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Враховуючи викладені обставини та керуючись ст.ст. 303, 307, 311 ч.1 п.4, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Бориспільського міжрайонного прокурора задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2007 року скасувати, а справу направити за підсудністю до Броварського міськрайонного суду Київської області на новий судовий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.