Справа № 22Ц-4949/2008 рік
Головуючий в 1 інстанції Шинкарь О.О.
Категорія 21 Доповідач в II інстанції Суханова Є.М..
ЗО січня 2008 року колегія суддів, судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Суханової Є.М.,
суддів: Даценко Л.М., Малорода О.І.,
при секретарі Приходько Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварського міжрайонного прокурора на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до КСП "Красилівське", СТОВ "Плато" про визнання права власності на земельну ділянку
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2007 року задоволено позов позивача.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0, 2023 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на якій розташований будинок штучного запліднення за інвентарним номером 7.
Не погодившись з висновками, наведеними в рішенні суду, апелянт звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона частково обґрунтована та підлягає частковому задоволенню.
Дане рішення суду є незаконним, так як суперечить вимогам чинного матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до вимог ст. 8 Земельного Кодексу України забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин в межах областей покладається на обласні ради.
Також, відповідно до ст. 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається та реалізується громадянами, юридичними особами та державою, виключно відповідно до вимог іаконодавства.
Як встановлено з матеріалів справи право власності на нежитлову будівлю (пункт штучного запліднення) площею 262, 5 м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за позивачем.
У зв"язку з цим, позивач використовує земельну ділянку площею 0, 2023 га, тому позивач просив суд визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку.
Вказаний позов судом першої інстанції, задоволено всупереч вимог ст. 377 Цивільного Кодексу України, оскільки судом не визначено, яку саме необхідно земельну ділянку ( її площу) для обслуговування будівлі позивача та відповідно суд мав би визначитись щодо предмету позовних вимог, після чого вирішувати інші процесуальні питання.
Так, відповідно до вимог ст. 377 ЦК України до- особи, яка придбала житловий будинок, будівлю чи споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на який вони розміщені, без зміни його цільового призначення, у розмірах встановлених договором.
При задоволенні даного позову, суд повинен був звернути увагу на необхідність застосування при розгляді даної справи вимог ст, 129 Земельного Кодексу України, згідно з яких при переході права власності на будівлю та споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Отже, згідно з нормами Земельного Кодексу України права на земельну ділянку переходять до власника нерухомості за умови, якщо у цивільній правовій угоді про придбання будинку чи споруду або в окремій угоді про відчуження земельної ділянки чи у договорі оренди сторони врегулювали питання набуття прав на землю під об'єктами нерухомості. Якщо ж у договорів купівлі-продажу нерухомості право власності не переходить та власником ділянки залишається продавець будівлі чи споруду на землях приватної власності або держава чи територіальна громада- на землях державної та комунальної власності.
При розгляді даної справи, суд повинен був визначитись щодо того, хто є власником земельної ділянки та залучити його в якості сторони, права та інтереси якої можуть бути порушені ухваленням рішенням суду. З матеріалів справи не вбачається, що відповідачі, залучені до позовної заяви позивачей є власниками земельної ділянки та мають право розпоряджатись нею у встановленому законодавством порядку, таким чином рішення суду не може залишатися без змін та підлягає скасуванню з направленням на новий судовий розгляд, у зв"язку з порушенням судом норм ст. 311 п.4 ЦПК України
На підставі наведеного, керуючись ст. 293, 303, 304, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Броварського міжрайонного прокурора задовольнити частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від
24 грудня 2007 року скасувати та справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.