Справа № 22-1600 Головуючий у 1 інстанції - Федорова Г.Г.
2009 рік Доповідач - Шахова О.В.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.
12 лютого 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Шахової О.В.
суддів Побірченко Т.І., Желепи О.В .
при секретарі Рицькій Н.І.
розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною
скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2,
ОСОБА_3
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2008 року
в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3,
до ОСОБА_4 який представляє свої та інтереси ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право користування жилим
приміщенням,
В квітні 2008 року позивачі ОСОБА_2., ОСОБА_3. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4., який представляє свої і неповнолітнього ОСОБА_5 інтереси, про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартирою № АДРЕСА_1 посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_4., на якого відкритий особовий рахунок, у вищевказаному жилому приміщенні разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_5 не проживає, квартирою не цікавиться і не користується, комунальні послуги не оплачує.
Починаючи з 1992 року по 2006 рік відповідач ОСОБА_4. періодично проживав в АДРЕСА_2 а з 2006 року він і його сім, я проживає там постійно.
З підстав ст. ст. 71, 72, 107 ЖК України позивачі просили визнати ОСОБА_4. та його неповнолітнього сина ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням за вищевказаною адресою.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2008 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3.-ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу просить його як незаконне та необгрунтоване скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені на порушення норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 71 ЖК України, при тимчасові відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його сім»ї були відсутні з поважних причин понад 6 місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.
Статтею 107 цього Кодексу передбачено, що у разі вибуття наймача та членів його сім, ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сімя, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім, ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом квартира АДРЕСА_1 складається з трьох жилих кімнат загальною жилою площею 42, 30 кв. м. Особовий рахунок по цьому жилому приміщенню відкрито на ОСОБА_4. Згідно форми № 3 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано станом на 16.05.2007 року 4 особи - сторони по справі. Жиле приміщення не приватизоване (а. с. 5).
Згідно договору купівлі-продажу будинку від 15.09.1988 року ОСОБА_4 є власником жилого будинку, розташованого в с АДРЕСА_2
Згідно розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 28.11.2003 року № 1422 «Про зміну договору найму жилого приміщення» ЖРЕО № 403 дозволено змінити договір найму трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та укласти його з ОСОБА_4, складом сім, ї з двох осіб (а. с. 8).
Згідно наданих ОСОБА_4. на його ім. , я договору № 437 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 24.12.32003 року, договору про надання телекомунікаційних послуг від 07.04.2005 року, ОСОБА_4. постійно оплачував комунальні послуги, телекомунікаційні послуги та рахунки на сплату комунальних послуг за 2005-2007 роки (а. с. 76).
Як вбачається з акту ЖРЕО № 403 від 23.03.2007 року, що в спірній квартирі зареєстровано та фактично проживає 4 особи. Актом від 12.06.2008 року, який завірено печаткою ЖРЕО № 403 також підтверджено факт проживання відповідача і його неповнолітнього сина за вищевказаною адресою.
Згідно довідки Центральної районної поліклініки Дніпровського району м. Києва, ОСОБА_5 29.06.2004 року народження регулярно знаходиться під наглядом вказаної поліклініки (а. с. 59).
Відмовляючи ОСОБА_2. та ОСОБА_3 в задоволені позову суд виходив з того, що вони не надали доказів на підтвердження своїх вимог щодо втрати відповідачем та його неповнолітнім сином права користування спірною квартирою.
Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного і об, єктивного з, ясування дійсних обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, належної правої оцінки зібраним у справі доказів, з огляду на що рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Крім цього, згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 ( з наступними змінами „ Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК.
Як вбачається, звертаючись до суду з даним позивачі просили визнати відповідача і його неповнолітнього сином такими що втратили право користування жилим приміщенням як з підстав передбачених статтями 71 так і 107 ЖК України, що суперечить вимогам закону та зазначеним роз, сненням.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа , яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Тобто, за змістом зазначеної норми право визначати предмет та правові підстави позову, законом визначено виключно позивачеві і суд без його згоди не може їх змінити.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відносно довідки Малобукринської сільської ради про те, що відповідач і його неповнолітній син з 2006 року проживає в с Малий Букрин, Миронівського району, Київської області оскільки ці доводи спростовуються наведеними вище доказами і як вірно зазначено судом інших доказів вибуття з м. Києва і постійного проживання ОСОБА_4. в с Малий Букрин, Миронівського району, Київської області позивачами не надано.
Як встановлено довідка надавалась в ЖРЕО № 403 з метою зменшення розміру комунальних платежів, що не може розцінюватись як якась кримінальна дія, оскільки як було встановлено сім, я відповідача дійсно певний час проживає в селі, з огляду на що і комунальними послугами фактично користується не постійно. Але це не може свідчити про втрату відповідачем зв, язку з квартирою.
Як вбачається, в 2007 році відповідач ОСОБА_4 був позбавлений можливості сплачувати комунальні платежі через те, що квитанції відповідачі від нього приховували, з приводу чого він вимушений був звертався до ЖРЄО № 403 з заявами про неможливість сплати комунальних платежів (а.с. 71-74).
Рахунком на сплату житлово-комунальних послуг за липень 2007 року підтверджується, що дійсно комунальні послуги були нараховані на 2 особи, проте в 2006-2008 p.p. комунальні платежі нараховувалися вже на 4 особи.
Судом підставно також не взято до уваги акти про не проживання ОСОБА_4 та його неповнолітньої дитини в спірній квартирі, оскільки акти посадовими особами ЖРЕО № 430 не завірені та не підписані, а тому не можуть визнаватись як належні докази.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим і доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.