Справа № 1113/09 Головуючий у 1 інстанції - Карабань В.М.
Доповідач - Горелкіна Н.А.
«11» лютого 2009 р. Апеляційний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Горелкіної Н.А. суддів - Ратнікової В.М. - Штелик СП. при секретарі - Пасинок B.C.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2008 року в справі за позовом ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_2) до ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_3), ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, 3-тя особа- приватний нотаріус Тесленко Юлія Петрівна про визнання права власності на 1/2 частину будинку, визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки, визнання угод недійсними, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку та встановлення права сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на будинок та земельну ділянку АДРЕСА_1 по 1/2 частині та справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 про визнання угод недійсними та скасування державного акту на земельну ділянку,
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2008 року в задоволенні позовів відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у зв'язку з тим, що суд порушив норми процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.04.1948 р. ОСОБА_5 купив у ОСОБА_10 право на половину в належному останньому праві забудови в м. Києві Печерського району по двісті сорок шостій новій вулиці під АДРЕСА_1, між сторонами було укладено договір (а.с. 79 т.1). Згідно цього договору здана під забудову дільниця землі має розміри 905 кв.м. , на якій побудовано будинок дерев»яний, одноповерховий на 4 кімнати та сарай.
Того ж дня ОСОБА_10 продав другу половину у праві забудови за вказаною адресою громадянці ОСОБА_11, про що було складено відповідний договір (а.с. 78т.1).
Рішенням виконкому Печерської районної ради народних депутатів № 274 від 26.04.1988 р. було задоволено заяву ОСОБА_5 про внесення змін у правовстановлюючий документ, за якою він просив вважати його власником цілого будинку, оскільки власник 1/2 частини будинку ОСОБА_11 свою частину знесла, а 1/2 частина, належна ОСОБА_5, після ремонту набула вигляду окремого будинку. Вирішено також визнати право особистої власності за громадянином ОСОБА_5 на будинок АДРЕСА_1 та видати йому свідоцтво про право власності (а.с. 81 т.1).
Як вбачається з відміток у паспортах ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та з копії актового запису акта про шлюб № 880, шлюб між ними був зареєстрований 10.09.1950 року (а.с. 172-175, 193 т.1).
Таким чином, будинок АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_5 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_4
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи спір, суд правильно виходив з того, що будинок АДРЕСА_1 не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки був придбаний ОСОБА_5 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_4
При цьому суд дійшов до правильного висновку, що перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі з грудня 1943 року не доведено.
Згідно довідки відділу реєстрації актів цивільного стану Сквирського районного управління юстиції Київської області актового запису про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_4.3а період з 1939 по 1947 роки не виявлено (а.с. 93 т.1).
Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні посилання на те, що оскільки свідоцтво про шлюб від грудня 1943 року було втрачено, ОСОБА_5 та ОСОБА_4.3ареєстрували шлюб повторно у 1950 році. Свідоцтво про шлюб, яке видано 10 вересня 1950 року, не містить відміток про те, що воно видавалося повторно, як це стверджують позивачі. Як вбачається з військового квитка НОМЕР_1, виданого Печерським райвійськкоматом, ОСОБА_5.3 1939 року по 4 серпня 1945 року проходив військову службу у збройних силах СРСР (а.с. 176 т.1). Згідно записів у трудовій книжці з 10 вересня 1945 року по 1 вересня 1949 року працював у Київському обласному управлінні культури, а з 31 березня 1949 року у Київському міському інституті удосконалення кваліфікації вчителів (а.с. 171 т.1).
ОСОБА_4.3 1 червня 1937 року по грудень 1947 року працювала у м. Сквирі, Київської області. Лише 18 серпня 1948 року почала працювати у м. Києві (а.с. 170). Прибула у м. Київ та зареєструвалася за адресою АДРЕСА_1 з 9 березня 1948 року (а.с. 60).
Безспірно встановлено, що подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2 почало сумісне проживання з 1948 року і офіційно зареєстрували шлюб 10 вересня 1950 року.
Оскільки 1/2 частина спірного будинку, яка в подальшому набула статусу окремого будинку, була придбана ОСОБА_5 фактично ще 4 лютого 1945 року, а шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був зареєстрований 10 вересня 1950 року, не можна вважати спірний будинок спільною сумісною власністю подружжя.
Доводи скарги про те, що суд не взяв до уваги свідоцтво про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , де зазначено, що шлюб між ними був укладений 20.12.1943 року, видане 18.02.2006р., відмітку в паспорті ОСОБА_4 про реєстрацію шлюбу 20.12.1943 p., не заслуговують на увагу(а.с. 226 т.1).
Дане свідоцтво було видане на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2005р. про встановлення факту реєстрації шлюбу, яке було скасоване ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2007р. Відмітка в паспорті була здійснена на підставі зазначеного свідоцтва.(а.с. 225, 227 ті, а.с. 63-64 т.3).
Посилання на те, що суд не дав належну оцінку тому, що в автобіографії, написаній власноруч ОСОБА_5 16.02.1945р., зазначено, що він одружений, в записі акту про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначено в графі мати -ОСОБА_4 (а.с. 96 т.1), нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_5.3азначено, що він не заперечував, що шлюб з ОСОБА_4 був укладений в 1943 році (а.с. 98 т.1) безпідставні, оскільки зазначене не свідчить достовірно про реєстрацію шлюбу ОСОБА_5.3 ОСОБА_4 в грудні 1943 року та спростовується свідоцтвом про шлюб, яке видано 10 вересня 1950 року.
Не заслуговують на увагу доводи скарги про те, що суд дав неправильну оцінку іншим доказам у справі, оскільки суд оцінив докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України.
Безпідставні посилання в скарзі на порушення судом норм процесуального права, оскільки представник позивачів не надав суду першої інстанції доказів поважності причин неможливості явки в судове засідання 6.11.2008р. (телеграма не завірена лікарем, не додана до неї копія листка непрацездатності).
Правильно суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 про визнання договорів дарування та купівлі-продажу будинку недійсними, скасування державних актів на земельну ділянку розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки вони випливають з первинних позовних вимог заявлених ОСОБА_4 ще у вересні 2004 року.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 315 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили шляхом подання скарги безпосередньо до касаційного суду.