Справа № Головуючий у І інстанції: Остапенко О.М.
22-726 Доповідач: Лесько А.О.
2009 року лютого місяця 10 дня Колегія суддів судової палати в цивільних
справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Лесько А.О., суддів: Усика Г.І., Мороз Л.Л., при секретарі: Шаховніній М. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 діючої в інтересах ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2008 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. до ОСОБА_3., з участю третьої особи -органу опіки та піклування Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., діюча в інтересах ОСОБА_2., просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Вказує на те, що висновок суду про відсутність перешкод у спілкуванні з онукою не відповідає матеріалам справи.
Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є онукою позивача (а.с. 7, 8).
Відповідно до ст. 257 СК України дід має право спілкуватися зі своїми внуками, брати участь у їх вихованні. Батьки не мають права перешкоджати у здійсненні дідом своїх прав щодо виховання внуків. Якщо такі перешкоди чиняться, дід має право звернутися до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Матеріали справи не містять доказів про те, що позивач звертався до своєї дочки з приводу спілкування з онукою та участі у її вихованні та що у цьому йому було відмовлено.
Навпаки судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач має негативне ставлення до свої дочки - відповідачки ОСОБА_3. Вказану обставину позивач підтвердив і в суді апеляційної інстанції. Як зазначив ОСОБА_2. в апеляційній скарзі, причиною неприязного ставлення до дочки є її відмова виїхати на постійне місце проживання в США, незважаючи на те, що він витратив значні кошти на її навчання для можливого працевлаштування в США (а.с. 103).
Позивач, на відміну від відповідачки, висловив небажання змінювати своє ставлення та робити будь-які кроки до покращення стосунків з матір'ю дитини.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач не довів фактів перешкоджання відповідачкою його участі у спілкуванні з онукою та її вихованні. На думку судової колегії, зазначені перешкоди створені позивачем особисто внаслідок його неприязного ставлення до матері дитини та свідомого і незмінного небажання спілкуватися з нею з жодних питань.
Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги ОСОБА_2. полягають також у зобов'язанні відповідачки забезпечувати йому в зручний для нього час можливість для спілкування і виховання онуки, для спільного відпочинку та під час його візитів із США ( два-три рази на рік) дозволити щоденні зустрічі з онукою (а.с. 5). Позивач також пояснив, що обов'язковою умовою його спілкування з онукою є с відсутність матері дитини.
Як видно з висновку опікунської Ради Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування, вислухавши дитину на засіданні 21 травня 2008 року, підтримав бажання діда спілкуватися з онукою за умови, що зустрічі будуть проходити в присутності матері дитини . (а.с. 60-61).
Згідно ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Оскільки ОСОБА_4 на час розгляду питання виповнилося 12 років, вона також письмово висловила своє бажання спілкуватися з дідом тільки в присутності матері.
Оскільки позивач взагалі не бажає погоджувати обставини спілкування та виховання онуки з її матір'ю, вищенаведені позовні вимоги задоволені бути не можуть.
Відповідно не підлягають задоволенню і вимоги позивача про відшкодування йому відповідачкою витрат на міжнародні перельоти для участі в судових засіданнях , в тому числі в суді апеляційної інстанції, та витрат на правову допомогу.
Таким чином , судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване, доводами апеляційної скарги не спростовується, тому підстав для його зміни чи скасування не має.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану в інтересах ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.