ун. № 759/19730/19
пр. № 2/759/1619/20
28 лютого 2020 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,
Представник позивача у жовтні 2019 р. звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 24.05.2019 о 14:35 у м. Києві, вул. Набережно-Хрещатицька, з вини відповідача ОСОБА_3 , який керував автомобілем «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 , право власності на який належить ОСОБА_2 , сталося ДТП, в результаті чого пошкоджено належний позивачу автомобіль «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 . Постановою Подільського районного суду м. Києва від 26.07.2019 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні ДТП. Згідно звіту від 30.08.2019 вартість матеріального збитку, завданого автомобілю позивача становить 154 529,10 грн., вартість відновлювального ремонту - 205 160,56 грн., вартість проведення дослідження становить 2500,00 грн. За рахунок коштів позивача в розмірі 206 882,44 грн. проведено ремонтні роботи з відновлення автомобіля. На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідачів була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант», яка на вимогу позивача здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн. Враховуючи, що ОСОБА_3 керував автомобілем «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_2 без правової підстави, але з відому власника, а тому з відповідачів в солідарному порядку підлягає стягненню різниця між фактичним розміром і страховою виплатою в розмірі 106 882,44 грн. та витрати на проведення оцінки з визначення вартості матеріального збитку в розмірі 2500,00 грн. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідачів зазначені суми та судовий збір.
Ухвалою суду від 29.10.2019 накладено арешт на автомобіль «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 70-71).
Ухвалою суду від 29.10.2019 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою суду відповідачам надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву (а.с. 49-50).
13.11.2019 від ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначив, що автомобіль «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 на праві власності належить ОСОБА_2 , яка передала автомобіль у тимчасове користування відповідачу з технічним паспортом, а тому керував автомобілем на законних підставах. Враховуючи, що відповідно до звіту, вартість матеріального збитку становить 154 529,10 грн., а тому відшкодуванню підлягає саме ця сума, яка з урахуванням вже сплаченого відшкодування має становити 54 529,10 грн. А тому позовні вимоги визнає частково, просить стягнути з нього суму в розмірі 54 529,10 грн. (а.с. 78-80).
22.11.2019 представник позивача подав відповідь на відзив, зазначив, що ремонтні роботи з відновлення автомобіля проводились за кошти позивача, вартість ремонту склала 206 882,44 грн. Враховуючи виплату страховою компанією страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн., а тому, на підставі ст.ст. 1166, 1192 ЦК України, правомірним є стягнення з відповідачів в солідарному порядку різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 106 882,44 грн. та витрати з визначення вартості матеріального збитку в розмірі 2500,00 грн. (а.с. 84-86).
02.12.2019 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, проти позовних вимог відносно себе заперечує, посилаючись на те, що вона є власником автомобіля «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 , який передала у тимчасове законне користування ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_2 не є винуватцем ДТП, її діями шкоди позивачу завдано не було, а тому відсутні правові підстави стягнення з неї відшкодування шкоди. Відшкодвання шкоди підлягає стягненню з винної у ДТП особи (а.с. 92-94).
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 20.10.2016 ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 12).
ОСОБА_2 з 15.12.2018 на праві власності належить автомобіль «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 14-15).
24.05.2019 о 14:35 у м. Києві по вул.Набережно-Хрещатицька, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Форд» д.з.н. НОМЕР_1 , при перестроюванні не надав переваги в русі автомобілю «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався по тій смузі, на яку мав намір перестроїтись, та скоїв з ним зіткнення, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 26.07.2019 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (а.с. 5).
Відповідно до звіту №320/19 від 30.08.2019 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 становить 205 160,56 грн., вартість матеріального збитку складає 154 529,10 грн. (а.с. 16-18).
За складання звіту позивач уклав договір №320/19-о від 03.06.2019, відповідно до якого вартість робіт становить 2500,00 грн. 31.08.2019 відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру позивачем сплачено 2500,00 грн. (а.с. 31-33).
ТОВ «Саміт Мотороз Україна» здійснило роботи щодо відновлення пошкодженого автомобіля «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 , вартість ремонтних робіт склала 206 882,44 грн. (а.с. 37-39).
10.06.2019 та 01.07.2019 відповідно до платіжного доручення позивачем здійснено оплату ремонту за автомобіль, що в загальному розмірі 206 882,44 грн. (40).
На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність автомобіля «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована на підставі полісу АМ/857066 (а.с. 42).
Відповідно до платіжного доручення від 27.06.2019, 30.08.2019 ТДВ СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування в загальному розмірі, що становить 100 000,00 грн. (а.с. 41).
Різниця між фактичним розміром і страховою виплатою становить 106 882,44 грн., яку позивач просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів.
За статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Тобто, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (п.2.2 Правил дорожнього руху України).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП на відповідній правовій підставі володів (керував, експлуатував, використовував за цільовим призначенням) автомобіль «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 , а відповідно і є володільцем цього транспортного засобу у розумінні ч. 2 ст. 1187 ЦК України.
Враховуючи викладене, на ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу, не може бути покладена відповідальність солідарно відшкодувати шкоду, завдану іншою особою, яка на відповідній правовій основі керувала транспортним засобом.
Щодо стягнення суми в розмірі 106 882,44 коп., суд виходить з наступного.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Судом встановлено та підтверджено належними доказами, що позивач здійснив послуги з ремонту свого пошкодженого транспортного засобу в розмірі 206 882,44 грн. На вимогу потерпілої особи, страховик здійснив виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності - 100 000,00 грн. Для повного відшкодування завданої шкоди, винна особа, якою визнаний відповідач ОСОБА_3 , зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем відповідно до ст. 81 ЦПК України доведено ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Завдана позивачу шкода підлягає стягненню саме з ОСОБА_3 .
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 980, 1166, 1187, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 13, 81, 258, 258, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити часткоко.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ІН: НОМЕР_4 ) відшкодування шкоди в розмірі 106 882,44 грн., витрати з визначення вартості матеріального збитку в розмірі 2500,00 грн. та судові витрати в розмірі 1 478,02 грн., а всього стягнути 110 860 (сто десять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 46 коп.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Суддя: Л.М. Шум