Справа № 755/2777/20
про залишення заяви без руху
"20" лютого 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В. вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, про встановлення факту постійного проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини,-
До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із заявою, в якій просив встановити факт постійного місця проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника ОСОБА_2 , який на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина що відкрилась після його смерті складається з Ѕ квартири за адресою: АДРЕСА_1 , інша Ѕ частика квартири знаходиться у власності заявника. Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті спадкодавця є заявник. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. було відкрито спадкову справу після померлого ОСОБА_2 , однак видати свідоцтво на право на спадщину за законом нотаріус не зміг, оскільки було пропущено шестимісячний строк для подачі заяви на прийняття спадщини. Метою заяви є доведення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого вчинення передбачених законом дій для прийняття спадщини. Заявник зазначає, що останні два роки життя стан здоров'я спадкодавця був незадовільний, часто хворів, потребував лікування, постійного догляду та допомоги. Приблизно з травня 2007 року і по теперішній час заявник постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , хоча місце реєстрації залишилась адреса - АДРЕСА_2 . Інші спадкоємці, які могли б прийняти спадщину після смерті ОСОБА_2 , крім заявника, відсутні.
20 лютого 2020 року вказану заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин першої та другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частина 1 ст. 315 ЦПК України містить перелік фактів, справи про встановлення яких можуть бути розглянуті судом. Згідно частини 2 цієї статті, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - Постанова Пленуму), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно ч. 4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У заяві, серед іншого, повинні бути зазначені докази, що підтверджують факт та до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини (ст.318 ЦПК України).
В п.3 Постанови Пленуму зазначено, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст.258 ЦПК. Якщо в заяві не зазначено, якими доказами цей факт підтверджується, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
За змістом вимог п. 5 ч. 2 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний зазначити в позовній заяві докази, що підтверджують викладені в позові обставини та додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Оскільки метою звернення до суду з даною заявою в ній викладена необхідність встановлення факту для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, заінтересованими особами в даному випадку є спадкоємці, які прийняли спадщину, а в разі їх відсутності - територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Частиною 2 ст.1272 ЦК України визначено, що за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
А в разі відсутності такої згоди, виникає спір щодо права на спадкування, який має розглядатися в порядку позовного а не окремого провадження.
Разом з тим, в матеріалах заяви відсутні докази відсутності інших спадкоємців, які подавали заяву про прийняття спадщини. Такими доказами можуть бути матеріали спадкової справи.
При цьому заявник, в разі відсутності у нього доказів, не позбавлений можливості звернутися до суду з мотивованим клопотанням про їх витребування.
Відповідно до ч. 3 ст.177 ЦПК України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
Крім того, в заяві зазначено, що факт постійного проживання зі спадкодавцем підтверджується показаннями свідків.
Разом з тим, до заяви не долучено клопотання про виклик свідків. Вимоги до форми такої заяви наведені в ч. 1 ст. 91 ЦПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, заява підлягає залишенню без руху, заявнику необхідно в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали надати всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги або, у випадку неможливості самостійно надати такі докази, заявник вправі подати клопотання про витребування доказів судом, а також про виклик свідків.
Письмові заяви та клопотання подаюся до суду з додержанням вимог ст. 183 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 175, 177, 185, 318 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, про встановлення факту постійного проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини - залишити без руху та запропонувати заявнику в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути вищезазначені недоліки.
У випадку неусунення недоліків, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя