22-ц/804/749/20
241/2045/19
26 лютого 2020 року м. Маріуполь
Єдиний унікальний номер 241/2045/19
Номер провадження 22-ц/804/749/20
Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Зайцевої С.А., Попової С.А.,
секретар - Герасимова Г.Є.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 ,
на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року, у складі судді Демочко Д.Є., повний текст рішення складено 12 грудня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
25 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати за нею право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 89,4 кв.м, жилої - 38,2 кв.м, як за спадкоємницею першої черги після смерті батька ОСОБА_4 .
Позовна заява мотивована тим, що позивач є рідною донькою ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому за життя відповідно до акта про відвід в натурі присадибної земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 27 липня 1967 року було надано земельну ділянку під забудову. У 1967 році на підставі рішення виконкому Першотравневої районної ради депутатів трудящих батькові ОСОБА_4 видано свідоцтво на забудову, в зв'язку з чим ним було побудовано житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 . Після побудови будинку право власності на нього батько позивача на своє ім'я не зареєстрував, що підтверджується довідкою Мангушського БТІ від 11 липня 2019 року №117. У встановлений законом термін позивач звернулася в Першотравневу державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини та нотаріусом було заведено спадкову справу. У вересні 2019 року позивач звернулася до нотаріуса з заявою про видачу на її ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок. Нотаріус, вивчивши подані документи на майно повідомив, що видати свідоцтво про право на спадщину на підставі наявних документів неможливо в зв'язку з тим, що померлий при житті не отримав правовстановлюючий документ, про що видав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Відповідачка ОСОБА_2 є матір'ю позивача, дружиною померлого батька і спадкоємицею першої черги після його смерті.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 документів про введення будинку в експлуатацію не мав, державну реєстрацію збудованого домоволодіння не провів, правовстановлюючі документи не отримав, що є перешкодою для оформлення спадкових прав позивачем.
Суд також виходив з того, що законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законом порядку. Недобудований будинок на момент смерті ОСОБА_4 , не може бути об'єктом права власності відповідно до вимог статті 331 ЦК України та входити до складу спадщини, як нерухоме майно.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, щодо моменту завершення будівництва, здачі будинку в експлуатацію і державної реєстрації забудовник має майнові права на об'єкт, що полягають в праві забудовника в порядку встановленому законом набути право власності на об'єкт нерухомості після прийняття його в експлуатацію, які передає спадкоємцю чи спадкоємцям в спадщину і які входять до її складу. Позивачем не надано жодного доказу про врегулювання спору в досудовому порядку, а саме звернення до державної архітектурно-будівельної інспекції, що є обов'язковим заходом до звернення із відповідною заявою до суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
26 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , подала через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 20 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 січня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 мотивована тим, що є не вірним висновок суду про те, що спірний будинок є самочинним, новоствореним майном та об'єктом незавершеного будівництва, визнання права власності на яке в судовому порядку не передбачено, якщо право власності на таке майно не було зареєстровано раніше в установленому порядку. Питання введення в експлуатацію будівель та споруд врегульовано постановою КМ України № 449 від 05 серпня 1992 року «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення». Прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, даного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих з дозволу контролюючих органів до 05 серпня 1992 року, підтверджувалось технічним паспортом на об'єкт нерухомого майна. В якості доказу суду надано технічний паспорт від 03 червня 2019 року на будинок, який судом залишено поза увагою. У паспорті відмітки про самочинне будівництво відсутні, є відмітка про проведене технічне обстеження будинку, в результаті якої встановлена можливість його надійної та безпечної експлуатації. В характеристиці будинку з господарськими будівлями та спорудами зазначені роки будівництва з 1968 року по 1989 рік.
Вважає, що спірний житловий будинок не є самочинним, новоствореним майном та об'єктом незавершеного будівництва, оскільки побудований відповідно до вимог закону, чинного на момент його будівництва, яке завершено до 05 серпня 1992 року. Такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 138/1588/15-ц.
Судом не враховано, що відповідно до п.3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24 травня 2001 року, зі змінами згідно наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 404 від 09 серпня 2012 року, не належить до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.
Зазначає, що згідно листа Міністерства юстиції від 23.02.2016 року № 8.4-35/18/1 щодо державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, збудованих до 05 серпня 1992 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Такі ж норми відображені в пункті 49? Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
Вважає, що позивач немає іншої можливості захистити свої права та інтереси, як спадкоємниця першої черги.
Відзив на апеляційну скаргу відповідач до суду не подала.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до акту про відведення в натурі присадибної земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 27 липня 1967 року, ОСОБА_4 на підставі рішення Стародубівської сільської ради депутатів Першотравневого виконкому райради видано земельну ділянку розміром 4900 кв.м для будівництва індивідуального жилого будинку за адресою: с.Стародубівка Першотравневого району.
ОСОБА_4 отримано дозвіл на вищевказаній земельній ділянці побудувати жилий будинок на три кімнати, жилою площею 41.5 кв.м., що підтверджується свідоцтвом на забудову садиби сільських населених пунктах, видним виконавчим комітетом Першотравневої районної ради Донецької області на підставі рішення.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, про що Виконкомом Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області 06 листопада 2018 року складено відповідний актовий запис № 18 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
В провадженні Мангушської державної нотаріальної контори знаходиться спадкова справа № 48/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №55904384, наданим Мангушською державною нотаріальною конторою 18 квітня 2019 року.
Відповідно до довідки № 868/02-14, виданої Мангушською державною нотаріальною конторою 11 грудня 2019 року, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
Позивач ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_4 та спадкоємицею першої черги за законом, що підтверджуються свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_2 , виданим 07 березня 1963 року, батьком зазначений ОСОБА_4
17 вересня 2019 року позивач звернулася до Мангушської державної нотаріальної контори із заявою про видачу на її ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом або видачі постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії відносно належного їй майна після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а саме домоволодіння за АДРЕСА_1 , на що їй постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №_623_/02-31 від 17.09.2019 року відмовлено з підстав відсутності інформації щодо реєстрації права власності на вищевказане домоволодіння в КП «Мангушське БТІ».
Відповідно до інформації № 117, виданої КП «Мангушське БТІ» 11.07.2019 року, інформації щодо власників та/або користувачів, документів на підставі яких проводили оформлення та/або реєстрацію права до 01.01.2013 року побудови та інші технічні характеристики об'єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у КП «Мангушське БТІ» відсутня.
2. Мотивувальна частина
Позиція Донецького апеляційного суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Звернулись із заявами про розгляд справи без їх участі (а.с.61, 108).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_5 В ОСОБА_6 - Кисельової О.М., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає повністю.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1213 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України)
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.
Так, згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
У справі, що переглядається, установлено, що нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності у спадкоємця документу, що підтверджує право власності на спадкове майно, яке підлягає держаній реєстрації (а.с.11).
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з'ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.
Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.
Відповідно до абз. 3 частини 2 статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки та споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07 грудня 1990 року № 553-XII «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2012 року № 296/5, Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/05, та іншими нормативними актами.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється: оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти, які були закінчені будівництвом після 05 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними; по об'єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Відповідно до витягу з погосподарських книг Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за 1964 -2018 роки на ОСОБА_4 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_3 . Голова домогосподарства - ОСОБА_4 постійно мешкав за цією адресою з 1964 року по день смерті; дружина - ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 . Житловий будинок 1968 року побудови, стіни - цегла, покрівля шиферна. Земельна ділянка, яка знаходиться у постійному користуванні, для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель - 0,25 га, для ведення ОСГ - 0,24 га (а.с.42).
З наданого до матеріалів справи технічного паспорту, складеного 03 червня 2019 року Комунальним підприємством «Мангушське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що домоволодіння по АДРЕСА_1 складається з житлового будинку літ. А-1, жилою площею 38,2 кв.м., нежитлової прибудови літ. А 1-1, площею 23,6 кв.м, веранди літ. а1, площею 14,5 кв.м, ганка літ. а1-1, загальною площею 89,4 кв.м та надвірних споруд під літ. Б-1, В -1, Д - сарай, Г-1 - літня кухня, Е-1 - гараж, Ж/П - погріб з шийкою, вх.- шийка погріба, З-1 - вбиральня, И-1 - душ, № 1, № 2 - огорожі, № 3 - ворота, рік побудов яких в період 1968 рік - 1989 рік (а.с.13- 15).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на час зведення житлового будинку з надвірними спорудами, які були збудовані до 05 серпня 1992 року та не застосував наведені нормативні акти, законодавство, яке регулювало виникнення права власності у спадкодавців на момент закінчення будівництва будинку, а тому дійшов неправильного висновку про те, що спірне домоволодіння є новоствореним майном та щодо безпідставності позовних вимог про визнання права власності у порядку спадкування на спадкове майно - будинок, який був збудований до 05 серпня 1992 року.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок.
Домоволодіння по АДРЕСА_1 станом на час прийняття позивачкою спадщини за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), складалось із: житлового будинку з надвірними побудовами, побудовані до 05 серпня 1992 року, та не належать до самочинного будівництва.
У технічному паспорті від 03 червня 2019 року на спірний будинок у графі «рік побудови зазначено: житловий будинок А-1, нежитлова прибудова А 1 -1, веранда а-1, ганок, а1 -1, сарай літ. Д-1, літня, погріб з шийкою Ж/П, шийка погрібу вх., вбиральня З-1, побудовані в 1968 році, гараж Е-1- у 1969 році, сараї літ. Б-1, В-1, огорожі № 1, № 2, ворота - у 1986 році, душ літ.И-1 - у 1989 році, тобто, спірний будинок із господарськими будівлями та спорудами побудовано до 05 серпня 1992 року, а отже, померлий ОСОБА_4 набув за життя право власності на вказане домоволодіння, яке переходить у порядку спадкування до спадкоємців.
Оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва (втратила чинність), якою не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, а документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних жилих будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації, виписка з погосподарської книги, судова колегія дійшла висновку, що позивачкою обраний належний спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який є найбільш ефективним у спірних правовідносинах.
Отже, позивачем обраний належний спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який є найбільш ефективним у спірних правовідносинах.
Згідно статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
ОСОБА_1 своєчасно, у встановлений законом шестимісячний строк, прийняла спадщину, подав до Мангушської районної нотаріальної контори Донецької області заяву про прийняття спадщини за законом після смерті батька, ОСОБА_4 (а.с.82).
Поданою до Мангушської районної нотаріальної контори Донецької області 18 квітня 2019 року заявою ОСОБА_2 від 18 квітня 2019 ро, яка знаходиться в матеріалах спадкової справи № 48/2019 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , його дружина, ОСОБА_2 , відмовилась від прийняття належної їй частини спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 та заявила про те, що не бажає отримувати свідоцтво про право власності на ? частку спадкового майна, придбаного в період шлюбу, як дружина, яка пережила чоловіка (а.с.83).
Постановою Мангушської державної нотаріальної контори від 17 вересня 2019 року за № 623 _/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії №_623_/02-31 від 17.09.2019 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з домоволодіння (житловий будинок) за номером 7, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 (а.с. 12, 106) з підстав відсутності у спадкоємця документу, що підтверджує право власності на спадкове майно (а.с.11).
Постанова у встановленому порядку позивачем не оскаржена і набрала законної сили.
З матеріалів спадкової справи № 48/2019 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається, що останній зробив розпорядження, яким заповідав спірний будинок ОСОБА_7 , прізвище якої змінено на ОСОБА_1 та ОСОБА_8 у рівних частках (а.с.86, 96-97).
Згідно частини 1, 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
При цьому, ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини за законом або за заповітом, у встановлений статтею 1270 ЦК України, шестимісячний строк до нотаріальної контори не звернувся.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Сародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області від 17 квітня 2019 року № 236, померлий ОСОБА_4 мешкав у АДРЕСА_1 до дня смерті. Разом з ним була зареєстрована та проживала дружина ОСОБА_2 (а.с.85).
Таким чином, як встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_8 спадщину після смерті батька не приймав.
Як пояснила в апеляційному суді представник позивачки - ОСОБА_3 , після початку антитерористичної операції на території Донецької області, ОСОБА_8 виїхав на територію РФ. Про смерть батька його повідомляли, але він на похорони не приїжджав.
Враховуючи ті обставини, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а інший спадкоємець, ОСОБА_8 не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , а позивачка, у встановлений законом строк прийняла спадщину, шляхом подання у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, заяви про прийняття спадщини, однак позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, а тому порушене право позивачки підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею - 89,4 кв.м, житловою площею - 38,2 кв.м, з належними до нього надвірними спорудами та забудовами.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню згідно статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення по справі про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , задовольнити.
Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею - 89,4 кв.м, житловою площею - 38,2 кв.м, з належними до нього надвірними спорудами та забудовами.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 28 лютого 2020 року.
Судді: Т.Б.Ткаченко
С.А.Зайцева
С.А.Попова