22-ц/804/831/20
263/9892/19
Єдиний унікальний номер 263/9892/19
Номер провадження 22-ц/804/831/20
26 лютого 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Биліни Т.І.,
суддів Лопатіної М.Ю., Принцевської В.П.
за участю секретаря Єфремової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2019 року у складі судді Музика О.М. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, -
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
04 липня 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, в якому згідно уточнених позовних вимог просила збільшити розмір аліментів, визначених рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 червня 2012 року про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. на кожну дитину на ? частини з усіх видів заробітків та доходів, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дітьми повноліття.
Позовну заяву вмотивувала тим, що 06 жовтня 2001 року вона з відповідачем уклала шлюб в якому у подружжя народилися діти. Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 червня 2012 року з ОСОБА_1 на її користь стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. на кожну дитину, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття. З часу ухвалення рішення минуло сім років, за цей час вартість споживчого кошика зросла майже у три рази - з 343 грн. до 940 грн., змінився прожитковий мінімум в Україні для дітей віком від 6 до 18 років з 1144 грн. у 2012 році до 2118 грн. у 2019 році. Крім того, у неї погіршився матеріальний стан. У вересні 2018 року вона з посади методиста І категорії була переведена на посаду диспетчера навчально-методичного відділу Азовського морського інституту Національного університету «Одеська морська академія», через що її заробітна плата зменшилась майже вдвічі. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положенням ст. 192 СК України, просила змінити не тільки розмір аліментів а і спосіб їх присудження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено. Розмір аліментів, що стягуються із ОСОБА_1 на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 червня 2012 року (провадження № 2/0519/2399/2012), збільшено шляхом стягнення із ОСОБА_1 на її користь аліментів на дітей до розміру ? частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальний стан позивача погіршився.
Заперечення відповідача, що на його утриманні перебуває 3 дітей, та непрацездатні батьки судом були відхилені, з причини відсутності доказів, що у разі задоволення позову, з відповідача буде утримуватися понад 70 % його доходів, можливість стягнення яких передбачена ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». Визначений попереднім рішенням розмір аліментів на дітей не відповідає як приписам ч. 2 ст. 182 СК України, так і ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, оскільки не є достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дітей. Крім того раніше визначений розмір аліментів покладає на позивача одноособово більший тягар порівняно з відповідачем по утриманню спільних дітей, що не відповідає змісту ст. 180 СК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з даним рішенням відповідач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В мотивування доводів апеляційної скарги зазначив, що позивачем не доведений факт зміни її матеріального становища, вона не надала доказів того, що робота в Азовському морському інституті є у неї єдиною. Позивач не надала доказів, що її дохід змінився внаслідок переводу на іншу посаду. Проте, суд першої інстанції на це уваги не звернув, тому виніс незаконне та невмотивоване рішення. Незаконними є і висновки суду першої інстанції, що його непрацездатні батьки не потребують допомоги. Його матеріальне становище не дозволяє платити аліменти у процентному відношенні до заробітку, через те, що він не має постійної роботи та стабільного щомісячного заробітку (доходу). Без уваги залишені і обставини, що він не відмовляється від обов'язку утримувати своїх дітей та справно сплачує аліменти позивачу, навіть у більшій сумі, ніж це передбачено раніше постановленим рішенням, що підтверджується виписками про переводи WesternUnion.
Аргументи учасників справи
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги, просила їх задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
В судове засідання не з'явилися сторони, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.
Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
2. Мотивувальна частина. Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в повній мірі, оскільки, обставини судом першої інстанції встановлено повно, висновки зроблено у відповідності до вимог законів, які регулюють спірні відносини.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтв про народження від 30 березня 2004 року серії НОМЕР_1 , та від 14 серпня 2007 року серії НОМЕР_2 , виданих Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області: ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що вчинений актовий запис № 347, а ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 952, батьками яких зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . (а.с.7, 8)
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 червня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання вказаних дітей у твердій грошові сумі у розмірі 1000 грн. на кожну дитину, щомісячно до повноліття дітей, починаючи з 15 травня 2012 року. (а.с.9)
Відповідно до Витягу з наказу директора Азовського морського інституту від 11 вересня 2018 року № 131вк, ОСОБА_2 переведено з посади методиста 1 категорії ЦПКПУ, на посаду диспетчера навчально-методичного відділу з 12 вересня 2018 року з посадовим окладом 2396 грн. за рахунок коштів спеціального фонду, за її згодою. (а.с.10)
Довідка про доходи, видана Азовськими морським інститутом Національного університету «Одеська морська академія» свідчить, що ОСОБА_2 працюючи у АМІ НУ «ОМА», на посаді диспетчера, за період з січня 2017 року по червень 2018 рік, включно, отримала дохід у розмірі 112176,19 грн., з якого податок з доходів фізичних осіб склав 20191,72 грн.(а.с.11)
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Вернадським відділом ВРАЦС в м. Москва від 21 листопада 2013 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 21 листопада 2013 року перебувають у шлюбі, про що складений актовий запис № 2529. (а.с.46)
Під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 народились діти: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 . (а.с.43,44)
З трудової книжки серії НОМЕР_6 , виданої в Російській Федерації 20 квітня 2012 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що він з 20.02.2013 року по 27 травня 2019 року працював на посадах директора департаменту, генерального директора, керівника напрямку стратегічного розвитку ТОВ УК РМ «Рейл». Трудовий договір на підставі наказу від 27 травня 2019 року № 116-к розірвано за ініціативою працівника. Між переведеннями з однієї посади на іншу мали місце звільнення на декілька місяців через закінчення терміну дії укладеного договору.(а.с.47-52)
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
З наведеного вбачається, що матеріальний стан обох сторін змінився.
Матеріальний стан стягувача аліментів погіршився через зменшення заробітної плати з 6232,01грн. до 2396 грн., внаслідок переведення на іншу посаду.
У відповідача також додалися утриманці, а саме народилися двоє дітей в другому шлюбі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріальний стан стягувача аліментів погіршився і саме позивач потребує збільшення допомоги від відповідача, оскільки її теперішній матеріальний стан не забезпечує елементарні потреби дітей.
Заперечуючи проти висновків рішення суду першої інстанції від 06 грудня 2019 року, відповідач не надав доказів стосовно неспроможності платити аліменти в більшому розмірі, ніж це було визначено рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 01 червня 2012 року. Доводи, що він здійснює утримання непрацездатних батьків та доньку жінки, з якою він перебуває у шлюбі, необґрунтовані.
Та обставина, що в трудовій книжці виданій в Російській Федерації відсутні записи про знаходження відповідача у трудових відносинах з потенційним працедавцем не свідчать про відсутність у нього доходів.
Доводи апеляційної скарги, що позивач не довела що робота в Азовському морському інституті є у неї єдиною непереконливі, оскільки вказані обставини відповідачем належним чином не спростовані.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції постановлено згідно вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Висновки суду першої інстанції в повній мірі узгоджуються з правовою позицією висловленою в постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2020 року.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Т.І. Биліна
Судді М.Ю. Лопатіна
В.П. Принцевська