Справа № 683/69/20
2/683/513/2020
24 лютого 2020 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.
секретаря Повзун С.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 683/69/20, 2/683/513/2020 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 20 червня 2012 року, яка утворилась станом на 28 листопада 2019 року в сумі 25349 грн. 65 коп., з яких: 6056 грн. 85 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 851 грн. 10 коп. - нараховані відсотки на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, 16758 грн. 38 коп. - заборгованість за пенею, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1183 грн. 32 коп. - штраф (процентна складова).
В обґрунтування заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що ОСОБА_1 , який отримав кредит в розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, не виконує взятих на себе зобов'язань з повернення коштів, внаслідок чого станом на 28 листопада 2019 року утворилась заборгованість.
В судове зсідання представник позивача Гребенюк О.С. подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити на підставі письмових доказів, доданих до позовної заяви, у разі відсутності відповідача просить ухвалити заочне рішення.
Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій позовні вимоги визнає лише в частині заборгованості за тілом кредиту на суму 6055 грн. 85 коп., в решті позову просить відмовити.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 червня 2012 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Цей договір укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 і представником банку анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився та згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, зобов'язується виконувати ці Умови та Правила і регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку - www.privatbank.ua.
ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов'язань із повернення грошових коштів й згідно із наданим банком розрахунком його заборгованість станом на 28 листопада 2019 року становить 25349 грн. 65 коп., з яких: 6056 грн. 85 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 851 грн. 10 коп. - нараховані відсотки на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, 16758 грн. 38 коп. - заборгованість за пенею, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1183 грн. 32 коп. - штраф (процентна складова).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ (далі - Закон № 2664-ІІІ)).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 2664-ІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника
процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Із норм ст. 547 ЦК України слідує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як передбачено ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
АТ КБ «Приватбанк» обґрунтувало свій позов у частині стягнення неустойки (пені та штрафу) тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, останній не виконав зобов'язання за цим договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
На підтвердження вказаних обставин АТ КБ «Приватбанк» надало анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 20 червня 2012 року (а.с.20); витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.21); витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.22-38); розрахунок заборгованості за договором від 20 червня 2012 року (а.с.7-19).
Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 20 червня 2012 року не містить умов щодо розміру та підстав для нарахування процентів та неустойки.
Витяг із Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років, а також інші умови.
Названі документи не підписані відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з тарифів та умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
За відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила надання банківських послуг, відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту надані банком Витяг з Тарифів і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки ці документи достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634
ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.
Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то надані АТ КБ «Приватбанк» розрахунки заборгованості (а.с.7-19) достовірно не вказують на розмір невиконаного відповідачем зобов'язання та є неналежним доказом.
Отже, факт невиконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором від 20 червня 2012 року у частині сплати неустойки (пені та штрафу) не доведений, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Тому, у суду наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 6056 грн. 85 коп., щодо стягнення неустойки (пені та штрафу) слід відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог у цій частині.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
ОСОБА_1 належним чином зобов'язання щодо погашення кредиту не виконує, у результаті чого станом на 28 листопада 2019 року допустив заборгованість по тілу кредиту у розмірі 6056 грн. 85 коп., а тому з нього на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в порядку ст.625 ЦК України нарахованих на прострочене тіло кредиту, розрахованих станом на 28 листопада 2019 року, в розмірі 851 грн. 10 коп.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 6056 грн. 85 коп. заборгованості за тілом кредиту, а також 851 грн. 10 коп. нарахованих відсотків на прострочене тіло кредиту в порядку ст.625 ЦК України, а всього 6907 грн. 95 коп.
При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 25349,65 грн., а задоволено на суму 6907,95 грн., тобто на 27,3% (6907,95 х 100 : 25349,65).
За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 573 грн. 85 коп. судового збору (2102 х 27,3%).
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 20 червня 2012 року, яка утворилась станом на 28 листопада 2019 року в сумі 6907 грн. 95 коп.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 573 грн. 85 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної
скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, р/ НОМЕР_1 , МФО № 305299.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 02 березня 2020 року.
Суддя: