07.02.2020 Справа №607/15211/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
у складі головуючого судді Грицай К.М.
за участі секретаря судового засідання Стус К.І.,
учасників справи: позивача ОСОБА_1. ,
представника позивача ОСОБА_3 ,
відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей, припинення стягнення та стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Явір ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей, припинення стягнення та стягнення аліментів.
В обґрунтування вимог позивач вказує, що перебував з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 18 січня 2017 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду. У даному шлюбі народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 17 травня 2019 року діти проживають з позивачем. З того ж часу вони відвідують дошкільний навчальний заклад № 25, куди їх влаштував та сплачує за них батьківську плату ОСОБА_1 . Оскільки відповідач добровільно передала позивачу дітей для проживання і піклування, вважає, що суд має визначити місце проживання дітей з батьком. При розгляді даного питання позивач просить суд врахувати те, що відповідач не має постійної роботи, заробітку та житла, регулярно їздить на сезонну роботу за кордон.
Крім того, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 21 листопада 2018 року з позивача в користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти в розмірі 1200 грн. на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 30.07.2018 року до повноліття дітей. Після переїзду дітей до ОСОБА_1 , відповідач не почала надавати йому матеріальну допомогу на їх утримання, але не дивлячись на це, вона продовжує щомісячно отримувати аліменти у розмірі 2400 грн., відповідачем в добровільному порядку не відізвано виконавчий лист про стягнення аліментів. Вважає, що проживання дітей з позивачем та перебування їх на його повному утриманні свідчить про суттєву зміну обставин, що були підставою стягнення з нього аліментів і має тягнути за собою звільнення від сплати аліментів. Враховуючи те, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати дітям сприятливі умови для проживання та розвитку, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 1200 грн. на кожну дитину щомісячно, але неменше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою судді від 22 липня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
На підставі ухвали суду від 09 вересня 2019 року матеріали цивільної справи №607/15211/19 направили у Службу в справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради для надання висновку щодо визначення місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із батьком по АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення з неї аліментів визнала в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на двох дітей. Крім того, не заперечила щодо задоволення інших позовних вимог, оскільки немає можливості утримувати своїх дітей.
Представник третьої особи Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради у судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи у їх відсутності та підтримав висновок органу опіки та піклування, який прийнято з урахуванням найкращих інтересів дітей.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2017 року.
Від даного шлюбу у сторін народились: дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 08 липня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції та сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 15 липня 2016 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 листопада 2018 року, стягнуто з ОСОБА_8 , на користь ОСОБА_4 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1200 грн. на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 30.07.2018 року до повноліття дітей.
Як вбачається з довідок про реєстрацію місця проживання особи від 17.05.2019 року, виданих Відділом реєстрації проживання особи, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані і проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .
З довідки № 33 виданої 03.06.2019 року Тернопільським дошкільним навчальним закладом № 25, вбачається, що діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно відвідують Тернопільський дошкільний навчальний заклад № 25. Привів дітей до закладу батько, сплачує за їхнє харчування також батько.
Частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України передбачено обов'язкову участь органу опіки та піклування при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно п.3 Постанови КМУ від 24 вересня 2008 р. №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», органами опіки та піклування є районні, районні у м.Києві та м.Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківською піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківською піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у м.Києві та м.Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад.
Згідно п.72 вказаної Постанови, для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.
Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійною доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров'ю та розвитку дитини.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітніх дітей затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 11 грудня 2019 року, орган опіки та піклування рекомендує визначення місця проживання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
В матеріалах справи міститься достатньо доказів, які доводять те, що позивач має самостійний дохід, постійне місце проживання, тобто даних, які б негативно характеризували ОСОБА_8 в розумінні статті 161 Сімейного кодексу України, судом не встановлено, крім того відповідач не заперечила, щодо проживання дітей з батьком.
Згідно статті 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., ратифікованої Постановою Верховної Ради України№789-XII від 27.02.1991р., держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, згідно ст.15 Закону, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, а батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, затвердженою резолюцією Генеральної асамблеї організації об'єднаних націй від 20.11.1959р, дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли існують виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Пленум Верховного Суду України у п.18 постанови № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» також роз'яснив, що при вирішенні спору про місце проживання дитини судам належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Згідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою.
Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, підтвердження їх матеріалами справи та необхідність задоволення позовні вимоги в частині визначення місця проживання дітей шляхом визначення місця проживання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, відповідно до ч. 2 ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду
Відповідно до п. 17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених ним Кодексом.
Аналогічна вимога кореспондується з положеннями ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Враховуючи встановлені судом обставини, тобто змінився сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, та особи, яка їх одержує, тому, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення з нього аліментів на користь відповідача.
Згідно із вимогами ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3.1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3.2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Врахувавши усі вищевикладені обставини, суд вважає, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей необхідно визначити у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання даним рішенням законної сили, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення аліментів.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 223, 263, 265, 273, 284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, 19, 141, 160,161,171, 180-184, 188, 192, 273 Сімейного кодексу України, Декларацією з прав дитини, затвердженою резолюцією Генеральної асамблеї організації об'єднаних націй від 20.11.1959р., Конвенцією про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України№789-XII від 27.02.1991р., Постановою КМУ від 24 вересня 2008 р. №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей, припинення стягнення та стягнення аліментів- задовольнити частково.
Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_8 , на користь ОСОБА_4 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 200 грн. на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 30.07.2018 року до повноліття дітей, які стягуються з нього на підставі виконавчого листа № 686/17200/18, виданого 30.11.2018 року Хмельницьким міськрайонним судом. Відкликати з примусового виконання Тернопільського МВ ДВС виконавчий лист по цивільній справі № 686/17200/18, виданий 30.11.2018 року Хмельницьким міськрайонним судом, про стягнення аліментів з ОСОБА_8 , на користь ОСОБА_4 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 200 грн. на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 30.07.2018 року до повноліття дітей.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання даним рішенням законної сили.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Стягнути із ОСОБА_4 в користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено та підписано суддею 17 лютого 2020 року.
Головуючий суддяК. М. Грицай