28.02.2020 Справа №607/3121/20
Номер провадження 1-кп/607/1031/2020
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження № 42019210220000123 від 19 вересня 2019 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мшана, Зборівського району, Тернопільської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України (в редакції Закону №194-VIII від 12 лютого 2015 року), за участю сторін кримінального провадження: прокурора військової прокуратури Тернопільського гарнізону ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,-
Солдат військової служби за контрактом ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 (крім строкової служби), всупереч вимог ст.ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах особливого періоду без поважних причин та за відсутності дозволу відповідного командування військової частини НОМЕР_1 , 29 серпня 2019 року о 08 год. 30 хв. на службу до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , не з'явився та в подальшому проводячи час на власний розсуд, о 09 год. 00 хв. 18 лютого 2020 року прибув до військової прокуратури Тернопільського гарнізону.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України (в редакції Закону №194-VIII від 12 лютого 2015 року) визнав повністю, підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини та показав, що з 29 серпня 2019 року по 18 лютого 2020 року не з'явився на службу у розташування військової частини та проводив час на власний розсуд. У вчиненому він щиро розкаюється, просить його суворо не карати.
Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_3 повністю погодився зі всіма доказами, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України (в редакції Закону №194-VIII від 12 лютого 2015 року), згідно повідомлення про підозру та обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд, у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч.4 ст. 407 КК України (в редакції Закону №194-VIII від 12 лютого 2015 року), як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65КК України, враховує ступінь тяжкості, характер та наслідки вчиненого злочину, його ставлення до нього та поведінку після його вчинення, особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий, стан його здоров'я, що є задовільним, сімейний та матеріальний стан, за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, які пом'якшують покарання - визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому. Обставини, які обтяжують покарання - відсутні. Підстав для застосування ст. 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому, суд не вбачає.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 , йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі. Вищевказане покарання суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченого, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.
Разом з тим, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, оскільки виправлення останнього можливе без відбування покарання.
Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст. 75 КК України, суд взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, із врахуванням його характеризуючих даних, ступеню тяжкості вчиненого злочину та вищевказаних обставин справи.
З огляду на обставини справи, зокрема те, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем та проходить військову службу, суд вбачає за необхідне покладати на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, нагляд за яким покласти на командира військової частини за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення з військової служби - на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України (в редакції Закону №194-VIII від 12 лютого 2015 року) і призначити йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.
Зобов'язати ОСОБА_3 , відповідно до ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Нагляд за ОСОБА_3 покласти на командира військової частини за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення з військової служби - на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий суддяОСОБА_1