ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2020Справа № 910/15679/19
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Пром-Пак"
доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
простягнення 4 397 945 грн 73 коп.
Представники сторін:
від позивача:Деревянко Д.В. - представник на підставі ордеру
від відповідача:Погосян С.Г. - представник за довіреністю
07.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Пром-Пак" з вимогами до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 4 397 945 грн 73 коп., в тому числі: 3 937 752 грн 00 коп. основної заборгованості, 302 025 грн 57 коп. інфляційних втрат та 158 168 грн 16 коп. 3 % річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки від 07.11.2017 № 689(3)17УК/53-121-01-17-05692 неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленої продукції, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 3 937 752 грн 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 302 025 грн 57 коп. інфляційних втрат та 158 168 грн 16 коп. 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/15679/19, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2019.
09.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
09.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
12.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 12.12.2019 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.01.2020.
02.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 23.01.2020 судом оголошено перерву до 06.02.2020.
У судове засідання 06.02.2020 з'явилися представники сторін та надали пояснення.
Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У судовому засіданні 06.02.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд
07.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ Пром-Пак" (постачальник за договором) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець за договором) укладено договір поставки продукції № 689 (3) 17УК/53-121-01-17-05692 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, згідно з специфікацією (з урахуванням додаткової угоди від 23.11.2017 № 1/53-121-01-17-05692): код УКТ ЗЕД - 9020000000; найменування: протигаз ГП-9; технічні характеристики - панорамна маска СМ-6, фільтр NBS 3/SL A2B2E2K2HgSXP3DR, сумка; кількість - 3695 шт.; загальною вартістю з ПДВ - 14 549 993 грн 64 коп.
Відповідно до пункту 1.3 договору (з урахуванням додаткової угоди від 14.03.2018 № 2/53-121-01-17-05692) строк поставки продукції: до 31.03.2018.
Згідно з пунктом 3.1 договору вартість договору складає 12 125 025 грн 00 коп., крім того ПДВ - 2 425 005 грн 00 коп., разом - 14 550 030 грн 00 коп.
За умовами пункту 3.2. договору розрахунок за продукцію, поставлену відповідно до п. 1.1. договору, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки всієї продукції. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Пунктом 4.2 договору визначено, що поставка продукції відбувається в строк згідно з п. 1.3 договору.
Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту підписання (пункт 11.1 договору).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки продукції від 07.11.2017 № 689 (3) 17УК/53-121-01-17-05692 позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних від 25.01.2018 № 1 на суму 3 937 752 грн 00 коп., від 07.03.2018 № 3 на суму 4 394 531 грн 23 коп., від 14.03.2018 № 4 на суму 2 279 958 грн 41 коп., від 22.03.2018 № 5 на суму 3 543 976 грн 80 коп., від 28.03.2018 № 7 на суму 393 775 грн 20 коп., та довіреностей від 25.01.2018 № 3/15, від 07.03.2018 № 3/53, від 14.03.2018 № 3/57, від 22.03.2018 № 3/70, від 28.03.2018 № 3/80
15.02.2018 позивач зареєстрував податкову накладну на суму 3 937 752 грн 00 коп., 13.03.2018 позивач зареєстрував податкову накладну на суму 4 394 531 грн 23 коп., 15.03.2018 позивач зареєстрував податкову накладну на суму 2 279 958 грн 41 коп., 31.01.2019 позивач зареєстрував податкову накладну на суму 3 543 976 грн 80 коп., 15.04.2018 позивач зареєстрував податкову накладну на суму 393 775 грн 20 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкової накладної та квитанції про реєстрацію податкової накладної.
Відповідач частково здійснив оплату за поставлену позивачем продукцію, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 13.03.2018 № 3921 на суму 3 937 752 грн 00 коп., від 21.03.2018 № 4163 на суму 4 394 531 грн 23 коп., від 21.03.2018 № 4164 на суму 605 468 грн 77 коп. та від 27.03.2018 № 4257 на суму 1 674 489 грн 64 коп.
Отже, оплата за видатковими накладними від 25.01.2018 № 1, від 07.03.2018 № 3 та від 14.03.2018 № 4 здійснена відповідачем у повному обсязі.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати поставленої позивачем продукції, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 3 937 752 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 3 937 752 грн 00 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманої продукції за договором поставки продукції від 07.11.2017 № 689 (3) 17УК/53-121-01-17-05692 та факту наявності заборгованості у розмірі 3 937 752 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 3 937 752 грн 00 коп.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 302 025 грн 57 коп. інфляційних втрат та 158 168 грн 16 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 14.05.2018 по 25.10.2019.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором поставки продукції від 07.11.2017 № 689 (3) 17УК/53-121-01-17-05692, вимоги позивача про стягнення з відповідача 302 025 грн 57 коп. інфляційних втрат та 158 168 грн 16 коп. 3 % річних, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.
Стосовно тверджень відповідача, викладених у відзиві, щодо того, що поставлена позивачем продукція у кількості 3 695 шт. є остаточним браком та підлягає поверненню постачальнику для заміни, тобто наявне істотне порушення вимог щодо якості товару, а отже, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача коштів за поставлену продукцію, в тому числі інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.04.2019 у справі № 908/2688/18 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Пром-Пак" про зобов'язання здійснити заміну неякісних протигазів ГП-9 вартістю 14 549 993 грн 64 коп. на протигази ГП-9 належної якості (в кількості 3 695 шт.) відповідно до умов договору № 689 (3)17УК від 07.11.2017 з відповідною комплектацією: панорамна маска СМ-6 виробництва «Gumarny Zubri a.s.» (Чеська республіка); фільтр NBS 3/SLA2B2E2K2HgSXP3DR; сумка; стягнення штрафу у розмірі 2 909 998 грн 73 коп., залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та постановою Верховного суду від 04.12.2019, позовні вимоги залишені без задоволення.
Вказаним рішення встановлено, що виявлені покупцем недоліки не мають характеру порушення постачальником вимог якості продукції, а є недоліками щодо маркування продукції, відповідності супровідної документації, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог як про зобов'язання відповідача замінити неякісну продукцію, так і про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2 909 998 грн 73 коп.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України . обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, твердження відповідача, викладені у відзиві, спростовуються встановленими рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.04.2019 у справі № 908/2688/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та постановою Верховного суду від 04.12.2019, обставинами.
Твердження відповідача стосовно того, що позивачем не усунуті недоліки щодо маркування продукції та відповідності супровідної документації, встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.04.2019 у справі № 908/2688/18, а отже у відповідача виникає право на припинення зобов'язання щодо сплати продукції, відхиляються судом, оскільки підставою для здійснення розрахунків з позивачем за поставлену продукцію є факт підписання відповідачем видаткових накладних, при цьому рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.04.2019 у справі № 908/2688/18 не покладено на позивача обов'язок усунути недоліки щодо маркування продукції та відповідності супровідної документації.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Пром-Пак" (проспект Соборний, 158, м. Запоріжжя, 69057, ідентифікаційний код 40637367) заборгованість у розмірі 3 937 752 (три мільйони дев'ятсот тридцять сім тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 158 168 (сто п'ятдесят вісім тисяч сто шістдесят вісім) грн 16 коп., інфляційних втрат у розмірі 302 025 (триста дві тисячі двадцять п'ять) грн 57 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 65 969 (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 18 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 02.03.2020
Суддя Н.Б.Плотницька