вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.02.2020м. ДніпроСправа № 904/5783/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі:
судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Уперєвої Д.В.
та представників:
позивача: Каретна Є.В., адвокат;
відповідача: Шемет І.О.
розглянув у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 1 126 409,69 грн
Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" заборгованості у сумі 1 126 409, 69 грн, з яких: 585 367,84 грн - основний борг, 441 177,60 грн - пеня, 62 466,45 грн - інфляційні втрати, 37397,80 грн - 3% річних.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати теплової енергії, поставленої йому в листопаді 2018 року - квітні 2019 року за договором постачання теплової енергії в гарячій воді № 799 від 16.10.2018.
Ухвалою суду від 09.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. У справі призначено підготовче засідання на 08.01.2020.
Ухвалою суду від 08.01.2020 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті на 04.02.2020, після чого оголошувалася перерва до 20.02.2020.
У відповідь на позов 13.01.2020 відповідач подав до суду письмові пояснення, в яких акцентує увагу на пункт 4.1 договору щодо розрахунку за поставлену теплову енергію до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим та доходить висновку про початок прострочки в оплаті з 21 числа. За таких обставин, а також на підставі статей 253, 254 Цивільного кодексу України, відповідач вважає здійснений позивачем розрахунок пені з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, неправильним. В обґрунтування своєї позиції посилається на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №910/23359/15 та від 28.03.2018 у справі № 907/529/16.
За контррозрахунком відповідача правильний розмір пені за спірний період, на його думку, становить 438 009,03 грн.
Разом з тим 13.01.2020 від відповідача надійшло до суду також клопотання про зменшення пені на 70 відсотків.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що споживачі відповідача (населення, бюджетні організації та інші суб'єкти господарювання) мають борги перед ним за спожиті послуги теплопостачання. За таких обставин відповідач не має змоги розраховуватися з позивачем вчасно та у повному обсязі.
При цьому звертає увагу суду, що у спірному періоді дебіторська заборгованість кінцевих споживачів перед відповідачем мала тенденцію до зростання на 329,0 млн грн.
Також відповідач зауважує на тому, що неустойка, як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов'язання, не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Підсумовуючи підстави для зменшення неустойки, відповідач просить врахувати наступне.
1. Заборгованість за спожиту теплову енергію виникла у зв'язку з несплатою кінцевими споживачами, у тому числі підприємствами та організаціями.
2. Відповідачем проводилися та постійно проводяться дії, спрямовані на погашення дебіторської та кредиторської заборгованості.
3. Позивачем до відповідача у цій справі були застосовані всі можливі засоби стимулювання дотримання фінансової дисципліни, а саме: 3% річних, які є відповідальністю за користування коштами, що не були вчасно сплачені боржником; інфляційні нарахування, які за своєю правовою природою є компенсацією за нанесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.
4. Справа не містить доказів настання для позивача негативних наслідків, у тому числі збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.
5. Підприємство відповідача має стратегічне значення для регіону, метою діяльності підприємства є безперебійне постачання споживачам теплової енергії. Відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії та вживає заходів для стягнення заборгованості з кінцевих споживачів теплової енергії.
До поданої заяви відповідачем долучені: інформація про проведену претензійно-позовну роботу юридичним відділом КПТМ «Криворіжтепломережа» по населенню з 01.11.2018 по 30.04.2019; інформація про проведену претензійно-позовну роботу юридичним відділом КПТМ «Криворіжтепломережа» по юридичним особам за період з 01.11.2018 по 30.04.2019; довідка про заборгованість за теплову енергію, послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання перед КПТМ «Криворіжтепломережа (а.с. 77 - 79).
04.02.2020 представник позивача подав заяву про долучення до справи копій банківських виписок за 23.12.2019 на підтвердження сплати відповідачем основного боргу у сумі 585 367,84 грн.
У судових засіданнях представники сторін надали пояснення, аналогічні за змістом поданих заяв по суті справи.
У судовому засіданні 20.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
16.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - відповідач, споживач) укладено договір № 799 постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачу теплову енергію в гарячій воді для надання послуг теплопостачання в обсягах, зазначених у Додатку № 1, а споживач - прийняти й оплатити одержану теплову енергію за тарифами в терміни, передбачені цим договором.
За змістом пункту 3.1 договору (в редакції додаткових угод № 2 від 16.11.2018, № 3 від 27.02.2019) ціна за 1 Гкал теплової енергії в гарячій воді, яка поставляється споживачу для надання послуг теплопостачання, становить:
З 01.11.2018:
1. Для категорії «населення»: 1469,02 грн без ПДВ; 1762,824 грн з урахуванням ПДВ.
2. Для категорії промисловість «установи й організації, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів та інших споживачів»: 2261,96 грн без ПДВ; 2714,352 грн з урахуванням ПДВ.
З 01.02.2019:
1. Для категорії «населення»: 1408,36 грн без ПДВ; 1690,032 грн з урахуванням ПДВ.
2. Для категорії промисловість «установи й організації, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів та інших споживачів»: 1840,86 грн без ПДВ; 2209,032 грн з урахуванням ПДВ.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунок за фактично поставлену кількість теплової енергії проводиться споживачем до 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому здійснювалося постачання теплової енергії. Підставою для остаточного розрахунку є двосторонній акт прийому-передачі теплової енергії.
Строком постачання теплової енергії споживачу є період опалювального сезону (пункт 5.1 договору).
Передача теплової енергії у теплові мережі споживача відбувається на межі балансової належності теплових мереж постачальника та споживача згідно з Додатком № 3 цього договору (пункт 5.3 договору).
За змістом пунктів 5.9 та 5.12 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж сторін. Зняття показань приладів обліку теплової енергії щомісяця проводить споживач та передає постачальнику інформацію про фактичне споживання теплової енергії 1-го числа місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії.
Споживач щомісяця до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії, самостійно отримує у постачальника за адресою: вулиця Симбірцева, буд. 1-А, кім. № 310 два примірника двостороннього акта прийому-передачі теплової енергії (фактичної кількості Гкал у відповідному місяці) та протягом 5 днів повертає один примірник підписаного акта. Підписаний з боку споживача акт прийому-передачі є підтвердженням відсутності претензій з його боку до кількості та якості отриманої теплової енергії та є підставою проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період (пункт 5.14 договору).
Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до дати офіційного закінчення опалювального сезону 2019 року згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради (пункт 10.1 договору).
На виконання умов договору позивач у період із листопада 2018 року по квітень 2019 року (далі - спірний період) поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 3 350 099,32 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін двосторонніми актами здачі-приймання робіт (надання послуг): за листопад 2018 року - акти від 30.11.2018 на суму 544592,36 грн, за грудень 2018 року - акти від 31.12.2018 на суму 776975,58 грн, за січень 2019 року - акти від 31.01.2019 на суму 866353,80 грн, за лютий 2019 року - акти від 28.02.2019 на суму 576809,74 грн, за березень 2019 року - акти від 31.03.2019 на суму 494230,09 грн, за квітень 2019 року - акти від 16.04.2019 на суму 91137,75 грн (а.с. 16 - 27).
Для оплати наданих послуг позивачем виставлені наступні рахунки: №№ 3798, 3799 від 30.11.2018 на загальну суму 544592,36 грн (за листопад 2018 року); №№ 3938, 3939 від 31.12.2018 на загальну суму 776975,58 грн (за грудень 2018 року); №№ 2102, 2103 від 31.01.2019 на загальну суму 866353,80 грн (за січень 2019 року); №№ 2236, 2237 від 28.02.2019 на загальну суму 576809,74 грн (за лютий 2019 року); №№2369, 2370 від 31.03.2019 на загальну суму 494230,09 грн (за березень 2019 року); №№ 2433, 2434 від 16.04.2019 на загальну суму 91137,75 грн (за квітень 2019 року) (а.с. 28 - 34).
Відповідно до пункту 4.1 договору та статті 254 Цивільного кодексу України щодо визначення строку виконання зобов'язання, оплата спожитої відповідачем теплової енергії за виставленими рахунками мала бути здійснена ним у такі строки:
за листопад 2018 року на загальну суму 544 592,36 грн - не пізніше 19.12.2018;
за грудень 2018 року на загальну суму 776 975,58 грн - не пізніше 21.01.2019;
за січень 2019 року на загальну суму 866 353,80 грн - не пізніше 19.02.2019;
за лютий 2019 року на загальну суму 576 809,74 грн - не пізніше 19.03.2019;
за березень 2019 року на загальну суму 494 230,09 грн - не пізніше 19.04.2019;
за квітень 2019 року на загальну суму 91 137,75 грн - не пізніше 20.05.2019.
На час звернення позивача з позовом до суду (04.12.2019) відповідач здійснив оплату наданих йому послуг частково на загальну суму 2 764 731,48 грн, що підтверджується банківськими виписками за 13.05.2019, 20.06.2019, 24.06.2019, 29.07.2019, 30.07.2019 (а.с. 35 - 39).
Несплата відповідачем залишку грошових коштів у сумі 585 367,84 грн за отриману теплову енергію і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з виконанням сторонами договірних зобов'язань щодо поставки й оплати теплової енергії.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Поставка позивачем відповідачу теплової енергії у спірний період на суму 3 350 099,32 грн підтверджується належними й допустимими доказами. Заборгованість відповідача на суму 585367,84 грн на час звернення позивача з позовом до суду, з урахуванням часткової оплати - 2764731,48 грн, відповідачем не оспорюється й підтверджується наявними у справі банківськими виписками.
Згідно з пунктом 4.1 договору строк оплати відповідачем заборгованості є таким, що настав.
Сплата заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 585 367,84 грн була здійснена відповідачем лише під час розгляду справи, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками за 23.12.2019 (а.с. 87-88).
Зазначена обставина є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, оскільки згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до частини третьої статті 231 цього Кодексу у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 7.2 договору у випадку порушення споживачем строків розрахунків за даним договором споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.
Крім того, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлена до стягнення позивачем пеня та 3% річних розраховані у загальній сумі 441 177,60 грн та 37 397,80 грн за загальний період з 20.12.2018 по 20.11.2019 із щомісячної заборгованості за листопад 2018 року - квітень 2019 року (а.с. 41, 43).
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та пені встановлено, що в деяких випадках він здійснений з арифметичними помилками та без урахування вимог статті 254 Цивільного кодексу України щодо закінчення строку виконання зобов'язання.
За результатом здійсненого перерахунку визначені позивачем пеня та 3% річних із правильно взятої ним для розрахунку суми боргу, підлягають зменшенню та в межах заявлених позовних вимог будуть фактично становити таку суму:
Пеня - 439 603,95 грн, з яких:
51 813,70 грн - із заборгованості у сумі 366 015,14 грн за період з 20.12.2018 по 12.05.2019;
25 279,68 грн - із заборгованості у сумі 178 577,22 грн за період з 20.12.2018 по 12.05.2019;
54 190,57 грн - із заборгованості у сумі 497 098,74 грн за період з 22.01.2019 по 12.05.2019;
30 510,41 грн - із заборгованості у сумі 279 876,84 грн за період з 22.01.2019 по 12.05.2019;
64 767,79 грн - із заборгованості у сумі 554 284,75 грн за період з 20.02.2019 по 19.06.2019;
1 742,46 грн - із заборгованості у сумі 454 284,75 грн за період з 20.06.2019 по 23.06.2019;
37 662,03 грн - із заборгованості у сумі 312 069,05 грн за період з 20.02.2019 по 23.06.2019;
49 314,17 грн - із заборгованості у сумі 390 279,08 грн за період з 20.03.2019 по 28.07.2019;
223,82 грн - із заборгованості у сумі 240 279,08 грн за 29.07.2019;
23 743,05 грн - із заборгованості у сумі 186 530,66 грн за період з 20.03.2019 по 29.07.2019;
57 453,81 грн - із заборгованості у сумі 334 406,63 грн за період з 20.04.2019 по 20.10.2019 (в межах заявлених позовних вимог);
27 458,99 грн - із заборгованості у сумі 159 823,46 грн за період з 20.04.2019 по 20.10.2019 (в межах заявлених позовних вимог);
10 449,98 грн - із заборгованості у сумі 61 669,27 грн за період з 21.05.2019 по 20.11.2019;
4 993,49 грн - із заборгованості у сумі 29 468,48 грн за період з 21.05.2019 по 20.11.2019.
3% річних - 37 388,68 грн, з яких:
4 332,01 грн - із заборгованості у сумі 366 015,14 грн за період з 20.12.2018 по 12.05.2019;
2 113,57 грн - із заборгованості у сумі 178 577,22 грн за період з 20.12.2018 по 12.05.2019;
4 535,17 грн - із заборгованості у сумі 497 098,74 грн за період з 22.01.2019 по 12.05.2019;
2 553,40 грн - із заборгованості у сумі 279 876,84 грн за період з 22.01.2019 по 12.05.2019;
5 466,92 грн - із заборгованості у сумі 554 284,75 грн за період з 20.02.2019 по 19.06.2019;
149,35 грн - із заборгованості у сумі 454 284,75 грн за період з 20.06.2019 по 23.06.2019;
3 180,54 грн - із заборгованості у сумі 312 069,05 грн за період з 20.02.2019 по 23.06.2019;
4 202,18 грн - із заборгованості у сумі 390 279,08 грн за період з 20.03.2019 по 28.07.2019;
19,75 грн - із заборгованості у сумі 240 279,08 грн за 29.07.2019;
2 023,73 грн - із заборгованості у сумі 186 530,66 грн за період з 20.03.2019 по 29.07.2019;
5 029,84 грн - із заборгованості у сумі 334 406,63 грн за період з 20.04.2019 по 20.10.2019;
2 403,92 грн - із заборгованості у сумі 159 823,46 грн за період з 20.04.2019 по 20.10.2019;
932,64 грн - із заборгованості у сумі 61 669,27 грн за період з 21.05.2019 по 20.11.2019;
445,66 грн - із заборгованості у сумі 29 468,48 грн за період з 21.05.2019 по 20.11.2019.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у загальній сумі 62 466,45 грн за загальний період із січня по жовтень 2019 із щомісячної заборгованості за листопад 2018 року - березень 2019 року (а.с. 42).
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
За результатом здійсненого судом перерахунку фактична сума інфляційних втрат за цей період із правильно визначеної позивачем суми щомісячної заборгованості та з урахуванням меж позовних вимог буде становити 62 277,39 грн, з яких:
12 444,51 грн - із заборгованості у сумі 366 015,14 грн за січень - квітень 2019 з урахуванням сукупного індексу інфляції 103,4%;
6 071,63 грн - із заборгованості у сумі 178 577,22 грн за січень - квітень 2019 з урахуванням сукупного індексу інфляції 103,4%;
11 930,37 грн - із заборгованості у сумі 497 098,74 грн за лютий - квітень 2019 з урахуванням сукупного індексу інфляції 102,4%;
6 717,04 грн - із заборгованості у сумі 279 876,84 грн за лютий - квітень 2019 з урахуванням сукупного індексу інфляції 102,4%;
11 639,98 грн - із заборгованості у сумі 554 284,75 грн за березень - червень 2019 з урахуванням сукупного індексу інфляції 102,1%;
6 553,45 грн - із заборгованості у сумі 312 069,05 грн за березень - червень 2019 з урахуванням сукупного індексу інфляції 102,1%;
2 341,62 грн - із заборгованості у сумі 390 279,08 грн за квітень - липень 2019 з урахуванням сукупного індексу інфляції 100,6%;
1 119,18 грн - із заборгованості у сумі 186 530,66 грн за квітень - липень 2019 з урахуванням сукупного індексу інфляції 100,6%;
2 340,85 грн - із заборгованості у сумі 334 406,63 грн за травень - жовтень 2019 з урахуванням сукупного індексу інфляції 100,7%;
1 118,76 грн - із заборгованості у сумі 159 823,46 грн за травень - жовтень 2019 з урахуванням сукупного індексу інфляції 100,7%.
За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 539 270,02 грн, з яких: 439 603,95 грн - пеня, 37 388,68 грн - 3% річних; 62277,39 грн - інфляційні втрати.
Заява відповідача щодо зменшення пені підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Законодавчі норми не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Тому, вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Надаючи оцінку розміру пені у цій справі, суд враховує наступне.
Оплата спожитої теплової енергії на загальну суму 3 350 099,32 грн відповідачем здійснена повністю, залишок якої у сумі 585 367,84 грн - під час розгляду справи, не чекаючи судового рішення, що позитивно характеризує його як господарюючого суб'єкта та контрагента. Наявність збитків від прострочки оплати відповідачем за отриману теплову енергію позивачем не доведена.
Суд також приймає до уваги, що відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, яка ним отримується, погоджується з його доводами, що значна заборгованість перед ним кінцевих споживачів істотно впливає на дисципліну його розрахунків із позивачем. Відповідач є підприємством комунальної форми власності, яке з урахуванням своєї профільної діяльності має стратегічне значення для регіону. Доведення його до банкрутства недопустиме.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
За частинами першою - третьою статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
За таких обставин суд доходить висновку про наявність об'єктивних обставин для зменшення розміру неустойки до справедливого її розміру, яким суд вважає 50% від 439 603,95 грн, тобто 219 801,98 грн.
Заперечення відповідача проти нарахування пені з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, судом не приймаються у зв'язку з помилковим тлумаченням відповідачем пункту 4.1 договору щодо кінцевого строку розрахунку.
Визначення початку прострочки виконання зобов'язання з 20 числа у випадку передбаченого у договорі кінцевого строку з використанням словосполучення «до 20 числа» збігається з правовою позицією, викладеною, наприклад, у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 904/1603/19, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 27.11.2019.
Аналогічний висновок міститься також у постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2016 у справі № 910/21225/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 910/23359/15.
Так, зокрема, Суд у зазначених судових рішеннях звернув увагу на те, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
Посилання відповідача на судову практику Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 907/529/16 та від 26.07.2018 у справі №910/23359/15) в обґрунтування своїх висновків щодо неправильного визначення позивачем у цій справі початку нарахування пені є недоречним.
У зазначених постановах Судом дійсно досліджувалося питання початку обрахування пені, але за інших обставин. А саме за наявності різних пунктів договору, що визначали остаточний строк розрахунку: пункт 6.1 - до 20 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу (визначення початку прострочення в оплаті з 20 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, Суд визнав правильним і прийнятним для обрахування, зокрема, 3% річних); пункт 7.2 - до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору, що містить вказівку на подію.
У даному випадку, враховуючи загальні положення обчислення строків, закріплені в статтях 253, 254 Цивільного кодексу України, Суд визнав, що перебіг строку нарахування пені у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами, починається з 21.01.2016, тобто з наступного дня після настання події - 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу.
Судовий збір у сумі 16 869,57 грн покладається на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (585367,84+539270,02=1124637,86; 1124637,86х16896,15/1126409,69 = 16 869,57).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення заборгованості у сумі 1 126 409,69 грн задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" основного боргу у сумі 585 367,84 грн.
Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (ідентифікаційний код 03342184; місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, провулок Дежньова, буд. 9) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (ідентифікаційний код 00191307; місцезнаходження: 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд.1А) пеню у сумі 219 801,98 грн, 3% річних у сумі 37 388,68 грн, інфляційні втрати у сумі 62 277,39 грн, судовий збір у сумі 16869,57 грн.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 20-ти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 02.03.2020.
Суддя І.І. Колісник