Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 лютого 2020 р. Справа№200/11851/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Сафронової Ю.Л. та представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Яковлєвої А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування вимог від 09 серпня 2019 року № Ф-27953-17 на суму 38128,10 грн. та від 04 вересня 2019 року № Ф-27953-17 на суму 35128,10 грн. про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 09 серпня 2019 року була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-27953-17 на суму 38128,10 грн.
04 вересня 2019 року була винесена ще одна вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф - 27953-17 на суму 35128,10 грн.
Позивач зазначає, що при винесенні спірних вимог відповідачем не враховано приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464), оскільки платники єдиного внеску, визначені статтею 4 даного Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669), де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Відповідач проти позову заперечує, надав відзив на адміністративний позов.
Зазначає, що згідно з реєстраційних даних ІС «Податковий Блок» ОСОБА_1 перебував на обліку, як фізична особа - підприємець та особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).
Відповідач звертає увагу, що даний вид діяльності також підпадає під визначення платників єдиного внеску.
Крім цього відповідач посилається на Закон України від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон України №2464), відповідно до якого платниками єдиного внеску є і фізичні особи - підприємці і особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
За даними облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів у позивача була наявна заборгованість, на підставі цих даних ГУ ДФС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року № Ф-27953-17 у сумі 38128,10 грн. та від 04.09.2019 року №Ф-27953-17 у сумі 35373,10 грн. згідно вимог чинного законодавства.
Вказує, що зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), внесені Законом №1669-VII, втратили чинність згідно із Законом № 911-VIII, з 01.01.2016 року, отже з цього періоду будь-які пільги для платників єдиного внеску відсутні.
Борг позивача у вимозі, що оскаржується виник у 2018-2019 роках.
За таких обставин, п.9-3 (п. 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) Розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 застосовувати як підставу звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування неможливо.
У судовому засіданні 20 січня 2020 року було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03 лютого 2020 року.
03 лютого 2020 року розгляд справи було відкладено на 17 лютого 2020 року.
17 лютого 2020 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 19 лютого 2020 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року було поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Позивач у призначене судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надійшло клопотання від 19 лютого 2020 року про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
З огляду на те, що правова позиція позивача висвітлена у позовній заяві, що міститься в матеріалах справи та зважаючи на строки розгляду справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи.
Відповідно до п. 1 ч.3 ст. 205 КАС України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки
Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути дану справу по суті.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
04 вересня 2019 року відповідачем винесено спірну вимогу № Ф-27953-17 про сплату боргу з єдиного внеску, якою позивача зобов'язано сплатити 35373 грн. 10 коп., з яких 23561,6 грн. недоїмка, 854,40 грн. штраф та 854,40 грн. пеня (а.с. 11).
09 серпня 2019 року відповідачем винесено спірну вимогу № Ф-27953-17про сплату боргу з єдиного внеску, якою позивача зобов'язано сплатити 38128 грн. 10 коп., з яких 26316,16 грн. недоїмка, 854,40 грн. штраф та 10957,54 грн. пеня (а.с. 12).
Згідно розрахунку спірних вимог, наданого відповідачем, її сформовано за період з 19.02.2018 р. по 19.07.2019 р. (а.с.76).
Крім цього, судом встановлено, що начальником Маріупольського управління ГУ ДФС у Донецькій області від 22 грудня 2018 року було прийнято рішення № 0296824610 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 10% за період з 28.06.2013 року до 19.01.2018 року у розмірі 854,40 грн. та нараховано пеню у розмірі 10957,54 грн. (0,1 % суми недоїмки) (а.с.117).
Доказів направлення вказаного рішення позивачу відповідачем суду не надано.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідачів, суд виходить з наступного.
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрований з 11.05.1983 р. та фактично мешкає у АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 8).
01 липня 2005 року позивач отримав свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 1952 (а.с. 10).
Позивач є фізичною особою - підприємцем, що підтверджує витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1005877593 від 23.10.2019 р., відповідно до якого місце проживання та реєстрації фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1 .
Основним видом діяльності позивача як фізичної особи-підприємця за кодом КВЕД є 69.10 "Діяльність в сфері права", про що зазначено у витягу.
Дата запису про проведення державної реєстрації позивача у якості фізичної особи-підприємця 29.06.2010 року, номер запису: 2 274 000 0000 026367. Місцезнаходження реєстраційної справи: Юридичний департамент Маріупольської міської ради.
Позивач перебуває на обліку в Приморській ДПІ Маріупольського управління Головного управління ДПС у Донецькій області з 30.06.2010 р., № 4676 та взятий на облік як платник єдиного внеску з 30.06.2010 р., № 05-43-11-7165 (а.с. 126-128).
Згідно Постанови Кабінету міністрів України від 19 червня 2019 р. № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (дата набрання чинності 27.06.2019 р. ) утворений територіальний орган Державної податкової служби як юридична особа публічного права, а саме - Головне управління ДПС у Донецькій області, та шляхом приєднання до останнього реорганізоване Головне управління ДФС у Донецькій області. Територіальні органи Державної податкової служби визначені правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізовані шляхом приєднання до них, у відповідних сферах діяльності. Отже, Головне управління ДПС у Донецькій області з 27.06.2019 р. є правонаступником Головного управління ДФС у Донецькій області.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464, зокрема, частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Закон № 1669, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Згідно Постанови Кабінету міністрів України від 19 червня 2019 р. № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (дата набрання чинності 27.06.2019 р.) утворений територіальний орган Державної податкової служби як юридична особа публічного права, а саме - Головне управління ДПС у Донецькій області, та шляхом приєднання до останнього реорганізоване Головне управління ДФС у Донецькій області. Територіальні органи Державної податкової служби визначені правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізовані шляхом приєднання до них, у відповідних сферах діяльності.
Отже, Головне управління ДПС у Донецькій області з 27.06.2019 р. є правонаступником Головного управління ДФС у Донецькій області.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464, зокрема, частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Закон № 1669, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п.п. 9.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
З огляду на дію зазначених норм позивач звільнений від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону України №2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII (надалі Закон №1669) ( в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року. На час виникнення спірних правовідносин, Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО тривав.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратило чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Краматорськ Донецької області.
Місто Маріуполь, Донецької області, входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).
Таким чином, позивач знаходвся на обліку в контролюючому органі, який розташований на території населеного пункту, визначеного переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція (що не заперечується відповідачем).
Отже, позивач є платником єдиного внеску, який визначений статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яка на даний час триває.
Таким чином, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.
Суд зазначає, що відсутність у позивача обов'язку своєчасної сплати внесків, починаючи з 14 квітня 2014 року, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання.
Відтак, формування спірних вимог про сплату недоїмки та застосування наслідків такої несплати є протиправним.
В контексті викладеного, суд зазначає, що позивач, в даному випадку, звільнений від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Стосовно посилання відповідача, що доповнення розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911), суд зазначає, що дійсно зазначена норма з 01 січня 2016 року втратила чинність, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, разом з тим збереглася в Законі № 2464. Пункт 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №805/2856/17-а.
Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог частини п'ятої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Судом встановлено, що до складу спріної вимоги відповідачем включено суми штрафу та пені.
Проте, як було зазначено вище, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у пункті 9.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», не застосовуються.
Отже, включення до складу спірної вимоги штрафу та пені, нарахованих рішенням № 0296824610 від 22 грудня 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені прийнято є протиправним та суперечить нормам чинного законодавства України.
Крім того, суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений.
Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідачем не заперечується той факт, що спірні вимоги винесені у відношенні позивача саме як до самозайнятої особи - адвоката. Даних щодо наявності недоїмки з єдиного внеску у позивача як фізичної особи - підприємця відповідачем до матеріалів справи не надано.
Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно з пунктами 63.1, 63.2 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Пунктом 63.5 ст. 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п. 65.2 ст. 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст.167 цього Кодексу.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Частина 3 статті 4 вказаного Закону передбачає, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
З системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" випливає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткуванню згідно ст. 178 ПК України у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець, відповідно до вимог законодавства.
Як видно з копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстровий як фізична особа - підприємець з 29.06.2010 року та здійснює діяльність за кодом 69.10 "Діяльність у сфері права" (а.с. 126-128).
Крім того, позивач також одночасно є адвокатом, що підтверджується, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1952 від 01.07.2005 року.
Відповідно до п.п. 2 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.
Суд зазначає, що Закон № 2464 не визначає такого окремого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
У даних правовідносинах позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464.
З огляду на викладене, нарахування єдиного внеску відповідачем позивачу і як фізичній особі - підприємцю і як особі, що провадить незалежну професійну діяльність, є фактично, подвійним оподаткуванням, що є неприпустимим.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що спірні вимоги є протиправними у повному обсязі та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд приходить висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь позивача судового збору в розмірі 768,40 грн.
Керуючись Законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2019 року № Ф-27953-17 на загальну суму 35373 грн. 10 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09 серпня 2019 року № Ф-27953-17 на загальну суму 38128 грн. 10 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (місцезнаходження: вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 43142826) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісм) гривень 40 (сорок) копійок.
Рішення складене у повному обсязі 02 березня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч