02 березня 2020 р. Справа № 160/12991/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у м.Дніпрі в порядку письмового провадження клопотання ГУНП в Дніпропетровській області про закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа: Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.12.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа: Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить суд винести судове рішення, яким визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень - управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Дніпропетровській області, - протиправною, та зобов'язати відповідача внести зміни в персонально-довідковий облік єдиної інформаційної системи МВС України щодо даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, видалити персонально-довідкові дані, які не відповідають дійсності, а саме, що він «є особою, яка з 1997 р. Петриківським РВВС Дніпропетровської області притягується до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.81, ч.1 ст.89 КК України, кримінальна справа № 215432, обрано запобіжний захід у вигляді «підписки про невиїзд».
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/12991/19 передана до розгляду судді Віхровій В.С. 23.12.2019 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 р. позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 р. суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 10.02.2020 р. о 13:30 год.
У судове засідання 10.02.2020 р. позивач та третя особа не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки до суду не повідомили. Для повторного виклику учасників справи, судове засідання було відкладено до 02.03.2020 р. о 10:40 год.
12.02.2020 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі з огляду на те, що діяльність уповноважених службових осіб поліції, як і інших правоохоронних органів, щодо інформаційного наповнення єдиної інформаційної системи МВС полягає в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них. Внесення до єдиної інформаційної системи МВС відомостей в одній з установлених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) форм саме по собі не впливає на юридичне становище особи, не змінює характеру й обсягу її прав та обов'язків та існуючого стану правовідносин, а також не містить ознак управління діяльністю інших суб'єктів. Вважає, що дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов'язані із внесенням або невнесенням відомостей до єдиної інформаційної системи МВС, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій, а тому такий спір не є публічно-правовим. Крім того Велика Палата Верховного суду у постанові від 26.03.2019 року у справі № 807/1456/17 дійшла правового висновку, що заявлені позовні вимоги суди не можуть розглядати за правилами будь-якого судочинства.
У судове засідання 02.03.2020 р. сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
З огляду на положення ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення питання про закриття провадження у справі за клопотанням відповідача, тому вважає за можливе розгляд даного клопотання провести без участі сторін, у письмовому провадженні.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , в зв'язку з укладенням контракту на військову службу в Збройних Силах України отримав довідку з Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України про наявність чи відсутність судимостей. В довідці серії AAA № 0640589, виданої Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України зазначено, що за обліками МВС громадянин України ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Дніпродзержинськ Дніпропетровська область Україна на території України станом на 10.05.2019 не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Разом з тим є особою, яка з 1997 року Петриківським РВВС Дніпропетровської області притягується до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.81, ч.1 ст.89 КК України, кримінальна справа № 215432, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Відомості про результати розгляду кримінальної справи до МВС не надходили».
В зв'язку з виконанням обов'язку по наданню правової допомоги адвокатом, моїм адвокатом Бразалуком О.О., на підставі ст.ст. 19,20 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України було надіслано вимогу про видалення персональних даних, які не відповідають дійсності.
Згідно листа Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України № 16/4-138 аз від 11.07.19, повідомляється що внесення змін до регіональних персонально-довідкових обліків належить до компетенції відповідних інформаційних підрозділів Головних управлінь Національної поліції . В зв'язку з тим, що відомості стосовно ОСОБА_1 перебувають на обліку Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Дніпропетровській області, рекомендовано звернутися до вказаного підрозділу.
На підставі ст.ст. 19,20 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність», була надіслана відповідачу вимога про видалення персональних даних, які не відповідають дійсності, а саме те, що ОСОБА_1 «є особою, яка з 1997 року Петриківським РВВС Дніпропетровської області притягується до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.81, ч.1 ст.89 КК України, кримінальна справа № 215432, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд» з персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України. Відповідачем було відмовлено в вимозі та зазначено, що внесення відомостей персонально-довідкового обліку або вилучення облікових документів може бути здійснено лише на підставі відповідного процесуального рішення слідчого органу досудового розслідування, у провадженні якого знаходиться справа, або рішення суду.
На підставі зазначених вище обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.
Крім того, позивач вказує, що зазначена в довідці інформація не відповідає дійсності, оскільки він ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі у 1997 році Петриківським РВВС Дніпропетровської області по кримінальній справі № 215432 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.81, ч.1 ст.89 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними.
Суд зазначає, що питання реєстрації кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень та результатів судового провадження регулюються Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженим наказом Генерального прокурора України 6 квітня 2016 року № 139 (далі - Положення № 139), що набрало чинності 21 червня 2016 року.
Суд зауважує, що посилання позивача на норми Закону України «Про захист персональних даних» та Порядку доступу до відомостей персонального-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 29.11.2016 №1256, є помилковими, з огляду на те, що відповідно до норм чинного КПК України 2012 року та Положення №139 офіційним джерелом інформації щодо зареєстрованих злочинів, осіб, підозрюваних (обвинувачених) у їх вчиненні, та руху кримінальних справ (кримінальних проваджень) є ЄРДР.
Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу І Положення №139 Реєстр - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті першому глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.
Розділом 6 Положення №139 визначено особливості обліку відомостей про кримінальні правопорушення минулих років і таких, які обліковуються в органах досудового розслідування, а також осіб у цих провадженнях.
Відповідно до пункту 2 розділу 6 Положення № 139 рішення щодо кримінальних правопорушень, які станом на 18 листопада 2012 року перебували в провадженні, вносяться слідчими до Реєстру після попереднього обліку кримінальних правопорушень та раніше прийнятих щодо них рішень. При внесенні цих відомостей до Реєстру використовується реквізит «кримінальні правопорушення, які на день набрання чинності КПК перебувають у провадженні».
Згідно з пунктом 4 розділу 6 Положення №139 при внесенні інформації про кримінальні правопорушення минулих років, у яких встановлено особу правопорушника, одночасно відображаються відомості щодо його затримання, порушення кримінальної справи стосовно нього, пред'явлення обвинувачення за нормами КПК України (у редакції 1960 року), оголошення розшуку тощо.
Отже, наявність у Реєстрі відомостей що позивач «є особою, яка з 1997 р. Петриківським РВВС Дніпропетровської області притягується до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.81, ч.1 ст.89 КК України, кримінальна справа № 215432, обрано запобіжний захід у вигляді «підписки про невиїзд». є лише підтвердженням існування такого факту.
Крім того, суд зазначає, що використання поліцією відображених у Реєстрі відомостей, як і інша діяльність цього органу, відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон України № 580-VIII) може здійснюватися виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статті 25, 26 Закону № 580-VIII передбачають повноваження поліції щодо формування, наповнення та підтримання в актуальному стані баз даних єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України стосовно зареєстрованих кримінальних правопорушень, результатів їх розгляду у судах, а також обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що діяльність правоохоронних органів щодо інформаційного наповнення ЄРДР полягає в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них. Внесення до Реєстру відомостей про кримінальні правопорушення минулих років і таких, які обліковуються в органах досудового розслідування, а також осіб у цих провадженнях, саме по собі не впливає на юридичне становище особи, не змінює характеру й обсягу її прав та обов'язків та існуючого стану правовідносин, а також не містить ознак управління діяльністю інших суб'єктів.
Набуття особою статусу обвинуваченого та подальший рух справи на стадії судового розгляду є правовими наслідками передбачених законом процесуальних дій слідчого, прокурора - складання обвинувального акта та направлення його до суду, а не наслідками відображення інформації про ці дії у відповідній базі даних.
Виключення з Реєстру інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, чинне законодавство не передбачає.
Виходячи з наведеного, дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов'язані із внесенням або невнесенням передбачених КПК України відомостей до ЄРДР, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій. А тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими, і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється.
Вищезазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 29 березня 2019 року по справі №807/1456/17.
При цьому суд звертає увагу, що позивач не оскаржує вчинення слідчим, прокурором процесуальних дій і прийняття ними процесуальних рішень, відомості про які позивач вважає за необхідне виключити з Реєстру, а також неприйняття ними процесуальних рішень про зміну статусу позивача у кримінальному провадженні.
Крім того, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, з огляду на положення частини першої статті 24 КПК України не є необмеженим, а гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Із дій, бездіяльності слідчого, прокурора, пов'язаних з фіксацією інформації в ЄРДР, пунктом першим частини першої статті 303 КПК України передбачена можливість оскаржити до слідчого судді лише бездіяльність, що полягає у невнесенні до Реєстру відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви чи повідомлення про нього.
Наведений у частині першій цієї статті перелік рішень, дій або бездіяльності, що можуть бути предметом судового оскарження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У частині другій статті 303 КПК України закріплена пряма заборона окремого оскарження інших рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора.
Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для розгляду судом кримінальної юрисдикції вимог особи до органу досудового розслідування про виключення відомостей з ЄРДР.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що приписи «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 статті 238 КАС України) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами (див., зокрема, пункт 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
З урахуванням особливостей заявленого предмета позову та того, що чинне законодавство не передбачає виключення з Реєстру інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, така інформація не впливає на юридичне становище позивача, не змінює характеру й обсягу його прав і обов'язків та існуючого стану правовідносин. Отже, заявлену позовну вимогу суди не можуть розглядати за правилами будь-якого судочинства.
Вказане не суперечить суті права позивача на доступ до суду, переслідує легітимну мету офіційного фіксування здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій і прийнятих процесуальних рішень, а відповідне обмеження доступу до суду є пропорційним цій меті.
Вищезазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 29 березня 2019 року по справі №807/1456/17.
З огляду на наведене, провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Закрити провадження у справі №160/12991/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа: Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду, у строк та за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова