11 січня 2020 року Справа № 160/10253/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
21 жовтня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 » від 09 липня 2019 року № 4144-П.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що при прийнятті наказу "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 09 липня 2019 року" № 4144-П відповідач діяв неправомірно, оскільки передувати прийняттю органом державної податкової служби наказу про проведення позапланової перевірки має, зокрема, відповідний письмовий запит органу державної податкової служби про надання пояснень та їх документального підтвердження і невиконання такого запиту платником податків.
Однак, позивач запиту не отримував, що є підставою для скасування оскаржуваного наказу.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2019 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.
На адресу суду від представника відповідача 20 листопада 2019 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позов вважає безпідставним та таким, що не ґрунтуються на вимогах податкового та іншого законодавства у зв'язку з тим, що згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
Таким чином, за результатами аналізу податкової інформації, що отримана та міститься у базах даних органу ДФС, останній виявляє факти, які свідчать про порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, і надсилає платнику запит щодо такої інформації із дотриманням вимог п. 73.3 ст. 73 Кодексу.
При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язок контролюючого органу зазначати у запиті, аналіз якої саме податкової інформації став підставою для направлення запиту.
Відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Так, відповідно п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу, виконання умов передбачених даною статтею надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
На виконання вищезазначених норм Податкового кодексу контролюючий орган надіслав копію наказу та направлення на перевірку.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
09 липня 2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено наказ №4144-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ".
У наказі зазначено провести документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 огли (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 22.07.2019, тривалістю 5 робочих днів.
Перевірку провести за період з 01.04.2016 по 31.12.2018 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Листом від 16.07.2019 року позивач повідомив відповідача про те, що ним були втрачені первинні документи його підприємницької діяльності за період з 01.04.2016 р. по 15.07.2019 р.
21 жовтня 2019 року відповідачем складено акт №5193 про відмову від допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки та у наданні документів.
В акті зазначено, що позивачем особисто здійснено запис в направленні на перевірку від 21.10.2019 року про те, що з наказом не згоден, до перевірки не допускає.
Вирішуючи правомірність оскаржуваного наказу, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до вимог п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів і податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
За правилами п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у підпунктах 78.1.1 - 78.1.18.
Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідно до положення підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка проводиться якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Таким чином, підпункти 78.1.1 та 78.1.4 ПК України передбачають абсолютно різні підстави для проведення позапланових перевірок, проте спільним для обох підстав є обставина ненадання або надання не у повному обсязі пояснень та документальних підтверджень протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, на письмовий запит податкового органу.
Документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення фактів, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи або недостовірність даних в податкових деклараціях; отримання запиту платником податків та ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.
З наведених норм вбачається, що отримана контролюючим органом податкова інформація, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та виявлена контролюючим органом недостовірність даних, що містяться у поданих платником податків податкових деклараціях, може бути підставою для призначення позапланової перевірки платника податків лише у випадку, коли сумніви, які виникли у податкового органу, не усунуті наданими поясненнями з документальним підтвердженням.
Таким чином, прийняттю наказу органом державної податкової служби про проведення перевірки передує відповідний письмовий запит органу державної податкової служби про надання пояснень та їх документального підтвердження і невиконання такого запиту платником податків.
Як встановлено судом, позивач не отримував запит про надання пояснень та документальних підтверджень, що позбавило останнього права надати необхідні документи для підтвердження господарських операцій.
Отже, у відповідача відсутні підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.
Правовідносини з приводу підстав та організації направлення такого запиту і надання на нього відповіді врегульовані п.73.3 ст.73 ПК України.
Згідно п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок
при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;
акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами абз.16 п.73.3 ст.73 ПК України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
Формою реалізації повноважень податкового органу є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про існуючі порушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування тієї інформації, яка є у податкового органу, при цьому достовірність такої інформації про порушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення порушення та формування висновків про це можливе лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації та додаткової перевірки, яку можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведеного аналізу після її отримання.
Разом з тим, призначення перевірки без направлення запиту порушує право платника податку, оскільки такий позбавлений можливості спростувати наявну у податкового органу інформацію про можливі порушення, позаяк документи та пояснення податковим органом не запитувалися. Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі № 805/1730/17-а (адміністративне провадження №К/9901/41848/18), в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №813/520/17 (адміністративне провадження №К/9901/39809/18).
Відповідно до статті 81 Податкового кодексу України у наказі на проведення документальної позапланової перевірки повинно бути зазначено підставу для її проведення із зазначенням відповідного підпункту пункту 78.1 статті 78 Кодексу.
З метою застосування такого підходу необхідно, щоб зі змісту спірного наказу вбачалося за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу, а не юридичну для призначення відповідної перевірки, тобто конкретні обставини податкового правопорушення.
Проте, зі змісту оскаржуваного наказу неможливо встановити, яким чином на підставі аналізу податкової декларації можна встановити відсутність реального здійснення операцій, як і конкретні обставини, на підставі яких контролюючий орган встановив порушення позивачем податкового законодавства. Наказ має містити саме фактичні дані підстави, тобто наявність конкретних обставин, а не посилання на відповідні норми Податкового кодексу України. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 28.03.2019 року у справі №813/1259/18 (адміністративне провадження №К/9901/67446/18), в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №813/1133/18 (адміністративне провадження №К/9901/62920/18), в постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі №813/1041/18 (адміністративне провадження №К/9901/4795/19).
Приймаючи рішення у справі, суд також враховує, що на підтвердження своєї позиції відповідачем не надано будь-яких документів, які б підтверджували належним чином сам факт направлення податковим органом запиту позивачу перед винесенням оскаржуваного наказу про перевірку.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного наказу "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 " від 09 липня 2019 року № 4144-П діяло не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » від 09 липня 2019 року № 4144-П.
Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник