25 лютого 2020 року Справа 160/1835/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилася у порушені правового режиму розгляду заяви позивача від 30.08.19р. згідно порядку ст.ст.18, 19 ЗУ «Про звернення громадян», ч.ч.1, 2, 8 ст. 11 Закону України "Про державну службу" і принципів ст.3, ч. 2 ст. 28 ,34 Конституції України;
- зобов'язати голову виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича протягом 15-ті днів надати клопотання і рішення, постанови, тобто правовий акт, яким вжити заходи для надання безоплатних рецептів на ті самі ліки за рецептами від 29.08.19р №444, №445, №446. №447, №448, №449, №450. №451, №452, №453(10 рецептів) та надати зазначені документи згідно заяви від 30.08.19р.;
- захистити права позивача пов'язані з захистом прав матері на попередження за можливістю страждань і болю відповідно до сг.3, 19, 22, 28, 51, 55 Конституції України шляхом встановлення наявності компетенції (повноважень) голови виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича скласти клопотання і правовий акт для забезпечення ОНКО хворої людини безкоштовними медикаментами за усіма надаваємими рецептами для лікувально-профілактичних заходів згідно заяви від 30.08.19р. їх визнанням окремим пунктом рішення, зазначивши закон вимоги яких порушено згідно ст.249 КАСУ;
- захистити права позивача на інформацію, шляхом встановлення порушення правового режиму розгляду його заяви від 30.08.19р. зазначивши, що голова виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Солод Віталій Михайлович повинен дотримуватись вимог ст.ст.18, 19 ЗУ «Про звернення громадян», який зазначає, що рішення, постанова, тобто правовий акт виноситься тільки за результатами розгляду звернення і при відсутності його вважати звернення належно не розглянутим.
Відповідно до реєстру передачі справ №825/20 від 17.02.2020р. справу №160/1834/20 було передано судді Жуковій Є.О. безпосередньо 18.02.2020р., що підтверджується відповідним записом, в даному реєстрі №825/20 від 17.02.2020р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/1835/20 від 18.02.2020р., заяву про самовідвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Жукової Є.О. в адміністративній справі №160/1835/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено. Справу передано до відділу з організаційного забезпечення суду для подальшого перерозподілу.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2020 року адміністративну справу №160/1835/20 передано для розгляду судді Турлаковій Н.В.
З матеріалів скарги вбачається, що провадження у справі не відкрито.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з позовом не було дотримано встановлені законом вимоги щодо форми та змісту позовної заяви.
Так, за приписами частини першої-другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень у позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідно до пункту 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначається: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить захистити його інтереси пов'язані з правом на захист, зазначивши окремим пунктом закон чи інший нормативно правовий акт вимоги яких порушено відповідачем згідно ст.249 КАС України.
Проте таке формулювання способу захисту порушених прав, свобод чи інтересів не відповідає вимогам частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, предметом спору є фактично не розгляд звернення позивача від 30.08.2019 року вх.С-811. Заява позивача від 30.08.2019 року вх.С-811, копія якої додана до позовної заяви, стосується забезпечення матері позивача лікарськими засобами, безкоштовними медикаментами та безкоштовними рецептами.
Також, позивач просить захистити його права пов'язані з захистом прав матері на попередження за можливістю страждань і болю відповідно до сг.3, 19, 22, 28, 51, 55 Конституції України.
Згідно ч.1 ст.56 КАС України, права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом прав та інтересів іншої особи - ОСОБА_2 , проте будь-яких обґрунтувань на права звернення до суду в інтересах вказаної особи не зазначено.
Згідно ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
У супереч зазначеному, додатки надані до позовної заяви лише в одному примірнику.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
У відповідності до частини 2 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними.
Позовну заяву подано від імені ОСОБА_1 , проте, документів на підтвердження його адміністративної процесуальної дієздатності (копії паспорту), до матеріалів позовної заяви не долучено.
Крім того, частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з тим, до позовної зави долучено заяву про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку звернення до суду, в якій позивач посилається на тяжкий матеріальний стан.
Розглянувши вказану заяву про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016р. "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору". Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.
Подаючи до суду заяву про звільнення від сплати судового збору, позивач на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надав довідку №10657 від 15.11.2019р. про отримання ним щомісячної компенсаційної виплати по догляду за особою з інвалідністю 1 групи ОСОБА_2 , за період з листопада 2017 по жовтень 2019 року всього на суму 752,90грн.
При цьому надані позивачем відомості про розмір щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи, не можуть бути належним доказом на підтвердження розміру річного доходу позивача - фізичної особи саме за весь попередній календарний рік, оскільки така довідка не є достатнім доказом підтвердження такого майнового стану, за якого неможливо сплатити судовий збір, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо). Доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником не надано (довідка органу доходів і зборів, довідка про склад сім'ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо).
Позивачем не надано й документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про скрутне матеріальне становище заявника.
Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до вказаних статей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, суд повинен встановити наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 17.10.2019р. у справі № 215/3786/18, від 21.10.2019р. справа № 215/1025/19, від 16.10.2019р. справа № 160/7077/19.
Суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v.Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів.
Таким чином з урахуванням висновків Верховного Суду, копія довідки не може бути розцінена як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача ОСОБА_1 , оскільки доказів того, що щомісячна компенсація виплат непрацюючій особі є єдиним джерелом доходів позивача до суду надано не було, а тому така довідка не відображає відомості про об'єктивний матеріальний стан позивача станом на дату подання адміністративного позову, оскільки останній може мати і інші джерела доходу.
Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
За викладених обставин, на даний час відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову, у зв'язку з чим, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102,00 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2020 рік).
Відповідно до ч. 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який сплачується фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 840,80 грн.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Отже, позивач зобов'язаний сплатити до суду судовий збір в розмірі 840,80грн., отримувач коштів - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37989253, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA238999980313131206084004008, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання виправленого позову у відповідній сторін кількості а саме:
- надати до суду оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 840,80грн. або обґрунтоване клопотання про звільнення чи відстрочення його сплати із надання підтверджуючих доказів станом на момент звернення із даним позовом (довідка податкового органу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, також інші докази на підтвердження скрутного матеріального стану станом на момент подання позову: довідка про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги тощо);
- надати копію паспорта громадянина України на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача;
- надати завірені належним чином додатки до позову для відповідача;
- викласти в прохальній частині позовні вимоги щодо предмету спору із зазначенням належного способу захисту прав позивача та навести їх обґрунтування, з урахуванням ст.ст.5, 160 КАС України.
Роз'яснити, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова