м. Вінниця
02 березня 2020 р. Справа № 120/138/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100)
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови йому у перерахунку призначеної та у призначенні пенсії за вислугу років на пільгових умовах, відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Тому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та зобов'язано надати суду у встановлений строк належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
25.02.2020 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що у даному випадку мало місце подання позивачем заяви від 20.09.2019, складеній у довільній формі, що не відповідає вимогам пункту 4.1 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а отже дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо її розгляду як письмового звернення відповідно до Закону України "Про звернення громадян" є правомірними.
При цьому зазначено, що визначення права на пільгове пенсійне забезпечення має здійснюватись у відповідності до Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових на підставі записів у трудовій книжці та уточнюючих довідок, виданих на підставі первинних документів підприємства.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
20.09.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з письмовою заявою про перерахунок пенсії та призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 2904/С-10 від 16.10.2019 року позивача повідомлено, що згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 2603 від 18.09.2018 року, виданої ПАТ "Українська залізниця" регіональна філія "Південно-західна залізниця" ВП Локомотивне депо Жмеринка, період роботи помічником машиніста електровоза становить 00 років 06 місяців 20 днів (з 08.01.1987 року по 27.07.1987 року), який зараховано до пільгового стажу за Списком № 2. Інших довідок, необхідних для підтвердження пільгового стажу позивачем не надано.
При цьому роз'яснено, що у матеріалах пенсійної справи наявне рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року у справі № 120/528/19-а, яким зобов'язано Бершадське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу роботи період роботи з 02.09.1989 року по 26.01.1991 року (дати прийняття постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, якою така посада за Списком № 2 не передбачена). Проте, з урахуванням підтвердження даним судовим рішенням права позивача на зарахування до пільгового стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періоду роботи з 02.09.1989 року по 26.01.1991 року, суд вказав на недостатність необхідного пільгового стажу за Списком № 2, тому розпорядження від 27.12.2018 року № 27 про відмову у призначенні позивачу пенсії судом не скасоване та у задоволенні позовних вимог щодо призначення, нарахування та виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із заниженням пенсійного віку на 6 років з 22.07.2018 року - відмовлено.
Окрім того, позивача повідомлено, що за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб (у системі персоніфікованого обліку) відсутні відомості про підстави для обліку спеціального стажу роботи у період з 2000 року.
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, з метою зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчинити дії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з пунктом першим частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Підпунктом 2-1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
У відповідності до статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею другою Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються, зокрема, трудові пенсії: за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років.
Згідно зі статтею 51 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до пункту "а" статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
На момент звернення до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (20.09.2019 року) позивачу виповнилось 55 років, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення".
До зазначеного Списку включені машиністи і помічники машиністів тепловозів.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону № 1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Постанова № 637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом третім вказаного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком № 637.
Суд зауважує, що згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 02.09.1989 року по 03.05.1996 року працював на посаді помічника машиніста тепловоза та з 20.03.2000 року по 09.09.2002 року - на посаді машиніста тепловоза у Відкритому акціонерному товаристві "Ладижинський завод силікатної цегли".
Посилання відповідача на відсутність уточнюючих довідок на підтвердження пільгового стажу, суд оцінює критично, оскільки згідно з нормами Порядку № 637 додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці, які підтверджують факт роботи його на посадах помічника машиніста тепловоза та машиніста тепловоза, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону № 1788-XII як такі, що зазначені у відповідному Списку професій і користуються правом на пенсію за вислугу років.
Також суд вказує, що записи у трудовій книжці про спірні періоди роботи скріплені печатками підприємств, дефектів не мають та з них можливо встановити стаж роботи позивача. Відповідачем, у свою чергу, не надано до суду доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки (у частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
Більше того, відповідачем у листі від 16.10.2019 року № 2904/С-10 не зазначено, з яких підстав Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не взято до уваги зазначені записи.
При цьому, суд не враховує доводи відповідача про те, у матеріалах пенсійної справи наявне рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року у справі № 120/528/19-а, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити, нарахувати та виплачувати йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки позивач, у даному випадку, звертався до пенсійного фонду з заявою про призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону № 1788-XII.
Водночас, аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи, суд вважає з необхідне зазначити, що відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
З огляду на викладене, на думку відповідача, спірним у даній справі є форма та зміст заяви, з якою позивач звернувся до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з метою перерахунку та призначення пенсії.
Проте, суд зазначає, що зміст зазначеної заяви очевидно дає змогу оцінити намір позивача. Крім того, важливим є те, що до заяви позивачем було долучено ряд документів (відповідачем не заперечується), які подаються саме при призначенні (перерахунку) пенсії.
Відмовивши позивачу у розгляді його заяви по суті та прийнятті відповідного рішення, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.11.2019 року по справі № 748/696/17 (адміністративне провадження № К/9901/16284/18).
Згідно з пунктом 4.2. Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Відповідно до пункту 4.3. Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Також, частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Тобто, підставою для повідомлення про відмову у призначенні пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.
Однак, судом встановлено, що протягом 10 днів з дня подання позивачем заяви органом Пенсійного фонду не прийнято відповідного рішення про призначення пенсії, як і не прийнято рішення про відмову в призначенні такої, що свідчить про допущення бездіяльності під час розгляду заяви позивача.
За наведених обставин суд вважає, що слід застосувати приписи частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у неприйнятті рішення про призначення чи відмову в призначенні пенсії за результатами розгляду заяви позивача.
Водночас, суд не знаходить достатніх підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не прийнято належного рішення за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії та призначення пільгової пенсії за вислугу років, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Враховуючи те, що рішення про призначення чи відмову в призначенні пенсії за результатами розгляду заяви позивача відповідачем не прийнято, суд вважає, що найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.09.2019 року, та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням окреслених у рішенні висновків, та правової оцінки суду.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частинами 1 та 3 статті 139 КАС України, а тому суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Визначаючись щодо розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Таким чином, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.09.2019 року про призначення за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.09.2019 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням окреслених у рішенні висновків, та правової оцінки суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).
Рішення у повному обсязі виготовлене: 02.03.2020 року
Суддя Чернюк Алла Юріївна