28 лютого 2020 року м. Чернівці
Справа № 22-ц/822/298/20
Чернівецький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , на ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2019 року про забезпечення позову, в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2019 року заяву, адвоката Іванічека Олександра Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_3 про забезпечення позову, задоволено. Накладено арешт на автомобіль марки «Ford Tranzit» державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 .
На дану ухвалу суду ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу та заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 14 лютого 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху, з наданням апелянту можливості звернення до суду апеляційної інстанції із заявою, в якій зазначити інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду та подачу відповідних доказів, оскільки матеріали справи містять докази про отримання апелянтом оскаржуваної ухвали 20 грудня 2019 року.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 26 лютого 2020 року на адресу апеляційного суду представником апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подано заяву із зазначенням інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду, а саме вказує на те, що поштове відправлення з матеріалами позовної заяви отримали неповнолітні діти апелянта, яке передали йому конверт в розкритому вигляді, в якому була відсутня оскаржувана ухвала.
Провадження 22ц/822/298/20
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинне бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини слід брати до уваги те, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року, (Judgementof ECHR of 16 December 1992 DeGeouffredelaPradelle v. France // SeriesA N 253- В).
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Законом, а саме частиною 1 статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, саме звернення особи до суду із апеляційної скаргою не спричиняє безумовне відкриття апеляційного провадження у справі та початок стадії апеляційного провадження. Адже суд апеляційної інстанції, відкриваючи апеляційне провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, порядку здійснення права на звернення до суду апеляційної інстанції (умови реалізації права на звернення до суду апеляційної інстанції). Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з апеляційною скаргою є залишення скарги без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції може вирішити питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, яка не була належним чином оформлена та містила недоліки, лише після їх усунення.
Здійснивши аналіз норм законодавства, можна зробити висновок, що як суд апеляційної інстанції, так і особа, яка подала апеляційну скаргу, наділені низкою процесуальних прав та обов'язків.
З поданої заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, апелянтом не зазначено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду, оскільки посилання на отримання поштової кореспонденції неповнолітніми дітьми, та відсутності в конверті оскаржуваної ухвали, судом не може сприйматися поважною причиною для поновлення пропущеного строку.
Щодо доводів апелянта про відсутність його особистого підпису на корінці поштового повідомлення, то слід повторно зазначити, що відповідно до пунктів 100,106 Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених постановою кабінету Міністрів від 05 березня 2009 року №270, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким апелянту направлено оскаржувану ухвалу не містить позначку «Вручити особисто» чи «Судова повістка», а отже, не повинна містити особистого підпису одержувача.
Оскільки, недоліки апеляційної скарги встановлені ухвалою суду від 14 лютого2020 року належним чином усунуті не були, викладені в заяви доводи, судом не можуть сприйматися як належні докази поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, тому згідно з ст.185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст.356, 357 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , на ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2019 року про забезпечення позову, в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя А.І. Владичан